Сечовий синдром. Основні прояви сечового синдрому – безсимптомні протеїнурія та гематурія (іноді переважно протеїнурія або гематурія)

Судячи з переліку захворювань, що стоять за нефротическим синдромом, можна говорити про різні механізми пошкодження капілярної стінки. Найбільш типове імунне пошкодження, що викликає порушення гомеостазу і звідси цілих ряд структурних змін, у тому числі редукцію капілярного русла і виключення механізму нормального оновлення матеріалу гломерулярної базальної мембрани.

Розвиток нефротичного синдрому

Трансплантація нирок.

Лікарські засоби, алергени, нефротоксини (пеніцилламін, триметин, пробеницид, кризанол, споживання героїну, укуси бджіл, змій, комах, ртутні препарати, золото, вісмут, кадмій, літій).

Інфекційні захворювання: сифіліс, малярія, підгострий септичний ендокардит,токсоплазмоз.

Тромбоз ниркових вен.

Злоякісна патологія (карциноми, хвороба Ходжкина, лейкемія).

Амілоїдоз.

Цукровий діабет.

Системні васкуліти: вузликовий поліартеріїт, хвороба Шенляйн - Геноха.

Дифузні захворювання сполучної тканини: СЧВ, дерматоміозит, склеродермія.

Ідіопатичні гломерулопатії: ліпоїдний нефроз, мембранозний гломерулонефрит, мембранозно-проліферативний гломерулонефрит, IgA-нефропатія.

Спадковий нефрит.

Вроджений нефротичний синдром.

Всі процеси, що підвищують проникність гломерулярных капілярів для білка, можуть викликати нефротичний синдром, зокрема

Нефротичний синдром це поліетіологічний клініко-лабораторний симптомокомплекс, що включає порушення білкового (гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія), ліпідного (дисліпідемія, ліпідурия) і водно-електролітного обміну - набряки, провідною ознакою яких є висока протеїнурія - не менше 3,0 - 3,5 г/сут. При нефротичному синдромі нерідко виникають масивні набряки, досягаючі ступеню анасарки з водянкою порожнин. Артеріальна гіпертензія та гематурія не є характерними ознаками нефротичногосиндрому.

Розглянемо найбільш виражені прояви властиві гострих і особливо хронічних захворювань нирок.

За допомогою внутрішньовенної урографії вдається верифікувати пухлини лоханки– дефекти наповнення в ЧМС з нерівними контурами. До побічних рентгенологічних ознак пухлини ниркової паренхіми відносять збільшення тіні нирки, нерівність контурів, деформація нирково-чашкової системи.

Внутрішньовенна урографія дозволяє отримати надійні знімки –прямі і побічні ознаки нефролітіазу, нефрокальцинозу, уретролітіазу, рано діагностувати обструкцію верхніх сечових шляхів, виявити гідронефротичну трансформацію, пієлонефрит, некротичний папиліт аномалії розвитку та інші патологічні стани.

Рентгенологічні методи високоінформативні в діагностиці ниркової патології, Починається обстеженння з оглядового знімку, на якому візуалізується тінь конкременту 70-80%.

Захворювання з нефротичним синдромом:

Клінічна картина нефротичного синдрому пов'язана з великим спектром змін в гомеостатичній системі організму. З суб'єктивних ознак найбільш часті скарги на загальну слабкість, втрату апетиту, спрагу, сухість в роті, зменшення кількості сечі, головний біль, неприємні відчуття або тяжкість в ділянці попереку. Набряки - м'які, із слідами, що виявляються при натисканні, частіше на нижніх кінцівках, а також в областях з рихлою підшкірною тканиною (наприклад, повіки, калитка). У важких випадках можуть виникати асцит і гідроторакс, іноді навіть набряк головного мозку. При тривалому існуванні впертих набряків наступають трофічні зміни шкіри, її сухість, лущення, підвищена ламкість, поява тріщин, з яких сочилася набрякла рідина і які можуть служити вхідними воротами для інфекції. Шкіра бліда, холодна, обличчя одутле. За наявності гідротораксу простежується задишка не тільки при фізичному навантаження, але і в стані спокою. Гіпертонія в рамках нефротичного синдрому може виникати як одна з ранніх ознак, що сигналізують про виникнення гломерулопатії.

Дата добавления: 2017-01-14