Особливості роботи з організації вогневого поразку при наступі з ходу

Послідовність работи командирів підрозділів з організації вогневого поразку при наступі на противника, що обороняється, з ходу, в основному, аналогічна розглянутій вище. У зміст роботи командирів підрозділів додаються деякі особливості.

З прибуттям в район очікування командир батальйону в попередніх розпорядженнях з питань організації вогневого поразку дає вказівки про негайне встановлення спостереження за повітрям і виділені вогневих засобів і підрозділів для стрільби по повітряних цілях (як правило, по одному взводу від кожної механізованої роти та зенітно-ракетному взводу), про підготовку спостережного поста, який супроводжуватиме його при виїзді на рекогносцировку (у складі, наприклад, начальника поста заступника командира взводу і трьох спостерігачів), а також про підготовку озброєння і поповнення боєприпасів.

Після з’ясування завдання під час оцінювання обстановки командир батальйону, окрім розглянутих више питань організації вогневого поразку при наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником, повинен зробити наступні висновки:

- при оцінці противника – завдання вогневим засобам щодо поразку можливих диверсійних груп і повітряних цілей під час висування до рубежу атаки;

- при оцінці своїх підрозділів – розподіл вогневих засобів у похідному порядку до рубежу атаки;

- при оцінці сусідів – порядок взаємної вогневої підтримки з підрозділами, що обороняються;

- при оцінці місцевості – порядок використання укриттів в місцях спішування і ведення вогню при цьому із танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Командир механізованого батальйону ці висновки може конкретизувати, наприклад, так: під час висування до рубежу атаки призначити по одному взводу в кожній механізованій роті для ведення вогню по низьколітних літаках та інших повітряних цілях; у похідному порядку при висуванні до рубежу атаки вогневі засоби розподілити наступним чином: попереду мати розвідувальний взвод, за ним штаб і вузел зв’язку, танкові підрозділи, механізовану роту з мінометним взводом, зенітно-ракетний взвод, решта рот і тил. Під час рекогносцировки погоджувати питання взаємної вогневої підтримки із командирами підрозділів, що обороняються, уточнити з ним порядок прикриття вогнем підрозділів при спішуванні і подоланні загороджень противника.

З’ясувавши завдання й оцінивши обстановку, командир батальйону ухвалює рішення і віддає бойовий наказ.

Основна робота за погодженням питань ведення вогневого поразку противника проводиться командиром батальйону при організації взаємодії так само, як і при підготовці наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником. Новим питанням тут буде забезпечення взаємної вогневої підтримки із своїми підрозділами, що обороняються, при підході батальйону до зони дійсного вогню протитанкових засобів противника, при спішуванні і подоланні загороджень противника.

Командир батальйону повинен повідомити командира підрозділу, що обороняється, рубіж, після досягнення якого наступаючі підрозділи опиняться в зоні дійсного вогню протитанкових засобів противника, місця спішування, порядок подолання загороджень і погодити питання поразку противника на цей час.

Наведемо можливий варіант погодження порядку дій і ведення вогню при спішуванні і подоланні загороджень проробленими проходами.

Командир батальйону призначив місця спішування в безпосередній близькості від проходів у загородженнях на віддаленні 450-500 м від переднього краю оборони противника і віддав наступні вказівки щодо взаємодії:

“З рубежу атаки танки і бойові машини піхоти ведуть вогонь з ходу, артилерія продовжує вогневу підготовку, уражаючи живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах на передньому краї і в найближчій глибині, а в “Ч” – 0.06 із підходом танків до загороджень розпочинає перекриваючий вогневий наліт по артилерії, мінометах і пунктах управління противника; наші підрозділи, що обороняються, в цей час підсилюють вогонь по передньому краю противника.

З наближенням танків до проходів, бойові машини піхоти на збільшених швидкостях виходять на рубіж поблизу загороджень і вогнем з місця прикривають подолання загороджень танками; механізовані відділення після зупинки машин відразу ж спішуються і бігом, слідом за танками, просуваються по проходах через мінні поля, після чого розгортаються в ланцюг, на ходу ведучи вогонь по брустверах окопів на передньому краї оборони противника.

Після подолання танками і механізованими взводами загороджень по проходах бойові машини піхоти негайно продовжують рух, їх прикривають вогнем атакуючі танки; артилерія в “Ч” – 0.04 (при підході тих, що наступають до рубежу безпечної відстані від розривів своїх снарядів) переходить до вогневої підтримки наступу, одночасно продовжуючи до “Ч” + 0.02 перекриваючий вогневий наліт.

Бойові машини піхоти після подолання загороджень по проходах розгортаються у бойову лінію і ведуть вогонь з коротких зупинок і з місця в проміжках між наступаючими відділеннями”.

З метою детальнішого погодження спільних дій, у тому числі і організації вогневого поразку, командир батальйону якщо є час, може уточнити взаємодію на макеті місцевості після повернення у вихідне положення для наступу. До цієї роботи залучаються, як правило, всі командири підрозділів батальйону і засобів посилення.

Макет місцевості може бути підготовлений на землі або у приміщенні на підлозі в масштабі, наприклад, 1 м макета – 1 км місцевості. Для позначення рельєфу, місцевих предметів, підрозді-лів, розмежувальних ліній, завдання можуть використовуватися різні підручні матеріали – земля, пісок, гілки, трава, картон, папір тощо. У деяких випадках замість макета можна обмежитися схемою місцевості, що виконана на великому аркуші паперу, картону, фанери.

Для тих командирів підрозділів, які не брали участь із командиром батальйону в рекогносцировці, робота на макеті місцевості є особливо корисною; на ньому можуть бути детально розглянуті всі питання взаємодії й організації вогневого поразку.

У роботі командирів рот у цих умовах додається ще одна важлива обставина. У тому випадку, коли командир роти не виїжджає із командирами взводів на місцевість, йому доводиться організовувати наступ по карті або на макеті місцевості. До цієї роботи залучаються всі командири взводів, відділень, танків і засобів посилення. Командир роти, як і командир батальйону, детально розглядає на макеті місцевості питання взаємодії, у тому числі й організації вогневого поразку.

У подальшому при підході до рубежу атаки він уточнює завдання командирам взводів, а решта – командирам відділень (танків).

Дата добавления: 2017-01-14