Підстави виключення

Поняття виключення з ТОВ

Про можливість виключення йдетьсяуч. З ст. 100 ЦК України: учас­ник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Учасники господарських товариств мають не лише права, а й несуть обов'язки, пов'язані з участю в товаристві. Основні з них визначені у ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 117 ЦК України. Товариство вправі розраховувати на свідоме, добровільне і належне виконання корпоративних обов'язків усіма учасниками. Але на випадок їх невиконання, воно повинно мати певні засоби впливу на учасника-правопорушника. Серед таких засоби як юридичного, так і неюридичного характеру: громадський вплив (наприклад, поперед­ження), майнова відповідальність (наприклад, сплата річних за несвоє­часну сплату вкладу до статутного капіталу) та заходи корпоративного характеру, одним з яких є виключення учасника з товариства.

Виключення є формою корпоративної відповідальності учасника перед товариством і за своєю правовою сутністю є дією товариства, спрямо­ваною на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за невиконання учасником корпоративних обов'язків.

Виключення - це самостійна підстава припинення участі в товаристві, яку не слід ототожнювати з виходом учасника з товариства.

На відміну від виходу з товариства, виключення завжди має приму­совий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами, в той час як підстави (мотиви) виходу з товариства жодного правового значення не мають.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» може бути виключено учасника ТОВ, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.

Важливо відзначити, що статті 140-151ЦК України, які стосуються ТОВ, не передбачають ні підстав, ні порядку виключення. Узагалі, про виключення згадано лише один раз - у п. 7 ч. 4 ст. 145 ЦКУкраїни, коли йдеться про виключну компетенцію загальних зборів учасників.

Зі змісту статей 64,72 Закону України «Про господарські товариства» вбачається, що є два види підстав для виключення:

1) учасник систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки;

2) учасник перешкоджає своїми діями досягненню цілей товари­ства.

Кожна із цих підстав заслуговує на окремий докладний аналіз. Невиконання обов'язків учасника як підстава виключення. Для її застосування необхідно з'ясувати:

і) про невиконання (неналежне виконання) яких саме обов'язків йдеться;

2) що мається на увазі під невиконанням (неналежним) їх вико­нанням;

3) що мається на увазі під систематичністю.

Учасник може мати різні обов'язки - різні за змістом, суб'єктним складом, строком, підставами виникнення тощо. Візьмемо для прикла-

510 4bjPM*-

ду типовий випадок: учасник є директором товариства, яке розташова­не в приміщенні, яке належить йому на праві власності, використовує свій власний автомобіль у службових цілях. Цей учасник має одночасно обов'язки як учасник товариства (корпоративні обов'язки), як директор (трудові обов'язки), як наймодавець приміщення (цивільно-правові обов'язки), як позикодавець (цивільно-правові обов'язки). Чи може він бути виключений з товариства, якщо, наприклад, відмовиться викорис­товувати власний автомобіль у службових цілях?

На нашу думку, слід ураховувати, що за невиконання різних за своєю природою обов'язків настає різна юридична відповідальність. Так, за невиконання трудових обов'язків ця відповідальність є дисциплінарною та матеріальною, за невиконання цивільних - майнова, а за невиконан­ня корпоративних обов'язків - корпоративна.

Поняття обов'язків, яке застосовується у статтях 64,72 Закону «Про господарські товариства», слід тлумачити у вузькому значенні. До обов'язків, за невиконання яких учасника може бути виключено з товариства, слід віднести лише ті, які безпосередньо пов'язані з участю в товаристві і ви­пливають з корпоративних правовідносин. Це обов'язки, які передбачені законом (ст. 117 ЦК, ст. 11 Закону «Про господарські товариства»), статутом ТОВ або рішеннями його органів управління.

Корпоративні відносини - це відносини між учасником і товариством. Тому невиконання обов'язків одним з учасників щодо іншого учасника (учасників) товариства, хоч би й вони були пов'язані з участю в товари­стві, не може вважатися корпоративним правопорушенням, а відтак не може бути й підставою для виключення.

Належним виконанням вважається виконання: 1) щодо належного предмета зобов'язання; 2) належною стороною; 3) у встановлений строк; 4) у належному місці. Невиконанням зобов'язання вважається невчинення дій, які зумовлені змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Неналежним вважається виконання, яке було проведене з порушенням вимог, передбачених договором та законом.

Невиконання обов'язків може бути підставою виключення лише тоді, коло воно є систематичним, оскільки про це прямо зазначено у статтях 64, 72 Закону України «Про господарські товариства». До того ж, під­ставою виключення учасника з ТОВ має бути систематичне невиконання ним обов'язків або систематичне неналежне виконання обов'язків, або систематичне перешкоджання досягненню цілей товариства.

Слід також визначити об'єктивні ознаки систематичності. На думку Держкомпідприємництва України, саме невиконання чи неналежне виконання учасником товариства обов'язків, передбачених ст. 11 За­кону України «Про господарські товариства» та (або) статутом, учи­нене (допущене) учасником товариства три чи більше разів, може бути підставою для виключення його зі складу учасників товариства¹. При цьому аргументом для такого твердження є посилання на теорію права, в якій діяння (дія чи бездіяльність) вважається систематичним, якщо воно вчинено три чи більше разів. Заперечувати правильність вислов­леної Держкомпідприємництвом позиції, не недоцільно, але слід ура­ховувати, що поняття систематичності в різних галузях права застосо­вується по-різному. Якщо в кримінальному праві, систематичність - це З рази і більше², а в деяких випадках 3 рази і більше протягом одного року³, то в житловому і трудовому - 2 рази і більше⁴. Якщо надавати перевагу тому чи іншому підходу за аналогією, то корпоративні право­відносини, як відносини приватні, за своєю правовою природою ближ­чі до трудових, а не кримінально-правових (публічних) відносин. Утім, слід виходити з пріоритету інтересів учасника, якого виключають. У та­кому випадку систематичним варто вважати 3 порушення і більше.

Питання про те, протягом якого часу зберігаються негативні право­ві наслідки попередніх порушень, як кваліфікувати триваючі право­порушення, яким чином фіксувати невиконання обов'язків, чи треба враховувати тяжкість порушення та вину особи, яка його скоїла, слід вирішувати, виходячи з досвіду різних галузевих правових наук.

¹ Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
від 12.05.2003 р. № 28S9 // Інформаційно-пошукова база «Право»: Системний реє­
страційний номер № V2859S63-03.

² Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про
практику призначення судами кримінального покарання» // Інформаційно-пошукова
система «Право»: Системний реєстраційний номер № V0007700-03.

³ Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. № 3 «Про
практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у
сфері господарської діяльності» // Інформаційно-пошукова система «Право»: Сис­
темний реєстраційний номер № VA003700-03.

⁴ Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. № 2 «Про
деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Украї­
ни» // Інформаційно-пошукова система «Право»: Системний реєстраційний номер
№ V0002700-85, пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р.
№ 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» // Дебет-Кредит (Галицькі
контракти). - 2008. - № 29. - С 279.

512 здрде*-

Оскільки законом не встановлено іншого, то при вирішенні цих пи­тань, доцільно було б виходити з того, що триваюче порушення учасни­ком своїх обов'язків є одним правопорушенням, а тому незалежно від часу, протягом якого воно триває, не створює систематичності.

Увага! Якщо учасник не сплатив вкладу до статутного капіталу, то його не може бути виключено з товариства за це порушення, оскільки воно не є систематичним. Однак, якщо питання про виконання цього обов'язку буде розглянуто на зборах учасників і збори своїм рішенням зобов'яжуть учас­ника сплатити вклад, то несплата вкладу після такого рішення вважатиметься ще й невиконанням рішення зборів, а це вже окреме, самостійне, інше корпоративне правопорушення.

Ще однією проблемою є «строк давності» корпоративного право­порушення, яке може бути підставою для виключення. Імовірно, мож­ливість застосування негативних правових наслідків порушень доціль­но зберігати упродовж трьох років, оскільки саме в межах цього строку товариство, права та інтереси якого порушено невиконанням (нена­лежним виконанням) обов'язків з боку учасника, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, що є, по суті, відмовою у визнанні порушення таким, що зберігає таке правове значення. Тому врахування цих порушень для прийняття рішення про виключення означало б надання юридичної значимості факту, який втратив характер правопорушення.

Процесуальне законодавство не встановлює спеціальних правил до­казування підстав для виключення, тому при вирішенні спору слід ке­руватися загальними правилами: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запере­чень. Водночас такий розподіл обов'язків з доказування видається не­правильним. Тягар доведення законності виключення повинно нести товариство. Такий підхід поступово вже формується і в судовій прак­тиці'. Президія ВГСУ в п. 3.10 Рекомендацій відзначає, що в рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути

¹ Постанова Вищого господарського суду України від 16.08.2007 р. у справі № 2-1956/06 // Єдиний державний реєстр судових рішень; Постанова Вищого господарського суду України від 02.08.2007 р. у справі № 2-1968/06 // Єдиний державний реєстр судових рішень.

обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учас­ника з товариства, у чому полягає систематичність невиконання учас­ником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відпо­відних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника¹.

Увага! Саме товариство повинно подбати про належну фіксацію фактів порушення та їх систематичності. Незва­жаючи на те що спеціальної форми і процедури фіксації по­рушень з боку учасника закон не передбачає, таку фіксацію доцільно здійснювати у формі, яка зебезпечує утворення до­стовірних доказів, які в суді будуть визнані допустимими. Такими можуть бути письмові пояснення учасника, посадових осіб товари­ства, рішення органів управління, первинні документи, що відобра­жають господарські операції, висновки аудитора тощо.

Доказами реагування товариства на порушення з боку учасника можуть бути листи-звернення до нього про припинення правопору­шення, про виконання обов'язків, попередженя про неприпустимість порушень та інші. Усе це в майбутньому може переконати суд, що права та інтереси товариства були реально порушено і воно намага­лося їх захисти.

Підставою для виключення може бути систематичне невиконання як одного й того самого обов'язку, так і кількох різних обов'язків. Систе­матичними і достатніми для виключення буде вважатися, наприклад, сукупність таких порушень: прострочення сплати вкладу до статутно­го капіталу, невиконання рішення загальних зборів учасників і розголо­шення комерційної таємниці.

Невиконання учасником своїх обов'язків може відбутися з різних причин. Це повинно враховуватися. Є думка, що підставами виключен­ня можуть визнаватися як винні дії учасника, так і будь-які інші юри-

¹ Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпора­тивних відносин» // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 1.

дичні факти, у тому числі і не пов'язані з діями учасника¹. Це можна зрозуміти так, що допускається можливість виключення учасника і за відсутності його вини, а також і за бездіяльність. Навряд чи можна з цим погодитися.

Увага! Корпоративні правовідносини є частиною цивіль­них правовідносин, тому до корпоративної відповідальності повинні застосовуватися загальні умови цивільної відпові­дальності. Відповідно до cm. 614 ЦК України особа, яка по­рушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено догово­ром або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У контексті виключення, це означає, що учасник, в діях якого немає вини, не може бути виключений з товариства. Якщо це сталося з причин, які є поважними, тобто об'єктивно перешкоджали або істотно усклад­нювали належне виконання, то відповідати за ці порушення учасник не повинен.

Однак і тут виникає проблема, оскільки переліку поважних причин законом не передбачено. У цих випадках слід керуватися нормами цивіль­ного законодавства, а саме ст. 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не­переборної сили. Наявність випадку або непереборної сили повинен буде доводити учасник.

ВСУ в п. 29 Постанови Пленуму від 24.10.2008 р. № 13 відзначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту ст. 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, установити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний ' Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема,

ВЯ. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.

дослідж., 2004. - Коментар до ст. 100. - С 292.

-wafers**

зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учас­ника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотриман­ня вимог законодавства та статуту при скликанні та проведенні загаль­них зборів.

Перешкоджання досягненню цілей товариства. Виключення можли­ве також і у випадку, коли учасник перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. Точніше було б сказати «систематично перешкоджає», оскільки, як було з'ясовано вище, систематичність є сільною умовою. Для застосування цієї підстави слід з'ясувати: 1) що таке цілі товариства; 2) які дії учасника слід вважати такими, що перешкоджають.

Цілі товариства - поняття загальне, широке і невизначене. У широ­кому розумінні, ціллю (або метою) будь-якого підприємницького това­риства є одержання прибутку та наступний його розподіл між учасни­ками. Це визначено безпосередньо в ст. 84 ЦК України.

Досягнення цілей товариства відбувається шляхом учинення різно­манітних правочинів, укладення договорів, залучення та звільнення працівників, використання ресурсів, новітніх технологій, вдалого мар­кетингу та менеджменту, вчинення багатьох інших дії, лише частина з яких має юридичне значення. Усе це охоплюється одним поняттям -«підприємницька діяльність».

Увага! У контексті виключення учасника з товариства перевагу слід надавати вузькому значенню «цілей това­риства», оскільки встановити, чи перешкоджають кон­кретні дії учасника досягненню загальної мети - одер­жання прибутку (особливо коли товариство не є збитковим) можна лише гіпотетично. Установити необхідний причинно-наслідковий зв'язок між такими діями учасника і шко­дою (у вигляді зменшення прибутку) у більшості випадків уза­галі неможливо. Тому учасника слід було б вважати таким, що

si6 6q£m*~ I

перешкоджає досягненню цілей товариства, якщо його дії є не­правомірними і перешкоджають нормальній підприємницькій діяльності товариства.

Деструктивні дії учасника можуть бути вчинені умисно або з не­обережності. Але видається, що законодавець мав на увазі умисні дії, спрямовані на створення перешкод товариству. Про це свідчить побу­дова правової норми та порядок слів: «учасник, який перешкоджає своїми діями...». Тут дії є способом перешкоджання, а акцент робиться саме на тому, що учасник перешкоджає (а не на його діях). Якщо б за­конодавець хотів надати правового значення і необережним діям учас­ника, то ця частина норми була б сформульована по-іншому, наприклад: «учасник, дії якого перешкоджають...»

/\іями, які перешкоджають досягненню цілей товариства, можуть, зокрема, вважатися такі протиправні дії учасника: вилучення частини документів товариства, вилучення або знищення печатки, створення перешкод для використання майна товариства, вилучення частини майна товариства, поширення неправдивої інформації, що завдає шко­ди діловій репутації товариства, пошкодження документів або майна товариства, недобросовісна конкуренція, переманювання споживачів та постачальників, персоналу, продаж баз данних та інформації тощо.

Не повинні вважатися такими, що перешкоджають товариству, звернення учасника до правоохоронних органів, органів державної по­даткової служби, суду із заявами, скаргами з приводу порушень закону, які мають місце в товаристві. Формально ці дії є правомірними і спря­мовані на утвердження законності. Тому і стали потужним інструмен­том у корпоративних конфліктах.

Правомірні дії учасника, хоч вони і перешкоджають досягненню цілей товариства (наприклад, дії на виконання рішення суду або умов дого­вору), не можуть бути підставою для його виключення.

Часто до дій, які перешкоджають досягннню цілей товариства, від­носять створення учасником так званих паралельних структур, які зай­маються тим самим видом підприємницької діяльності, що й ТОВ. При цьому використовується напрацьована товариством схема роботи, клієнти та постачальники, програмні продукти, досвід. Такі дії фактич­но призводять до того, що частина прибутку, який могло б одержати товариство, осідає в паралельній структурі. Доходи паралельної струк-

тури - це неодержані доходи товариства. В особі учасника товариство фактично одержує потужного, обізнаного з усією інсайдерською інфор­мацією конкурента. Такі його дії однозначно можна кваліфікувати як такі, що перешкоджають досягненню цілей товариства.

Між тим закон не забороняє учасникам ТОВ конкурувати з товари­ством. Йдеться про добросовісну конкуренцію. Коли ж дії учасника являють собою недобросовісну конкуренцію, вони можуть слугувати підставою для його виключення.

В одшй зі справ суд визнав необґрунтованим виключення з товариства учасника, який завдав збитки, перебуваючи на посаді директора іншого товариства, яке мало партнерські зв'язки з першим товариством. Суд відзначив, що виникнення спірних правовідносин між юридичними особами не може мати наслідком виключення учасника з товариства, який є керівником товариства-контрагента, зі складу учасників¹.

Деструктивні дії мають правове значення для виключення лише тоді, коли вони вчинені учасником або його уповноваженим представником (повірений діє від імені і за рахунок довірителя). Якщо ці дії вчиняються іншими особами, наприклад працівниками товариства, колишніми учас­никами, членами ом "і учасника, то підстав для виключення учасника не має. Навіть тоді, коли в усіх цих діях, так би мовити, «проглядається його рука». Корпоративна відповідальність є персональною, особистою. Тому учасник відповідає лише за ті порушення, які він особисто вчинив. Ви­ключати учасника з товариства за дії інших осіб не можна. Це, зокрема, стосується і випадків, коли частка переходить до іншої особи.

На практиці підстави для виключення учасника розглядаються шир­ше, ніж вони зазначені у ст. 64 Закону України «Про господарські то­вариства». Мають місце випадки виключення у зв'язку з неявкою учас­ника на збори учасників; втратою інтересу до діяльності товариства; звільненням учасника-працівника з товариства; небажанням робити додаткові вклади; за порушення трудової дисципліни тощо.

Ь цього приводу слід зазначити, що законодавством не передбачено обов'язку учасників брати участь в управлінні товариством. Це їх право, прямо передбачене п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦКУкраїни, а не обов'язок. Відповідно до ч.2 ст. 12 ЦКУкраїни нездшснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. Не-

' Ухвала апеляційного суду м. Києва від 03.10.2006 р. // Юридична Україна.- 2006. -№11.-С 103-104.

518 ^фьЛ^

здійснення прав не може вважатися порушенням, тому учасник не пови­нен нести відповідальності за таку бездіяльність. Водночас може постати питання про зловживання учасником своїм правом.

Для порівняння можна відзначити, що суди Російської Федерації кваліфікують систематичне ухилення без поважної причини від участі в загальних зборах учасників товариства, яке позбавляє товариство можливості приймати рішення з питань, що потребують одностайнос­ті всіх його учасників, як дії (бездіяльність) учасника, які роблять не­можливою діяльність товариства або істотно її ускладнюють і є підста­вою для виключення¹.

Нездійснення учасниками прав на участь в управлінні ТОВ перешко­джає іншим учасникам як членам вищого органу управління товариства розглянути питання порядку денного, а отже, порушує їх права на участь в управліні товариством. Таким чином, з одного боку має місце нездійс­нення своїх прав учасником, який не з'являється на збори, і одночасно порушення прав учасників, які з'явилися. їх права порушуються, а отже, вони теж повинні мати можливості для захисту. Саме тому процедура вирішення питань у разі неявки учасника, повинна відповідати, в першу чергу, інтересам тих учасників, які на збори з'явилися.

Додаткові підстави виключення. Дискусійним є питання про мож­ливість установлення додаткових підстав виключення учасника в стату­ті ТОВ. На підставі ч. З ст. 100 ЦК України можна було б припустити, що окрім тих, які передбачені законом, статутом товариства може бути встановлено додаткові підстави виключення.

З іншого боку, спеціальні норми права теж містять підстави для ви­ключення - ст. 128 ЦК України, ст. 64, 72 Закону України «Про госпо­дарські товариства». Ці норми сформульовані як імперативні і в них прямо не передбачено можливості змінити (розширити чи звузити) під­стави для виключення учасника з товариства. Проте це і не заборонено.

При вирішенні цього питання слід ураховувати кілька моментів. Ви­ключення - це насамперед санкція за корпоративне правопорушення. Встановлюючи підстави виключення, законодавець тим самим зазначає, за які саме корпоративні правопорушення може бути застосована така

' Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації та Пленуму Ви­щого Арбітражного суду Російської Федерації від 09.12.1999 р. № 90/14 // Цит. за: Филипова Л.В. Процессуальные особенности разрешения корпоративных споров // Арбитражная практика. - 2004. - № 12. - С. 35 - 45; с. 43.

санкція. У свою чергу, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України за­сади цивільно-правової відповідальності (а корпоративна відповідальність є її різновидом) визначаються виключно законами. Неможливість роз­ширення підстав виключення є однією з гарантш охорони корпоративних прав учасників товариства. В іншому випадку можна було б коригувати зміст статуту в тій частині, що стосується підстав виключення, під кон­кретного небажаного учасника лише з наміром припинити його участь. Варто зазначити, що передбачені законом підстави виключення сфор­мульовано достатньо широко і їх застосування передбачає встановлен­ня корпоративного правопорушення, тобто невиконання учасником корпоративних обов'язків. Вичерпність підстав для виключення не пере­шкоджає учасникам закріпити в статуті додаткові корпоративні обов'язки. Чим більше таких обов'язків буде передбачено статутом, тим більше випадків, коли можливе виключення.

Увага! Якщо законом визначено підстави виключення, установлення в установчих документах додаткових підстав виключення не допускається. Проте установчими докумен­тами може бути передбачено додаткові корпоративні обов'язки, за невиконання яких може мати місце виключення з товариства.

Що ж до ч. З ст. 100 ЦК України, то слід мати на увазі, що вона за­стосовується до усіх товариств (підприємницьких і непідприємницьких). Законодавством, що регулює діяльність непідприємницьких товариств (насамперед, громадських організацій та політичних партій), не перед­бачено підстав виключення. Тому в цій частині їм доводиться керувати­ся лише установчими документами. Натомість для господарських това­риств підстави виключення регулюються спеціальним законодавством і саме воно підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дата добавления: 2015-06-04