Неповна середня школа як інструмент диференціації

ТЕМА 3. ДИФЕРЕНЦІЯ НАВЧАННЯ

питання теми:

1. Неповна середня школа як інструмент диференціації.

2. Групове навчання.

3. Навчання обдарованих дітей.

4. Навчання анормальних дітей.

5. Компенсуюче навчання.

6. Орієнтація учнів.

питання для обговорення;

1. Чи вплинув "Шкільний вибух" на актуалізацію проблем диференціації освіти?

2. Чи можна говорити про соціальний відбір як протилежність диференціації освіти і навчання.

3. Яким чином здійснювалася диференціація в масовій школі в провідних країнах світу? Наведіть приклади з досвіду країн Заходу, Японії, Росії.

4. Чому можна говорити про навчання талановитих дітей і дітей інвалідів як про дві протилежні диференціації? Наведіть приклади такого навчання в різних країнах. Назвіть головні форми і способи компенсуючого навчання в загальноосвітній школі.

5. Визначте загальне та різницю між навчальною та професійною орієнтацією.

Нова ситуація породила необхідність якісно іншої системи диверсифікованості загальної освіти. Посилення й ускладнення диференційованої підготовки згідно схильностям, інтересам, успішності учнів — глобальна тенденція сучасної школи.

Основними формами диференціації є розподіл за різними типами навчальних закладів, на профілі і потоки усередині однієї школи, угруповання в класі.

Проблема диференціації освіти та навчання оцінюється неоднозначне і суперечливо. У соціальному плані диференціація часто перетворюється в спосіб соціального добору. Засобами такого добору виявляються платне навчання і система іспитів.

Будучи важливими в житті школяра, іспити не є «моментом істини». Посередня оцінка може поставити перед потенційним ученим, лікарем, інженером, юристом вже в 14—15-літньому віці нездоланну перешкоду на шляху до відповідної освіти. Часто іспити стають «гільйотиною», що несправедливо відтинає частину учнів від певної освіти. Адже невдача на іспиті найчастіше доводить, що під­літок надалі буде навчатися за урізаною загальною програмою.

Звичайно диференціація починається після закінчення початко­вої школи. Вона здійснюється в навчальних закладах різного типу: граматична і сучасна школи (Англія), реальне училище, гімназія й основна школа (Німеччина), технологічний, професійний і загальноосвітній ліцей (Франція), звичайна середня школа, ліцей, гімназія, коледж (Росія) тощо. Головною відмітною ознакою диференціації з цих навчальних закладах є програми.

Поширена диференціація в межах одного навчального закладу. Наприклад, в американській і японській старшій середній школі співіснує 2 типи програм: загальноосвітні і спеціальні, які в різних про­порціях вивчають різні групи учнів. У Німеччині гімназія пропонує не менш 6 профілів навчання, а основна школа здійснює диференціацію за системою ПРО А, відповідно до якої проводиться навчання за наступними варіантами програми: професійний курс розширений курс (Р), основний курс (ПРО), адаптований курс (А).

У США (30-і роки), Японії (50-і роки.), Західній Європі (70— 80-і роки), Росії (90-і роки) відбулося становлення навчального закладу, у стінах якого почалося диференційована освіта. Мова йде про молодшу середню школу (США і Японія), об'єднану школу (Великої Британії), загальну школу (Німеччина), єдиний коледж (Франція), 6-літню школу середньої освіти (Росія). У подібних навчальних закладах навчаються діти з 11-12 років до 15-16 років.

Педагогічні наслідки диференціації в цих навчальних закладах у цілому позитивні. Навчання тут носить цілеспрямований характер, більше погодиться з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня підготовки всіх школярів. Показово, наприклад, що вже в перших єдиних коледжах у Франції відсоток устигаючих виявився вище, ніж у інших навчальних закла­дах для учнів того ж віку.

У молодшій середній школі США і Японії дається неповна загальна освіта. Програма переважно обов'язкова. Предмети на вибір передбачають підготовку до продовження освіти або нової діяльності. Наприкінці 50-х років група педагогів на чолі з Дж. Конантом готувала модель «всеохоплюючої школи» — загальноосвітнього навчального закладу дня усіх соціальних рівнів, здібностей, інтересів, але з різними програмами навчання. Рекомендації Конанта використовувалися при запровадженні диференційованого навчання в молодшій середній школі США.

У Великій Британії об'єднані школи містять у собі молодші класи граматичних і сучасних шкіл. Перші 3 роки учні навчаються за програмою сучасної школи, а потім або за тією програмою, або за програмою граматичної школи. В об'єднаних школах навчається до 90% підлітків відповідного віку.

У Німеччині організація аналогічних навчальних закладів — загальних шкіл — не тільки масштабна (близько 5% учнів відповідного віку). Виникли загальні школи двох типів: кооперативні та інтегровані. Кооперативні школи поєднують у собі основну, реальну школу і гімназію. Після 9 класу учні одержують такий же диплом, що й в основній школі, а після 10 диплом прирівнюється до атестата реальної школи і середнього ступіня гімназії. Заняття в кооперативній школі будуються при співіснуванні обов'язкової і елективної програми.

У перших єдиних коледжах у Франції в молодших класах формувалися «еквівалентні ансамблі» учнів, тобто потоки, для яких призначалися диференційовані програми. По суті, це — варіанти єдиної, досить насиченої програми базової підготовки. На початку 80-х років єдиний коледж засновується повсюдно.

Дата добавления: 2015-06-28