До стіни Не заговориш ні про горе, Ні про младенческие сньї

Донощики і фарисеї

До нас в науку

Доконала вдову сиротину

Добували і славу і волю

Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли пановати. Пановали, добували І славу, і волю; Минулося – осталися Могили на полі.

Іван Підкова

Кохалось у йому серце народне і тоді, як наші предки «полем і морем у *»«мііч) світу славу собі добували»; не перестало голубити його й тоді,?НІ Україну розідрано надвоє... Куліш П. Гадки // газ. «Правда». – 1869, № 11. 12. Цит. із журн. «Україна». 1995, № 14.

— Щерб. 2001, 105.

От собі й читаю, Що на скелі наковано: Первому – вторая Таке диво наставила. Тепер же я знаю: Це той первий, що розпинав Нашу Україну, А вторая – докачала Вдову сиротину. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, Накралися; а що взяли На той світ з собою?

Сон («У всякого своя доля»)

Раніше Савинки були вільним козацьким селом і належало до Сосницької сотні. Кол розпусниця Катерина II «доканала вдову сиротину», савинці стали кріпаками. Втім деякі родини залишились вільними. Савич(Лук’янеико)І. Рідні мої Савинки // Літературна Україна. – 1997, 4 грудня.

— Щерб. 2001, 105–106.

А в нас!.. На те письменні ми, Читаєм Божії глаголи!.. І од глибокої тюрми 106

Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Ми християни; храми, школи, Усе добро, сам Бог у нас!

Кавказ

" До нас в науку» назва картини В. Куткіна, в’язень комуністичних концтаборів

. На пе- оцьому плані, посміхаючись у свої акуратні вуса «батько всіх на- І»»міін» (старшому поколінню запам’яталась ця посмішка!) широким?їм * гмм припрошує (треба розуміти «всі народи») до нас в науку (як? |и ой розуміти, науку марксизму-ленінізму, бо інших наук у нас, як нЦнмо, не було).

А аа його спиною і далі аж ген-ген за горизонт – концтабори, **"шітибори. Колючий дріт і охоронці з карабінами, як стерв’ятники им тіпалися над своїми жертвами.

— Щерб. 2001, 106–107.

Не вам,

Не вам, в мережаній лівреї, Донощики і фарисеї,

За правду пресвятую стать І за свободу! Розпинать, А не любить ви вчились брата!

Юродивий

Ви волю славите? О, ні. Не вам боротися за неї Донощики і фарисеї, Лихі апостоли брехні! ГкатюкІ. Із циклу «Правда-мста» // Літературна Україна. – 1993.11 листопада.

…найстрашніше, як на мене, – це історія зі «Щоденником» Василя Симоненка. Пам’ятаю, як обурювалися навіть Іванові друзі (липові) і як так – передав за кордон Симоненків «Щоденник»?! Еверест глупоти, боягузтва, нікчемности української інтелігенції, яку зламав-таки тоталітаризм і прищепив їй поняття лже-патріотизму, багатьох, багатьох –перетворивши на «донощиків і фарисеїв»». Корогодський Р. Садівник // Час. – 1997. 27 лютого.

— Щерб. 2001, 107–108.

Не спалося, а ніч, як море. (Хоч діялось не восени. Так у неволі). До стіни Не заговориш ні про горе, Ні про младенческие сньї. Верчуся, світу дожидаю, А за дверима про своє Солдатськеє нежитіє Два часовії розмовляють.

В казематі

Співай, співай» мій любий соловейку! ТЬоя пісня справді найкраща, вона розбудить ЛІНІЙ душі колишнє давнє, що пройшло, як сон, і вже ніколи, ніколи не № |«ш*ПІСЯ... і імші нагадує мені про мою молодість... До стіни не заговориш «ні про горе, ні про младенчеськії сни...». садовс ькийМ. Спогади з російсько-турецької війни 1877–1878 рр. – К., 1917.

— Щерб. 2001, 108–109.

Дата добавления: 2017-01-14