На одержання дійсної вартості частки

Розпорядження правом

Виплата частки в натуральній формі

Законодавство передбачає грошову форму виплати частки як пріо­ритетну, але не єдину. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про гос­подарські товариства» на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній фор­мі. Аналогічна норма міститься і в абз. 2 ч. 2 ст. 148 ЦК України: за до­мовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згода чи незгода товариства формується його органами, які діїоть від­повідно до статуту: вищим або виконавчим. Якщо інше не передбачено статутом, це питання належить до компетенції' виконавчого органу ТОВ.

Рішення ТОВ з цього питання не може бути оскаржене по суті. Воно відноситься до виключної компетенції товариства. Тому позовні ви­моги про виділення частки в натурі судам не підвідомчі.

Звертає на себе увагу та обставина, що у ст. 54 згаданого Закону йдеться про повернення вкладу учасника, тобто фактично внесеного в статутний капітал майна. Натомість у ст. 148 ЦК України передбачено,

' Постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2004 р. № 5/252. ² Пункт ЗО Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13.

що учаснику може бути передано майно в натурі, тобто будь-яке майно товариства, а не лише те, яке було ним внесене.

Розрахунок з учасником шляхом передачі йому майна в натурі оформ­ляється актом приймання-передачі майна, в якому зазначається, яке саме майно повертається, його вартість та кількість. При цьому слід мати на увазі, що така операція прирівняюється до продажу товарів і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Тобто з вартості переданих учаснику товарів товариство повинне буле сплатити податок на додану вартість, якщо воно зареєстроване платником цього податку відповідно до Закону.

Законом не заборонено проведення комбінованої форми розрахунку грошима і в натуральній формі, а також передачу учаснику певного майна, більшого за вартістю, ніж вартість частки, за умови доплати над­лишку товариству.

Закон установлює спеціальні правила на випадок, коли внеском учас­ника було право користування майном. У такому разі це майно поверта­ється учаснику без винагороди. Учасник не може вимагати сплати оренд­ної плати, амортизації, компенсацій за користуванням цим майном.

Право на одержання дійсної вартості частки є майновим правом ви­моги до товариства, а тому може бути відчужене, зокрема, шляхом укла­дення договору купівлі-продажу або відступлення права вимоги. Учасник вправі розпорядитися цим правом лише до одержання діїїсної вартості частки, оскільки після її виплати право вимоги припиняється.

На практиці трапляються випадки, коли учасник відмовляється від своєї частки в товаристві. У заявах пишуть «частку залишаю в розпоря­дженні товариства». Безперечно, як власник частки, учасник вправі роз­порядитися нею на власний розсуд і в тому числі залишити її товариству.

Увага! Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. З ст. 719 ЦК України договір дарування майнового права укла­дається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Тому залишення частки слід оформляти договором дарування, застосовуючи при цьому

положення ст. 147 ЦК України. Небезпека неналежного оформлення є і в тому, що учасник, який залишив частку на користь товариства, в подальшому може ставити питання про нікчемність цього право-чину і відповідно вимагати виплати йому дійсної вартості частки.

Дата добавления: 2015-06-04