Демократичний режим. Сутнісна характеристика демократичного ре­жиму визначається сукупністю сталих влас­тивостей і якостей громадянського суспільства

Сутнісна характеристика демократичного ре­жиму визначається сукупністю сталих влас­тивостей і якостей громадянського суспільства. Воно є відправною точкою і першоосновою функціонування механізму демократії, взаємодії всіх його компонентів.

Легітимність демократії як форми політичної організації суспільства ґрунтується на таких принципах: політична влада належить більшості народу; влада формується на вільних вибо­рах, які передбачають свободу висування кандидатур, загальне і рівне виборче право, свободу голосування; поважання більшістю прав меншості на інакодумство; зміна правлячого режиму на чер­гових виборах; конституціоналізм як регулювання за допомогою конституції відносин між владою і суспільством, їх рівна відповідальність перед законом.

У політичній історії капіталізму між двома світовими війнами були тоталітарні і авторитарні режими. Однак провідна лінія еволюції полягала у формуванні розгалуженої системи інститутів, які регулюють соціально-політичні відносини в межах представ­ницької демократії та орієнтації держави на виконання функції «третейського судді».

Партійна система демократичного режиму - прямий наслідок формування механізмів громадянського суспільства - є утверд­женням багатопартійності, свободи опозиції, можливості перебу­вання у влади декількох партій, їх змінюваності в результаті виборів, виникнення різноманітних суспільних організацій і суспільно-політичних рухів.

Демократичні інститути формуються на основі загального вибор­чого права за принципом «одна людина - один голос», свободи вису­вання кандидатур як наслідку функціонування партій і свободи го­лосування (таємне голосування, рівність усіх у забезпеченні інформацією і можливості пропаганди в ході виборчої кампанії).

Сучасна парламентська демократія є синтезом обох версій народовладдя - представницької і плебісцитарної. Відомо більше ста моделей парламентського правління, але всі вони підпо­рюються трьом загальним правилам:

• Представницький принцип домінує над плебісцитарним. Це означає, що органи «прямої» демократії (референдуми, маніфестації, мітинги тощо) діють у межах законів, прийнятих верховним ви­борчим органом.

• Основні права людини, які знаходяться під захистом відповідних міжнародних декларацій, приймаються як такі, що не можна змінити ані в парламенті, ані в плебісцитарному порядку.

• Представницькі і плебісцитарні настанови не лише допов­нюють, а й лімітують одна одну.

А. де Токвіль у праці «Демократія в Америці» (1835) виділив «принципові засади», які підтримують демократичну республіку в США: конституційну структуру, відсутність військового істеблішменту, рівність соціальних та економічних умов, аграрну економіку, що процвітає, моральність і релігійну віру американців. Він дійшов висновку, що вже тоді перспективи здорового демок­ратичного розвитку політичної системи в США були обумовлені багатьма суспільними основами і в першу чергу наявністю грома­дянського суспільства.

Дата добавления: 2015-06-29