Управління вогнем під час оборонного бою. Перш ніж розглянути конкретні приклади дій командирів підрозділів з управління вогнем при відбитті розвідки противника

Перш ніж розглянути конкретні приклади дій командирів підрозділів з управління вогнем при відбитті розвідки противника, висуванні його головних сил до рубежу атаки і під час атаки, при вклиненні в глибину нашої оборони або виході на фланг опорних пунктів, визначимо загальні для всіх цих етапів положення з управлінню вогнем.

До наступу противника в підрозділах встановлюється твердий режим бойової діяльності: ведеться неперервне спостереження за противником; чергові засоби, знаходячись на запасних або тимчасових вогневих позиціях, своїм вогнем весь час впливають на нього, забезпечуючи решті особового складу проведення робіт з обладнання позицій.

Перед наступом противник може окремими групами проводити розвідку наших загороджень, переднього краю і робити спроби проникнути в глибину оборони. Особливо можливі такі дії противника вночі, в негоду. За даних умов командири підрозділів повинні вжити заходів щодо підвищення пильності: мати велику частину вогневих засобів на позиціях у готовності до ведення вогню, підсилити спостереження й організувати пости підслухо-вування; у нічний час періодично проводити освітлення місцевості і перегляд її приладами нічного бачення.

Поразку дрібних груп розвідки противника проводиться за командами (сигналами) командирів підрозділів черговими вогневими засобами із подальшою зміною вогневих позицій.

Розвідка боєм, що проводиться противником великими силами – до посиленого батальйону, може вимагати від наших підрозділів застосування всіх або більшості наявних вогневих засобів. У цих випадках командири зобов’язані побудувати вогонь при відбитті розвідки так, щоб не розкрити противнику всієї підготовленої системи вогню перед фронтом батальйону; після відбиття розвідки вжити необхідних заходів щодо швидкої зміни позицій основними вогневими засобами.

Перед наступом танків і піхоти противника, як правило, ведеться вогнева підготовка. Командири підрозділів повинні в цей період організувати спостереження за противником для своєчасного виявлення висування його в атаку. Спостереження під час вогневої підготовки ведуть командири і спостерігачі; чергові засоби у цей час займають основні вогневі позиції і знаходяться в готовності до негайного відбиття раптових атак противника.

Командир батальйону під час вогневої підготовки ставить завдання підтримуючій артилерії і танкам на знищення виявлених тактичних засобів ядерного нападу, придушення артилерії й поразку танків і піхоти противника, які висуваються для атаки.

Командири рот під час вогневої підготовки можуть ставити завдання на поразку наступаючого противника доданим танкам і бойовим машинам піхоти.

Основний обов’язок командирів під час відбиття атаки противника полягає в умілому управлінні вогнем, оскільки ця частина оборонного бою в своїй основі являється вогневим боєм. Командири зобов’язані спостерігати за полем бою й оцінювати обстановку, вибираючи для поразку найнебезпечніші і важливі цілі, зосереджуючи вогонь усіх засобів на загрожуючу частину бойового порядку наступаючого противника. Вражаючи найважливіші цілі, наші підрозділи, що обороняються, досягають моральної переваги, створюючи той психологічний надрив в свідомості противника, який призводить до метушні і паніки, а деколи і до зриву атаки.

Важливим завданням управління вогнем є постійний контроль з боку всіх командирів за ефективністю системи вогню, своєчасна заміна вибувших вогневих засобів на найзагрозливіших ділянках оборони іншими, із менш небезпечних напрямків, а також маневр вогнем засобів, що збереглися.

Одним з вирішальних чинників, що забезпечує успіх оборони, є висока особиста морально-психологічна стійкість командирів усіх підрозділів, а також навідників, гранатометників, кулеметників, стрільців. Висока психологічна підготовка в поєднанні із відмінним бойовим вишколом повинна забезпечити ініціативне рішення вогневих завдань кожним взводом. Не можна уявляти управління вогнем як процес неперервних команд і вогневих завдань з боку командирів підрозділів. Кожний навідник, гранатометник, кулеметник, стрілець, кожний командир танка, бойової машини піхоти, гармати повинен самостійно вибирати й уміло вражати найнебезпечніші цілі противника відповідно до отриманого завдання, не чекаючи додаткових команд і вказівок.

Командири підрозділів у перервах між атаками зобов’язані вживати заходів щодо поповнення боєприпасів, направляти підношувачів для постачання необхідних боєприпасів на позиції.

У разі вклинення противника в проміжки між опорними пунктами або при виході його на фланг і в тил командири підрозділів продовжують утримувати позиції, що займають, здійснюють маневр вогнем частиною вогневих засобів для поразку противника, що прорвався; вогонь ведеться у його фланг із завданням зупинити його просування.

Покажемо на прикладах роботу командирів підрозділів з управління вогнем під час оборонного бою.

Дата добавления: 2017-01-14