Правові наслідки виключення

Порядок (процедура) виключення

Не менш важливим аспектом виключення є порядок (процедура) припинення корпоративних правовідносин з цих підстав.

Склад питань, які належать до порядку виключення, законом не пе­редбачено. Порядок виключення включає в себе:

і) орган (особу), який уповноважений прийняти рішення про ви­ключення;

S20 ОфьЯ^

2) порядок розгляду та вирішення цього питання уповноваженим органом (особою);

3) засіб фіксації рішення про виключення учасника з товариства.

У ТОВ (п. 7 ч. 4 ст. 145 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про господарські товариства») це питання належить до виключної компе­тенції загальних зборів.

Рішення про виключення учасника з ТОВ приймається товариством в особі вищого органу - загальних зборів учасників, а не учасниками як такими. За законом учасники товариства, навіть якщо вони мають біль­ше 50% голосів, не мають права приймати рішення про виключення інших учасників з товариства. Проведення загальних зборів їм не оми­нути. Цей момент видається важливим з огляду на встановлення на­лежності сторін у судовій справі, що може виникнути у зв'язку з оскар­женням рішення про виключення. Відповідачем за таким позовом може бути товариство, а не його учасники.

ЦК України не встановлює спеціальних норм щодо порядку голосування з цього питання. Тому в цій частині до ТОВ застосовується загальне правило, закріплене у ч. 2 ст. 98 ЦК України: рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Разом з тим зазначена норма передбачає можливість застосування іншого правила, якщо воно передбачено законом. Відповідно до ст. 59 та ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» при вирішен­ні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

За законодавством України пропозицію щодо виключення може вносити будь-який учасник, незалежно від розміру його частки та три­валості участі в ТОВ, а також виконавчий орган, оскільки він теж має право вимагати скликання загальних зборів учасників (ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»).

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більше 60% голосів. Тому учасник, який має частку не менше 40% статутного капіталу і знає, що до по-

рядку денного внесено питання про його виключення з товариства, може перешкодити виключенню шляхом неявки на збори, які без його участі є неповноважними. Одночасно паралізується прийняття й інших рішень, що мали розглядатися на зборах. Особливо часто така правова ситуація виникає тоді, коли частки між учасниками розподілені по­рівну, наприклад 50 на 50.

Рішення про виключення учасника приймається, якщо за нього про­голосують учасники, які в сукупності володіють більше 50% загальної кількості голосів. Тому якщо на зборах присутні учасники, які володіють, наприклад, 65% голосів, то більшість, необхідна для виключення, буде становити не 33%, а все одно 50% голосів. Це означає, що виключити можна лише того учасника, який має частку в розмірі менше 50% ста­тутного капіталу.

Рішення про виключення оформляється протоколом зборів учасників товариства. Законом не встановлено особливих вимог до такого рішен­ня. Незважаючи на це, президія Вищого господарського суду України зазначила, що в рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали під­ставою виключення учасника з товариства, у чому полягає систематич­ність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товари­ства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника¹. Іншими словами, у протоколі зборів повинні бути зазначені фактичні обставини (тобто докази), які є підставою виключення.

Рішення про виключення учасника з товариства набирає чинності з моменту прийняття, незалежно від дати підписання протоколу зборів. Тому після його оголошення учасник, якого виключено, вважається таким, що припинив участь в товаристві. Участі в голосуванні з інших питань, які розглядаються після виключення, він не бере. Після виклю­чення, учасник вправі залишатися на зборах лише за згодою інших учасників, а на вимогу голови зборів повинен залишити зал, де відбува­ється засідання.

¹ Пункт 3.10 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-S/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.

Увага! Виключення учасника з ТОВ належить до компе­тенції зборів учасників ТОВ, а не суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону. Тобто законодавець відсилає до норм, які регулюють оплату вартості майна при виході учасника з товариства (ст. 54) і спадкування (правонаступництво) частки учасника (ст. 55).

Складність визначення правових наслідків виключення з ТОВ по­лягає в тому, що ст. 54 і ст. 55 Закону України «Про господарські това­риства», які підлягають застосуванню, не збігаються між собою, а в якій частині застосовувати кожну з них до виключення, не встановлено. По­рівняння змісту цих статей та спроба їх застосування до виключення, наштовхується на необхідність з'ясування, чому законодавець послався на дві статті: 54 і 55, а не одну з них?

Звернемо увагу, що виключення учасника призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 Закону. Ідеться саме про наслідки, пе­редбачені цими статтями, які настають у разі виключення. Такими наслідками є:

і) виплата частини майна товариства пропорційно до частки в ста­тутному капіталі протягом 12 місяців (ст. 54);

2) виплата належної учаснику частки прибутку, одержаного това­риством в даному році до моменту його виключення (ст. 54);

3) повернення в натуральній формі без винагороди майна, переда­ного учасником товариству тільки в користування (ст. 54);

4) зменшення розміру статутного капіталу (ст. 55).

Інші норми статей 54 і 55 Закону «Про господарські товариства» не можуть бути застосовані до виключення, оскільки суперечать суті ви­ключення.

Законодавцеві було б достатньо послатися на ст. 54 цього Закону, оскільки правові наслідки виключення і виходу з товариства є тотожни­ми. Необхідність посилатися ще й на ст. 55 викликана лише тим, що в ній згадується зменшення статутного капіталу товариства, про що не зазначено у ст. 54.

Разом з тим наслідки виключення мають свої особливості, порівняно із наслідками виходу. Так, строк проведення розрахунку з учасником, якого виключено, буде відраховуватися з моменту прийняття рішення про виключення. Зменшення статутного капіталу відбувається до про­ведення розрахунків з учасником, котрого виключено.

Якщо внаслідок невиконання учасником обов'язків перед товариством йому було завдано шкоду, то товариство як кредитор вправі зарахувати свої зустрічні зобов'язання з виплати вартості частини майна товариства в рахунок відшкодування шкоди. Однак для цього розмір шкоди повинен бути безспірно встановлений.

Увага! Виключення учасника з ТОВ не означає автома­тичного припинення з ним трудових або цивільно-правових відносин. Тому, звільняючи учасника, який є директором то­вариства, доцільно одразу приймати й рішення про відсто­ронення, а ще краще - про його звільнення.

Виключення призводить до фактичної зміни складу учасників і є під­ставою для внесення змін до статуту ТОВ. Це слід мати на увазі при формуванні питань порядку денного і включати до нього разом з пи­танням про виключення питання про затвердження змін до статуту. У противному разі це питання можна буде розглядати лише за згодою всіх учасників, що беруть участь у зборах, або на наступних зборах.

Державному реєстратору, окрім інших документів, необхідних для реє­страції будь-яких змін, подається рішення загальних зборів ТОВ про ви­ключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридич­ної особи (ч. З ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Державний реєстратор не повинен з'ясовувати наявність підстав для виключення учасника, дотримання по­рядку скликання зборів, виділення частки в майні товариства і не несе жод­ної відповідальності за порушення, що мали місце під час виключення.

Незгода особи, стосовно якої прийнято рішення про виключення, її особисті звернення до реєстратора та інших осіб, у тому числі оскарження рішення про виключення в суді, не є перешкодою для здійснення держав­ної реєстрації зміни складу учасників. Однак суд вправі заборонити дер­жавному реєстратору проводити державну реєстрацію змін до статуту в порядку вжиття запобіжних заходів або заходів забезпечення позову.

3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено

Учасник, якого виключили з ТО В, має право оскаржити це рішення до суду. Предметом позову в таких справах може бути визнання недійс­ним та скасування рішення загальних зборів учасників, визнання не­дійсною державної реєстрації змін до статуту, поновлення в товаристві, відшкодування моральної шкоди.

Відповідачем у справі є товариство. На практиці суди часто залучають до участі у справі як третіх осіб на стороні товариства учасників това­риства. Це викликано тим, що поновлення учасника в товаристві при­зведе до зміни складу учасників, часток у статутному капіталі, а тому стосується прав усіх учасників. Така правова позиція мала місце і в по­становах Верховного Суду України. Однак достатніх правових підстав вона не має. Рішення у справі жодним чином не впливає на права та обов'язки товариства щодо тих його учасників, які голосували за ви­ключення. Не виникають тут і регресні зобов'язання. Разом з тим участь у справі третіх осіб істотно утруднює її розгляд. Тому судам недоцільно їх залучати до справу як третіх осіб. Тим більше з власної ініціативи суд цього робити не вправі.

Рішення щодо виключення може бути оскаржене в межах загального строку позовної давності, тобто в межах трьох років.

Однією з найбільш складних проблем захисту прав виключеного учасника ерельність відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто відновлення його статусу учасника товариства з тією самою часткою. Складність полягає в тому, що після виключення учасника статутний капітал товариства зменшується, корпоративні права «по­гашаються», а в товариства залишається лише майнове зобов'язання перед колишнім учасником щодо виплати певної грошової суми, яка пропорційна вартості колишньої частки.

Увага! Судове рішення не може створити корпоративні права заново. Воно може лише скасувати (визнати недійсним) певнерішення зборів учасників або кількарішень, врезультаті яких було зменшено статутний капітал. У такий спосіб від­будеться відновлення становища, що існувало до порушення. Рішення, у резолютивній частині якого зазначено «поновити в това­ристві з часткою такою-то», перспектив немає, оскільки невідомо,

де цю частку взяти, а точніше -у кого відібрати. Тому, формулюючи позові вимоги, слід чітко уявляти весь механізм, усі ті юридичні дії, які призвели до припинення корпоративних правовідносин.

Ситуація ще більше заплутується, якщо після виключення учасника було збільшено статутний капітал за рахунок внесків інших учасників. Ці дії є правомірними і не можуть вважатися такими, що порушують права та інтереси виключеного учасника, оскільки на момент їх учинен­ня, виключений учасник прав у товаристві не має. Якщо визнавати рі­шення про збільшення статутного капіталу недійсними, то порушують­ся права та інтереси тих учасників, хто робив вклади.

У разі якщо суд дійде висновку, що виключення відбулося незаконно, скасує рішення зборів і поновить учасника в товаристві з моменту виклю­чення, незаконність усіх подальших рішень зборів учасників, у тому числі і про прийняття нових учасників, збільшення статутного капіталу, буде полягати в тому, що вони ухвалені без повідомлення учасника, а його голо­си не враховували ні під час визначення кворуму, ні під час голосування. Іншими словами, порушено право незаконно виключеного учасника на участь в управлінні товариством. При цьому кожне таке рішення повинно оцінюватися судом окремо, а вимоги про визнання їх недійсними - вирі­шуватися з урахуванням того чи порушують ці рішення права та інтереси позивача, і чи могла його участь у зборах (з урахуванням частки, яку він мав) вплинути на прийняття рішення. Якщо частка такого учасника є не­значною і не могла вплинути на результати голосування, то підстав для скасування або визнання недійсними цих рішень немає.

З урахуванням того, що збільшення статутного капіталу, прийняття нових учасників істотно утруднює вирішення спору та виконання рі­шення про поновлення учасника в товаристві, у судів є підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони держав­ному реєстратору проводити державну реєстрацію змін до статуту товариства.

Теоретично позов про поновлення в товаристві може бути пред'явлений і тоді, коли частка учаснику виплачена у встановленому порядку. Та об­ставина, що розрахунок проведений, не може бути підставою для від­мови у позові, оскільки підставою позову є незаконність рішення про виключення. У разі задоволення такого позову, товариство вправі звер-

нутися до суду з вимогою по повернення учасником безпідставно одер­жаної суми.

Складність судової форми захисту прав виключеного учасника та реального відновлення його порушених прав додатково переконують у необхідності встановлення судового контролю за виключенням.

Дата добавления: 2015-06-04