Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Стягнення на частку в статутному капіталі




Підстави звернення

ТОВ не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників. За за­гальним правилом, сформульованим у статтях 57 і 73 Закону України «Про господарські товариства», звернення стягнення на частку учас­ника в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. Така*норма має на меті зробити товариство незалежним від особистих зобов'язань учасника перед третіми особами.

Відповідно до ст. 149 ЦК України кредитори учасника-боржника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі това­риства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Мета цих вимог - наступне звернення стягнення на виді­лене учаснику майно.

Увага! В одних випадках йдеться про звернення стягнен­ня на частку в статутному капіталі, а в інших - про звер­нення стягнення на виділену товариством частину майна товариства. Це не тотожні явища, оскільки об'єкт право­відносин різний.

При ототожненні цих об'єктів статті 57 і 73 Закону України «Про господарські товариства», які не допускають звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов'язаннями, втрати­ли б сенс, оскільки б мали більше винятків, ніж правил.

Законодавець фактично встановлює не заборону звертати стягнення на частку в товаристві, а спеціальний механізм такого стягнення. Його специфіка полягає в тому, що об'єктом стягнення є не частка в статут­ному капіталі, а частка в майні товариства, пропорційна розміру частки в статутному капіталі.


У такому вирішенні є своя логіка: в результаті звернення стягнення на частку в майні товариства у товариства не з'являється новий учасник (кредитор учасника-боржника або особа, котра придбає частку з при­людних торгів), а лише зменшується його майнова маса на виділену частку учасника-боржника. У такий спосіб законодавець захищає інших учасників товариства від появи небажаних «гостей»- кредиторів. Во­ни мають право претендувати лише на майнові права учасника-боржника і аж ніяк не впливають на управління.

Такий підхід має й вади. Кредитор змушений звертати стягнення на частину майна товариства, руйнувати його майнову основу, навіть тоді, коли він цього не хоче. Наприклад, якщо кредитор і боржник - учасни­ки одного товариства. Звернути стягнення на саму частку в статутному капіталі він не може - забороняє закон. Не має значення й думка інших учасників товариства. Навіть тоді, коли вони згодні на вступ до товари­ства нового учасника - кредитора, у межах процедури звернення стяг­нення на частку це є неможливим.

Видається, що застосування різних понять є наслідком нечіткого розуміння їх співвідношення. Виділ частки в майні товариства є спеці­альним (і єдиним) способом звернення стягнення на частку в статут­ному капіталі. Тому одне не заперечує інше.

Увага! Загальне правило про недопустимість звернення стягнення на частку учасника за його власними зобов'язаннями не відповідає реальному стану речей. Частка як певний май­новий актив повинна бути джерелом для відшкодування збитків, завданих учасником. У цьому випадку зацікавлені особи мають право звернути стягнення на цю частку шляхом пред'явлення товариству вимоги про її виділ і одержання відшкоду­вання за рахунок вартості виділеного майна.

Закон визначає підстави, коли це можливо:

- при недостатності майна учасника для покриття його боргів (статті 57, 73 Закону України «Про господарські товариства», ст. 149 ЦК України);

- у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів (ст. 131 ЦК України)


- у разі недостатності у члена кооперативу іншого майна (п. 5 ст. 166

ЦК України).

Таким чином, загальними правовими підставами для звернення стяг­нення на частку є вимога кредитора і недостатність майна.

Право вимагати виділення частки для звернення стягнення мають лише кредитори. Кредитором є особа, яка має майнові вимоги до боржника. Ці вимоги повинні підтверджуватися відповідними документами (рішення суду, виконавчі написи нотаріусів, вимоги, визнані боржником).

Другою підставою є недостатність іншого майна учасника для задо­волення вимог його кредиторів. Постає питання, яким чином кредитор повинен довести таку недостатність? Адже товариство вправі відмови­ти кредитору у виділенні частки учасника-боржника, посилаючись лише на те, що в нього є інше майно, на яке може бути звернуто стягнення. Кредитору треба довести зворотне.

Є думка, що при прийнятті рішення про стягнення з боржника грошо­вої суми суд зазвичай не вирішує питання, за рахунок якого майна борж­ника виконуватиметься судове рішення. Суд не виявляє, чи є у боржника майно, достатнє для виконання рішення суду. Тому вимога про звернення стягнення на частку можлива лише тоді, коли на забезпечення позову буде накладено майно на арешт боржника, проведено його опис, у результаті чого стане зрозуміло, що майна учасника товариства недостатньо для по­гашення боргу і необхідно звернути стягнення на частку боржника, який є учасником товариства. Така ж вимога може бути пред'явлена і після при­йняття судом рішення, якщо в процесі виконавчого провадження буде встановлено факт недостатності майна боржника1.

Це твердження не безспірне, адже навіть арешт та опис майна не можуть бути допустимим доказом недостатності майна боржника, оскільки його вартість під час опису не визначається. Окрім того, май­новий стан боржника може змінитися під час виконання рішення, а відтак недостатність майна як умова звернення стягнення на частку буде відсутня. Тому факт недостатності майна боржника може бути з'ясовано лише в межах виконавчого провадження.

Можна припустити й іншу ситуацію, коли ТОВ, яке бажає позбавити­ся учасника, виділяє його частку на вимогу кредиторів поза виконавчим

1 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. —XI -832 с - Коментар до ст. 131 ЦК. - С. 351.


провадженням. У цьому випадку можуть бути порушені права учасника, який вважає, що має інше майно, на яке може бути звернене стягнення. З метою дотримання прав усіх суб'єктів корпоративних правовідно­син і кредиторів звернення стягнення на частку в статутному капіталі слід проводити виключно в порядку виконавчого провадження.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 785; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.