Навчання обдарованих дітей

Групове навчання

У всіх типах навчальних закладів учні поділяються на групи. У навчальних закладах США широко застосовується розподіл учнів які швидкі, середні і повільні групи.

Повсюдно поділяють класи на групи в англійських школах, (використовуючи наступні варіанти: поділ учнів однієї паралелі на класи в залежності від здібностей; поділ однієї паралелі, за здібностями на більш великі групи, що включають учнів декількох класів; організація змішаних груп-класів, що включають школярів з різними здібностями. В об'єднаній школі поділяють на гомогенні групи: у 40% випадків це стійкі угрупування, що існують порівняно довго, в інших випадках — тимчасові угруповання для занять хоча б з одного предмету.

У Німеччині навчання по групах популярно, наприклад, в осно­вній школі (система АБВ). її суть — розподіл учнів за рівнями програм і навчальних завдань: підвищений (А), середній (Б), низький (В).

У Франції заняття по групах у класах організують при вивченні окремих навчальних дисциплін. Наприклад, у деяких середніх школах на заняттях з математики працюють у «швидких», «середніх», «повільних» групах. Усі групи опановують однаковою програмою, але різний навчальний час. Члени груп часом виконують персональні домашні завдання Більшість французьких педагогів, вважаючи, що групове навчання не повинне бути суворо фіксованим, практикує рухливі рівневі й змішані групи одного класу.

Навчання по групах систематично організують у єдиному коледжі. Створюються різнотипні групи: гомогенні — подібні за підготовкою, напівгомогенні — близькі за підготовкою, гетерогенні — з неоднаковим рівнем підготовки. Розподіляють по групах викладачі, психологи, радники за орієнтацією. Групи опановують своїми варіантами шкільної програми. У двох випускних класах створюються рівневі групи сильних і слабких. По закінченню коледжу учні, які навчалися в різних групах, пропонують різні типи подальшої освіти.

Вагоме місце має групове навчання в школі Японії. Його організують у виді змагання, в класі змагаються в тому, хто більше вивчить англійських слів, ієрогліфів, віршів. Оцінки одержує вся група.

Групове навчання в цілому педагогічне виправдано. Однак завжди є небезпека звуження загального кругозору дітей і підлітків, що навчаються в групах. Так, при розподілі класу на сильних і слабких виникають 2 варіанти: або більше уваги приділяється слабким, або сильним. Обидва варіанти можуть завдати шкоди тій чи іншій групі учнів.

Важливий напрямок диференціації — навчання обдарованих, талановитих дітей і підлітків. У світовій педагогіці до цього помітно зріс інтерес. Так, наприклад, діє Європейська асоціація за вищими здібностями, головна мета якої — дослідження і заохочення навчання обдарованих. Вивчаються критерії дитячої обдарованості, можливості заохотити розвиток талановитих школярів. Учені з Європейського комітету з навчання талановитих дітей у поняття «обдарована дитина» вкладають здатність досягати чудових результатів в інтелектуальній і художній областях або володіння незвичайними психомоторними і соціальними здібностями. Обдарованість — це високий рівень розвитку яких-небудь здібностей.

Російський учений В. Юркевич формулює 3 основних типи обдарованості, які варто враховувати в загальноосвітній школі: академічна (яскраво виражена здатність учитися); інтелектуальна (уміння мислити, аналізуючи, зіставляючи факти); творча (нестандартне мислення і бачення світу). При всіх особливостях, вважає В. Юркевич, обдарованих дітей поєднують пізнавальні потреби, що виявляється в необхідності засвоєння нового знання і насолоді від розумової праці. Є й інші типові ознаки: прагнення й уміння спілкуватися; з дорослими, підвищена емоційність, почуття гумору, особлива мова.

Світова школа приділяє велику увагу талановитим дітям. З'являється усе більше «ранніх школярів» — 5-літніх хлопців, більш здатних, чим інші їхні однолітки. Вони раніш починають і раніше завершують курс навчання. Так, у 1987 р. газети і журнали облетіла маленька сенсація: 9-літньому учню зі школи для талановитих у Ніцці (Франція) вручили атестат про освіту, що звичайно одержує випускник єдиного коледжу.

Педагоги задаються питанням, якою повинна бути організація навчання обдарованих дітей. Відповіді різні. Пропонується навчати талановитих дітей у звичайній школі чи в спеціальних навчальних закладах. Прихильник останньої точки зору, російський учений ВВ. Юркевич пише: «Потрібні школи, де всерйоз думають про розвилок дітей, де знають проблеми обдарованих, де можуть дійсно учити і виховувати дітей, виходячи з унікальності кожної дитини. Учитися повинно бути не тільки цікаво, але і важко... Робота з обдарованими — далеко не свято, а важка і відповідальна праця... Турбот з ними багато, але і радості від цих турбот — особливі».

Політика цілеспрямованого виявлення і навчання талановитих школярів об'єктивно необхідна, тому що заохочує майбутню еліту нації. За підрахунками учених, у кожній віковій групі від 3% до 60% школярів мають видатні здібності і таланти. Однак вони дальніше завжди заохочуються. У США виявляються заміченими лише 40% обдарованих дітей. У Франції в 1989 р. 5% ліцеїстів з дуже високим інтелектуальним потенціалом не потрапили у вищу школу, тому що під час не помітили.

Світовий досвід показує, що спеціальне навчання талантів з раннього віку педагогічне доцільно. У звичайному класі обдаровані діти без особливих зусиль досягають успіху, а потім зупиняються у своєму розвитку чи просуваються вперед не настільки помітно, як могли. Доля обдарованої дитини може бути попросту драматичною. Часто вчителі не приділяють йому особливої уваги, а батьки не в змозі забезпечити нестандартну освіту.

Досліджується педагогічна освіта вчителів, що працюють з обдарованими дітьми. Модель наставника талановитих школярів запропонували, наприклад, П. Торенс (США). Специфічними якостями такого вчителя названі ентузіазм, впевненість у собі, уміння надати допомогу учню і прогнозувати його успіх, захопленість. Як і будь-який інший учитель, наставник талановитих дітей повинен володіти гнучким професійним мисленням, бути відкритим для спілкування, здатним розбудити інтерес до предмета, уміти захистити свого вихованця.

Масштаби і принципи організації навчання талановитих школярів різні у провідних країнах світу.

У США виявлення і спеціальне навчання найбільш обдарованих учнів — систематична політика. Президент країни щорічно приймає учнів 10 кращих шкіл, демонструючи увагу суспільства до них.

З 1976 по 1985 р. витрати окремих штатів на організацію навчання обдарованих учнів виросли у 3 рази.

Відповідно до програми «Меріт», щорічно в США відбирають до 600 тис. найбільш розумних учнів середньої школи. Потім їх знову «фільтрують», після чого залишається близько 35 тис. обдарованих підлітків, яким надаються різні пільги для продовження освіта (стипендії, гарантії вступу в престижні університети).

При виявленні і навчанні талановитих учнів зі школами співробітничають деякі фірми і організації. Наприклад, «Стандард ойл»і і «Дженерал ойл» фінансують літні табори для обдарованих, надають для занять свої лабораторії.

Головним інструментом добору талантів серед юних американців служать набори тестів. Особливо поширені так звані стандартні тести, що іменуються так тому, що дозволяють визначити середній показник великої групи випробуваних однакового віку. Тести виміру інтелекту («ай-кью») допомагають установлювати ступінь володіння учнями словесним, числовим чи графічним матеріалом. Результати підраховують у балах, потім обчислюють за особливою формулою коефіцієнт розумового розвитку. Середні значення коефіцієнта від 90 до одиниць. До обдарованого відносять тих, хто має результат більш 115 одиниць.

До обдарованих належать також ті учні, що, завдяки своїм яскраво вираженим здібностям, «минають» 1—2 класи. Виділяють дітей з «творчою жилкою», що можуть і не мати формально високого коефіцієнта розумового розвитку, але мають блискучі здібності в якій-небудь діяльності. Уміння нестандартного мислення і діяти стає важливим критерієм добору талановитих.

Навчання високообдарованих найчастіше проходить в звичайних школах. Для них проводяться заняття за просунутими програмами школи, з альтернативними підтемами.

Не залишаються осторонь від проблеми талановитих школярів і країни Європи.

У Великій Британії знаходиться Центр досліджень обдарованих дітей. Діє асоціація сприяння обдарованим дітям. Росте число шкіл, де для обдарованих учнів створюють спеціальні відділення і потоки з курсами інтенсивного, розширеного і збагаченого навчання. Англійські педагоги мають чималий досвід з діагностичного тестування, методик навчання обдарованих дітей, підготовці вчителів для цієї роботи.

У Німеччині з 1985 р. у Гамбурзі діє особлива служба консультацій зі спеціального навчання найбільш здатних учнів. На початку 90-х років у м. Баден-Вюртемберзі були створені 4 суспільні гімназії, де обдаровані діти можуть проходити курс навчання протягом 8, а не 9 років, як звичайно.

У Франції із середини 80-х років у деяких початкових навчальних закладах з'явилися класи для обдарованих учнів. Особлива школа для дітей з раннім розумовим розвитком була створена на початку 90-х років у Страсбурзі.

В Японії відношення до проблеми навчання талановитих дітей порівняно стримане. Утім, неточно стверджувати, що японська школа знаходиться осторонь від задач виявлення і навчання найбільш здатних учнів. Із середини 60-х років у деяких навчальних закладах проводиться тестова діагностика талановитих школярів, з якими потім намагаються працювати більш інтенсивно; їм призначені спеціальні книги і посібники.

Викликом традиційному скепсису до спеціального навчання та­лановитих дітей з'явилася приватна школа в Токіо. Це був навчальний заклад для 6-12-літніх, тобто дітей початкового шкільного віку. Школа швидко придбала популярність. За короткий термін число учнів виросло з 7 до 100. Через рік навчання індекс інтелекту вихованців школи збільшився на 20—ЗО пунктів. Через 2 роки деякі 12-літні уч­ні обійшли за тестовими показниками кмітливості багатьох студентів Токійського університету — одного з кращих національних вузів, Викладачі були гранично уважні до своїх учнів. За тим, що в звичай­ній школі вважається норовистістю, вони уловлювали допитливий розум. Відмінності виявлялися й в організації навчання. Учні приходили в школу 2-3 рази в тиждень, навчаючись не більш 2 годин. Усе це було мірами змушеними, оскільки учні паралельно навчалися в звичайній школі. Специфічними були викладання і навчання. Учи­тель займався не більш ніж з чотирма хлопцями. Учні і учитель виступали рівними партнерами.

Добре розуміють необхідність виховання власної інтелектуальної еліти в Росії. Тут накопичений важливий досвід роботи з талановитими дітьми. Всесвітню популярність одержала, наприклад, що діяла в 60-70-х роках дитяча математична школа в Новосибірському відділенні Академії наук (школа Колмогорова). У 1989 р. була розроблена довгострокова комплексна програма «Талановиті діти», за якої відповідальний Російський культурний фонд. Фонд організує участь талановитих юних математиків, фізиків, музикантів у міжнародних конкурсах, надає їм стипендії. У 1996 р. стипедиантами Фонду були 229 талановитих школярів. Спроба спеціального навчання талановитих дітей була зроблена у виниклих на початку 90-х років гімназіях І ліцеях. Відкрито особливі навчальні заклади для талановитих дітей, наприклад, школа в Коптево (Москва).

Дата добавления: 2015-06-28