Культурологічні концепції і завдання архітектури Центрів Української культури, як об’єктів, що культивують розвиток національної культури

Діяльність українського мистецького центру спрямована на збереження та відродження кращих мистецьких традицій України, на розвиток усіх напрямів сучасного українського і презентацію зарубіжного мистецтва, створення духовного середовища для гармонійного розвитку особистості, опанування здобутками класичного та сучасного мистецтва, залучення до участі в культурно-мистецькому житті знаних українських та іноземних митців тощо.

В епоху масової глобалізації суспільства набувають особливого значення питання, пов’язані зі збереженням, розвитком та популяризацією національної музичної культури у всій її багатоманітності. Відтак виникає потреба цілеспрямованого фахового сприяння в сфері розвитку інноваційних мистецьких ідей та проектів, акумулювання кращих досягнень української музики, активної пропаганди нових мистецьких пошуків тощо. Першочерговою задачею є створення базового культурно-мистецького центру з високо розвиненою інфраструктурою для повноцінної творчої реалізації як українських митців, так і гостей світового масштабу. Культурно-мистецькі центри світового рівня вже давно активно впроваджують у практику комплекс інноваційних технологій, як у галузі архітектури, так і в сфері акустичного планування та дизайну. На жаль, Україна залишається осторонь загальносвітових тенденцій, а наявні на сьогодні концертні майданчики часто не відповідають належним технічним та акустичним параметрам, а отже і статусу проведення міжнародних культурно-мистецьких заходів, урочистих подій національного та міжнародного масштабів тощо.

Місією Комплексу є виконання актуального для України завдання цілісної репрезентації національної культурної спадщини і внутрішньої модернізації української культури та її інтеграції в європейський гуманітарний простір.

Центр створюється з метою:

- збагачення народу України досягненнями світової культури, розвиток усіх видів художньої самодіяльності та народної творчості, проведення театрально-видовищних заходів, розважальних програм, конкурсів, фестивалів, виставок, презентацій, організація гастролей вітчизняних та зарубіжних творчих колективів; створення гуртків, студій; вокальних, музичних та хореографічних колективів, клубів;

- надання в оренду приміщень «Центру» для проведення театрально-концертної діяльності, організації виставок та інших заходів, спільно з різними організаціями та інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством;

- забезпечення митців багатофункціональною інфраструктурою з високоякісними концертними, репетиційними та звукозаписуючими площами;

- забезпечення сучасною базою для реалізації вітчизняних і міжнародних проектів та акцій з культурно-мистецького (концерти, творчі вечори тощо), наукового (конференції, конгреси тощо) й освітнього напрямків (семінари, фестивалі, звіти тощо);

- створення базового центру популяризації українського національного музичного мистецтва;

- задоволення культурних потреб населення;

- забезпечення доступності культурних послуг та культурно-мистецької діяльності для кожного громадянина;

- формування цілісного національного культурно-мистецького простору;

- інтеграція українського мистецтва у світовий культурний простір та підвищення ролі культури у формуванні позитивного іміджу України в світі.

3.4. Висновки до розділу

Світова музейна архітектура другої половини ХХ століття поступово почала відходити від стереотипу музею-палацу. Реакцією на змінність експозицій стала категорична відмова архітекторів від фіксованих просторів та поява тотально недиференційованих експозиційних просторів.
До того часу приміщення музеїв, місць збереження одвічних цінностей, проектувалися як монументально “вічні” споруди, часом з дуже довговічних та коштовних матеріалів. Архітектурна думка під час будівництва таких об’єктів реалізувалася до дрібних деталей - від елементів декорування інтер’єрів до замовляння меблів.
За аксіому приймали виваженість зовнішніх форм, яка часто не відповідала внутрішньому різноманіттю приміщень. Симетричність планів, колонади ставали обов’язковими типологічними ознаками музеїв. Усе це свідчить про тотожність підходів до проектуванні музеїв, про концепцію та прообраз, які вже були сформовані і до яких бажано було наближатися.
Коли настав перелом та що його спровокувало?
У проектній практиці відмова від загальноприйнятого як обов’язкової вимоги датується 50-ми роками ХХ століття.
Архітектор мусить мати чітку уяву про форми діяльності музею, експозиції, звернути особливу увагу на вибір ділянки, її доступність для відвідувачів, оцінити всі переваги того чи іншого розміщення. Важлива роль має відводитися соціологічним та психофізіологічним аспектам сприйняття та вивченню потенційної аудиторії.

На основі досліджень історії та культури різних народів і рас Лебон дійшов висновку, що «кожний народ має душевний устрій так само стійкий, як і його анатомічні особливості, і саме від нього походять його почуття, його думки, його установи, його вірування і його мистецтва. Не викликає сумніву, що історія народів визначається найрізноманітнішими чинниками, що безпосередньо впливає на архітектуру. Вона сповнена особливих подій і випадковостей, яких могло б і не бути. Однак поряд з цими випадковостями, з цими побічними обставинами існують великі незмінні закони, які й керують загальним розвитком кожної цивілізації. Ці незмінні, найбільш загальні і найбільш фундаментальні закони випливають з душевного устрою народів. Життя народу, його установи, вірування і мистецтва є лише видимими продуктами його невидимої душі. Потрібні знання про принципи і специфіку розвитку українського народного організму. Ідеологія, освіта, державний устрій, право, організація бізнесу, соціальна політика мають відповідати особливостям української душі. Будь-які спроби реформування, які не враховуватимуть цих особливостей, приречені на невдачу.

. Масова культура міфологізує людську свідомість, містифікується реальні процеси, що відбуваються в природі і людському суспільстві. Відбувається відмова від раціонального початку у свідомості. Метою масової культури є не стільки заповнення дозвілля і зняття напруги і стресу у людини індустріального та постіндустріального суспільства, скільки стимулювання споживчої свідомості у реципієнта (тобтоу глядача, слухача, читача), що в свою чергу формує особливий тип - пасивного некритичного сприйняття цієї культури у людиною.

Діяльність українського мистецького центру спрямована на збереження та відродження кращих мистецьких традицій України, на розвиток усіх напрямів сучасного українського і презентацію зарубіжного мистецтва, створення духовного середовища для гармонійного розвитку особистості, опанування здобутками класичного та сучасного мистецтва, залучення до участі в культурно-мистецькому житті знаних українських та іноземних митців тощо.

РОЗДІЛ 5

КЛАСИФІКАЦІЯ І СКЛАД ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ РОЗРОБЦІ ПРОЕКТІВ

Правильно організувати будівельний майданчик для виконання будівельно-монтажних робіт — означає ство­рити умови для високопродуктивної і безпечної праці, передбачити можливу небезпеку і запобігти їй, ство­рити потрібні санітарно-гігієнічні умови працівникам. Тому ще задовго до початку будівництва проектні організації передбачають заходи з безпеки праці і пра­вильної її організації. Проектувальники зобов'язані в проектній документації розв'язувати основні питання створення безпечних і нешкідливих умов праці з обо­в'язковим додержанням вимог СНиП 111-4-80*.

Основні заходи, передбачені в проектах організації будівництва (ПОБ) і в проектах виконання робіт (ПВР), поділяють, на три групи: організаційні (розробляють у календарних планах, сіткових графіках будівництва об'єкта при узгодженні будівельних процесів); за­гальні по будівельному майданчику (розробляють при проектуванні будівельних генеральних планів об'єктів). і технологічні (розробляють у технологічних картах і схемах виконання робіт).

У ПОБ, які розробляють провідні проектні органі­зації, заходи з охорони праці передбачають у вигляді проектних міркувань з основних питань (перелік ти­пових тимчасових будинків для санітарно-побутово­го обслуговування, обгрунтування вибору і перелік ос­новних пристроїв з техніки безпеки — риштування, помости, освітлення, розстановка механізмів тощо).

ПВР складаються на основі робочих креслень, роз­роблених проектною організацією. У цьому проекті мають бути розв'язані всі основні питання і технічні рішення безпечного виконання кожного виду буді­вельно-монтажних робіт та організації будівельного майданчика. ПВР — найважливіша частина організа­ційно-технічної підготовки будівництва. Це робочий документ, яким повинні керуватися виконавці робіт, майстра і бригадири.

До заходів з техніки безпеки і виробничої сані­тарії, відображених у ПВР, належать:

- безпечні заходи і засоби виробництва, що ре­
комендуються при виконанні окремих видів робіт тех­
нологічними картами;

- добір діючих і розробка нових пристроїв для безпечного виконання робіт, утому числі й з експлу­атації будівельних машин і механізмів;

- розміщення будівельних машин з урахуванням їхньої безпечної-експлуатації;

- розробка засобів і пристроїв, що виключають можливість ураження електричним струмом;

- навантаження і розвантаження великих за роз­міром "конструкцій, важких вантажів і вантажів вели­ких розмірів, їхнє зберігання та стропування;

- огородження небезпечних зон;

- освітлення будівельного майданчика і окремих робочих місць;

забезпечення санітарно-побутовими приміщен­нями та приміщеннями для пожежної і сторожової охорони (на великих будовах);

- обладнання проїздів, доріг із зазначенням їхніх ширини і радіусів заокруглень;

- обладнання складських приміщень і майданчиків та вибір способів зберігання горючих і легкозаймистих матеріалів;

- блискавкозахист металевих риштувань та не­безпечних приміщень і об'єктів тощо.

При складанні календарного плану будівництва об'єкта з точки зору техніки безпеки велике зна­чення має послідовність виконання робіт.Широко застосовують потоковий метод ведення робіт. По­єднання спеціалізованих потоків в один об'єктний потік під час зведення будинку з урахуванням без­печного "виконання робіт є одним з істотних факторів додержання правил техніки безпеки. У календарно­му плані розв'язується питання додержання макси­мальної послідовності виконання будівельно-монтаж­них робіт з метою забезпечення надійності елементів споруди і просторової жорсткості всієї конструкції. У календарному плані будівництва об'єкта перед­бачають насамперед обладнання санітарно-побуто­вих приміщень і забезпечення їх водою, електро­енергією, теплом. Як правило, ці роботи виконують у підготовчий період будівництва, тобто до початку ведення основних робіт.

Технологічні карти є основним документом ПВР, де розв'язуються всі питання безпечної організації праці й усунення джерел можливого травматизму. Де таких питань належать: перевірка технологічності мон­тажу конструкції_г у тому числі й використання засобів механізації, розробка безпечних методів монтажу кон­струкцій, добір існуючих та розробка нових захисних пристроїв,-що виключають небезпеку ураження пра­цюючих електричним струмом, розробка заходів щодо безпечної праці у процесі виконання робіт з викори­станням токсичних матеріалів, щодо безпечного ви­конання робіт узимку.

У будівельних генеральних планах розробляють такі питання охорони праці на об'єкті: організація сані­тарно-гігієнічного і побутового обслуговування пра­цюючих на будівельному майданчику; освітлення буді­вельного майданчика, проходів, проїздів та робочих зон; встановлення і огородження зон монтажу конст­рукцій та експлуатації будівельних машин та ме­ханізмів; розробка безпечних умов праці, що виклю­чають ураження електричним струмом (електрозахист, огородження небезпечних місць) тощо.

Докладно зазначено у додатку 8* СНиП ІІІ-4-80Л

Питання охорони праці й техніки безпеки відобража­ються також у спеціальних проектних документах — ти-

пових проектах безпечного виконання робіт з будівниц­тва серійних об'єктів; в альбомах типового інвентаря, пристроїв та інструментів для безпечного проведення робіт; окремих проектних документах (технологічні кар­ти, схеми) щодо виконання найбільш складних і небез­печних видів будівельно-монтажних робіт у складі про­ектів виконання робіт; у формі художніх плакатів з безпечного проведення окремих видів робіт.

Обґрунтування і розрахункові дані прийнятих рішень з техніки безпеки викладають у пояснювальній записці до проекту (наприклад, розрахунки кріплен­ня траншей і котлованів при веденні земляних робіт, при освітленні будівельного майданчика й окремих робочих місць,при застосуванні підвісних риштувань, при розрахунках балок на гнуття і крутіння'тощо).

Створений ПВР після перевірки працівниками з тех­ніки безпеки затверджує головний інженер генераль­ної підрядної організації (будівельно-монтажного управ­ління, будівельного управління), який керуватиме даним будівництвом; спеціальні роботи аатверджують головні інженери субпідрядних організацій. При будівництві гос­подарським методом ПВР затверджує головний інже­нер управління капітального будівництва. Після затвер­дження проекти передають на будівництво не пізніше ніж за два місяці до початку робіт на об'єкті.

У разі будівництва в існуючих житлових масивах будівел-ьний генеральний план погоджують з пожеж­ною інспекцією, районним архітектором та санітар­ною службою району чи міста.

Заходи з техніки безпеки під час виконання буді­вельно-монтажних робіт на діючих підприємствах роз­робляють і затверджують замовник та генеральний підрядчик, відповідають за їх додержання керівники будівельно-монтажних організацій і діючого підприє­мства. Перед початком робіт на території діючого цеху відповідальний представник генеральної підрядної організації і начальник цеху оформляють акт-допуск згідно з дод. З СНиП 111-4-80*.

У разі недодержання замовником затверджених заходів з техніки безпеки, внаслідок чого створюють-

ся загрозливі умови для життя і здоров'я працюючих, будівельно-монтажні роботи мають бути припинені до усунення небезпеки. Це оформляють актом.

Перед початком робіт у місцях, де є чи може ви­никнути виробнича небезпека (не пов'язана з ха­рактером виконуваної роботи), відповідальному виконавцю, робіт потрібно видати наряд-допуск на проведення робіт з підвищеною небезпекою згідно з дод. 4 СНиП 111-4-80*.

Наряд-допуск складають на основі особливого пе­реліку робіт, а також виходячи з місцевих умов і особ­ливостей будівництва. Його затверджує головний інженер будівельно-монтажної організації. У разі ви­конання роботи на території діючого підприємства наряд-допуск має бути підписаний також відповід­ною посадовою особою цього підприємства.

Наряд-допуск потрібно видавати для виконання таких робіт:

- будівельно-монтажних з використанням буді­
вельних машин в охоронних зонах повітряних ліній
електропередач;

- будівельно-монтажних у колодязях, шурфах чи закритих посудинах;

- земляних на дільницях з патогенним заражен­ням грунту (смітники, скотомогильники, цвинтарі);

- будівельно-монтажних на території діючого підприємства, коли виникла чи може виникнути в данних умовах виробнича небезпека;

- будівельно-монтажних на дільницях, де виникла чи може виникнути виробнича небезпека через ви­конання інших видів робіт на суміжних дільницях, а також робіт, зазначених у додатку 5* СНиП 111-4-80*.

Особа, яка видала наряд-допуск на проведення робіт,.повинна контролювати виконання відповідаль­ним керівником робіт заходів щодо безпечної праці, Наряд-допуск видається на строк, потрібний для ви­конання даного обсягу робіт.

У разі зміни умов проведення робіт виконувати їх можна тільки після видачі нового наряду-допуску. Наряд-допуск не знімає відповідальності з виконро­ба (майстра) за правильну організацію праці, прове­дення інструктажу з техніки безпеки з робітниками на робочому місці у встановленому порядку і вико­нання правил техніки безпеки робітниками безпосе­редньо на робочому місці.

ЗАГАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Вимоги до утримання території та приміщень.

Завданням пожежної безпеки у будівництві є попе­редження виникнення пожеж, забезпечення умов для успішної локалізації та ліквідації їх, своєчасної й без­печної евакуації людей і майна, що досягають пере­важно організаційними, конструктивними та об'ємно-планувальними рішеннями. Важливі також правильна організація і утримання території будівельного май­данчика і приміщень на ньому.

До початку будівництва зносять усі споруди, розмі­щені в протипожежних розривах між будівлями, що зво­дяться. Відповідно до ПВР на будівельному майданчику до початку основних будівельних робіт влаштовують під'їзні і внутрішні дороги завширшки не менш як 3,5 м для одно- і 6 м — для двостороннього руху. При наяв­ності тупикових доріг влаштовують петльові об'їзди чи майданчики 12 х 12 м для розвороту пожежних авто­мобілів. До всіх об'єктів, що будуються і експлуатуються, в тому числі й до тимчасових, влаштовують вільні під'їзди.

Не можна загромаджувати різними предметами проїзди, входи і виходи в будівлях, під'їздів і підступи до пожежного Інвентаря і обладнання. Через прокла­дені по території будівництва трубопроводи, елект­ролінії, де є проїзд автомобілів, влаштовують переїзні містки чи об'їзди.

З робочих місць і з території будівельного май­данчика слід щоденно прибирати спалимі матеріали (обрізки лісоматеріалів, тріски, кору, тирсу тощо).Буді­вельний майданчик і споруджуваний будинок повинні утримуватись у постійному порядку, чистоті і поже-жобезпечному стані.

Перераховані вище.відходи потрібно розміщува­ти не ближче ніж за 5 м від найближчих будівель і лісоматеріалів та інших горючих речовин.

Деревні та інші спалимі езідходи можна тимчасово зберігати на території будівництва на відстані ЗО м від споруджуваних та тимчасових об'єктів у кількості, що не перевищує тридобового постачання цих відходів з цехів чи з об'єктів будівництва

Складування спалимих будівельних матеріалів у протипожежних розривах між будинками не допус­кається. Навколо майданчиків для складування та за­критих складів територію очищають від трави, кори та трісок.

Складуючи лісоматеріали та інші вогненебезпечні матеріали (толь, руберойд, лінолеум тощо), необхідно додержувати норм складування; крім того, між шта­белями повинні бути нормовані проходи і проїзди.

Тимчасові санітарно-побутові й адміністративно-господарські приміщення розташовують групами не більше 10 і на відстані, не меншій ніж 24 м від споруд­жуваного будинку. На територію будівельного май­данчика від міської пожежної лінії підводять пожеж­ний водопровід або влаштовують пожежні водойми для зберігання води з мінімальним об'ємом 100 м³. Будівельний майданчик забезпечують телефонним зв'язком і звуковою сигналізацією (сирена, дзвінок тощо). Дороги, проїзди і місця джерел пожежного во­допостачання (гідранти, водойми) освітлюють, щоб ними мож.на було користуватися вночі.

Територію будівельного майданчика забезпечу­ють засобами пожежогасіння, місцем для куріння, а також відповідними плакатами та знаками пожеж­ної безпеки.

Місця для варіння бітуму розташовують на відстані, не меншій ніж ЗО м від будівель і споруд IV і V ступенів вогнестійкості, 20 м— від будівель III ступеня і 10 м —■ від будівель І і II ступенів.

Тимчасову електромережу на будівельному майдан­чику виконують ізольованим проводом і підвішують на тросах на висоті, не меншій ніж 2,5 м над робочим місцем, 3 м над проходами і 6 м над проїздами.

РОЗДІЛ 6

ТЕХНОГЕННО-ПРИРОДНА БЕЗПЕКА ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Дата добавления: 2015-06-29