Управління вогнем у наступі. Однією з необхідних умов правильної організації вогню стрілецької і танкової зброї в наступі є розуміння командиром підрозділу тактики дій противника в

Розділ 4

Однією з необхідних умов правильної організації вогню стрілецької і танкової зброї в наступі є розуміння командиром підрозділу тактики дій противника в обороні, знання можливостей його озброєння, достатнє уявлення про кількість і характер цілей, із якими доведеться зустрітися батальйону, роті, взводу.

Оцінюючи противника, що обороняється, командир підрозділу, звичайно прагне уточнити на місцевості розташування його взводних опорних пунктів, знаючи, що мотопіхотний взвод здатний утримувати опорний пункт до 400 м по фронту і до 200 м у глибину. Визначивши опорні пункти взводів, можна визначити опорний пункт роти: у ньому два взводи розташовуються, як правило, попереду, а третій – дещо в глибині (мотопіхотна рота обороняє район до 1500 м по фронту і до 1000 м у глибину). За розташуванням рот можна судити про район оборони батальйону (5000 м і більше по фронту і до 3000 м у глибину).

На рис. 4.1 показаний типовий приклад розміщення опорних пунктів взводів і засобів посилення в районі оборони мотопіхотного батальйону і вказуються границі зон поразку вогневих засобів батальйону.

Кількість опорних пунктів взводів дозволяє зробити досить обосновані припущення про чисельність і характер цілей, із якими можуть зустрітися підрозділи, що наступають. Так, наприклад, механізований (танковий) батальйон, наступаючи в першому ешелоні на фронті до 2 км, при виконанні найближчого завдання може зустріти до півтори мотопіхотних роти у передовому районі оборони батальйону (3-4 опорних пунктів мотопіхотних взводів) і до двох опорних пунктів взводів у районі розташування батальйонних резервів противника, а всього 5-6 взводних опорних пунктів).

Механізована (танкова) рота, наступаючи на фронті до 1000 м, при виконанні найближчого завдання може зустріти до 1,5 опорних пункта взводів (один із них на передньому краї).

Рис. 4.1. Схема використання вогневих засобів в обороні мотопіхотного батальйону (варіант)

Рис. 4.2. Схема побудови протитанкової оборони мотопіхотної роти (варіант). На схемі показані дальності дійсного вогню

В опорному пункті взводу можна чекати до 12-15 окремих цілей, наприклад: окопів на відділення – 3, бойових машин піхоти в окопі – 3-4, безвідкатних гармат – 1, кулеметів – 3-5, протитанкових гранатометів в окремих окопах – 2. Крім того, в опорному пункті можуть розташовуватися 1-2 танки, доданих роті. Така кількість цілей в опорному пункті взводу противника.

Після проведення вогневої підготовки, під час якої найщільніше придушуються опорні пункти противника, втрати його вогневих засобів можуть скласти в середньому 20-30 %, при цьому в опорному пункті залишаться не подавленими 8-10 окремих цілей.

Крім того, частину вогневих засобів, у тому числі і доданих (танки, ПТКР тощо), противник може розташовувати у проміжках між опорними пунктами взводів.

Важливого значення для правильної організації вогню підрозділів у наступі набуває вміння розкрити систему про титан-кової оборони противника. Від ступеня поразку протитанкових засобів противника нерідко залежить успіх атаки і наступу. Типічний приклад побудови протитанкової оборони мотопіхотної роти наведений (рис. 4.2), де указані дальності дійсного вогню основних протитанкових засобів.

Дата добавления: 2017-01-14