Гнучкошиенко-въ

Гірше ляха свої діти Її розпинають

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали

А гетьмани, Усобники, ляхи погані!!..

В Україну ідіть, діти! В нашу Україну

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я – тут загину.

«Думи мої, думи мої...»

«В Україну ідіть, діти!» – назва статті Олени Логвиненко // Літературна Україна. – 1994, 24 листопада.

— Щерб. 2001, 84.

А он старе Монастирище, Колись козацькеє село, Чи те воно тойді було?.. Та все пішло ц(арям) на грище: І Запорожжя, і село... І монастир святий, скарбниця, – Все, все неситі, рознесли!.. А ви? ви, гори, оддали!!... Бодай ніколи не дивиться На вас, проклятії! Ні, ні... Не ви прокляті... а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!..

Сон

— Щерб. 2001, 85–86.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,

Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували! Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали Козацької слави убогих руїн.

Гайдамаки

«Гетьмани, гетьмани, коли б ви повстали...» – так називається стаття Михайла Брайчевського // Літературна Україна. – 1994, 24 лютого.

— Щерб. 2001, 816.

Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають.

Замість пива праведную Кров із ребер точать.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Багато було отих гріховних синів: перевертнів, яничарів, таких отаманів, що самі себе ослабляли, Україну руйнували... Гірше ляха її розпинали. М. Україна воскресла // Українське слово. – 1996, 10 листопада.

…я пригадав похорон патріарха України Нммещимира, пригадав «християн» Московського патріархату, які вранці і • і мипня біля брами Софії верещали, що не дозволять ховати будь-кого у ми них святьіх местах...». Силкувався (вкотре вже!) розгадать загадку: чому ж то «гірше ляха свої діти» розпинають Україну? Поліщук М., пенсіонер. Не треба нам незалежної України // Українське слово. – і’І1)!), 14 вересня.

— Щерб. 2001, 86–87.

Я думав, і дуже хотілось мені надрукувать ваші козацькі імена рядоч- ішм, гарненько, уже було і найшлося їх десятків зо два, зо три... Та ось ли- м> мені на безголов’я! Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (КИРПА-Гнучкошиєнко-в’ь) і надрукувать в мужицькій ішижці. Далебі, правда!

Звернення Тараса Шевченка до передплатників, надруковане на обкладинці, ін’ршого видання поеми «Гайдамаки» в 1841 р.

П’ять років Росія не платить за оренду нашої території під військо бази, а це не менше п’яти мільярдів доларів щорічно, а тільки вимагают якісь «борги» від України, а Президент, уряд та керівники Верховної Ради1 України тільки знають їздить до Москви, як колись їздили до «Золотої орди» наші «г нучкошиєнки». Допоки? СенченкоВ. Афганці–Інтернаціоналісти? Чи...? // Українське слово.–1997, 31 липня.

— Щерб. 2001, 87–88.

Дата добавления: 2017-01-14