Робота командира підрозділу з управління вогнем у зустрічному бою

Однією з умов, що забезпечують успіх у зустрічному бою, є упередження противника у відкритті вогню основними вогневими засобами і завдання йому поразку під час руху в колонах і при розгортанні. Це досягається правильною оцінкою обстановки і швидким прийняттям рішення командиром на зустрічний бій, правильним вибором найважливіших цілей для негайного їх поразку артилерією, танками й іншими вогневими засобами, своєчасною постановкою завдань підрозділам і швидким розгортанням вогневих засобів до бою.

Вогонь відкривається, в першу, чергу по цілях, поразку яких забезпечує нанесення противнику найбільших втрат, визиває його замішання, зупинку руху, паніку. Такими цілями є ракетні установки, командирські машини управління, ПТРК, танки, артилерія. Слід мати на увазі, що засоби ядерного нападу і ПТРК противник маскує під звичайні машини.

При розгортанні противника найуязвімишими є його відкриті фланги. Вихід у фланг і тил противника дозволяє вести вогонь по слабозахищених місцях бойових машин (борт, корма).

Здійснюючи маневр для виходу у фланг противнику, командир піклується про тісну вогневу і тактичну взаємодію підрозділів. Для здійснення вогневої взаємодії глибина обхідного маневру, як правило, не повинна перевищувати дальність дійсного вогню основних вогневих засобів підрозділів, інакше вогнева підтримка взаємодіючих підрозділів буде малоеффективна.

Маневр вогнем у зустрічному бою, як правило, проводиться перед маневром бойовим порядком підрозділів. По противнику зосереджується вогонь визначених вогневих засобів, а головні сили під його прикриттям здійснюють маневр, виходячи у фланг або тил противнику, звідки уражають його вогнем своїх засобів.

Головні сили охорони (авангарду) противника, як правило, розгортаються і вводяться в бій на одному із флангів підрозділу, що вступив у бій. При розгортанні противника необхідно, в першу, чергу уражати його вогневі засоби, що займають позиції, не даючи їм підготуватися до бою, а також танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) і машини із радіо- і радіолокаційними антенами; при виявленні засобів ядерного нападу негайно знищувати їх зосередженим вогнем артилерії, а при можливості – прямою наводкою із танків, керованими ракетами і вогнем артилерійських гармат.

У випадку, якщо противник випередив наші підрозділи в розгортанні, умови для управління вогнем будуть складнішими. Розгортання вогневих засобів і вся робота їх командирів і розрахунків проводиться при цьому під вогнем противника; підрозділи змушені відкривати вогонь з ходу, нерідко прямо з колони, послідовно вводячи вогневі засоби в бій; бойовим машинам піхоти і танкам доводиться вести вогонь з борта при неперервній зміні напрямку і дальності стрільби; вогонь противника для підрозділу буде, як правило, несподіваним, а отже, може завдати значно психологічно зашкодити.

У цих умовах зустрічного бою особливого значення набувають висока витримка особового складу, швидке приготування до стрільби, відкриття і ведення вогню у високому темпі за ініціативи навідників і командирів вогневих засобів.

Ініціатива особового складу механізованих і танкових підрозділів у виборі цілей і їх поразку не виключає необхідності управління вогнем з боку командирів. По мірі розгортання бойового порядку управління вогнем беруть на себе командири взводів, рот, батальйону; з’являється можливість зосередження вогню (декількох вогневих засобів і підрозділу) по найнебезпечніших і важливих цілях.

Вогневі завдання ставляться переважно по радіо тому, що механізовані підрозділи при зав’язці бою будуть діяти здебільшого на машинах.

Якщо противник упереджає наші підрозділи в розгортанні, командир похідної охорони, який вступив у бій вогнем усіх своїх засобів, сковує противника, відволікає його від підрозділу, який здійснює маневр, приховує напрямок удару головними силами.

Коли противник веде вогонь із-за масок (з узлісся, із чагарника, із-за будинків тощо) і ціль важко спостерігається, доцільно відкри-вати по ній вогонь у напрямку спалахів пострілів. Такий вогонь успішно застосовувався під час Другої світової війни. Наприклад, в 1944 р. під час боїв на Волховському фронті 2 тб 122 тбр оволодів населеним пунктом Ведмідь. При подальшому його просуванні противник вогнем із гармат з узлісся підпалив один із наших танків. З лісу спостерігалися лише часті спалахи пострілів. Командир роти прийняв рішення послати в розвідку командира саперного відділення із групою солдатів і підтримати їх вогнем танків. У напрямку спалахів було зроблено 5 пострілів танковою ротою осколковими і бронебійними снарядами. Через 15 хв розвідники доповіли, що противника немає, на узліссі були виявлені два підбитих танки, а на дорозі – групи піхоти, що відходять.

Послідовність работи командирів з управління вогнем при зустрічі із противником, як правило, наступна.

Виявивши противника, командир дозорної машини доповідає про це командиру головної похідної застави (ГПЗ). Командир ГПЗ оцінює обстановку, приймає рішення і ставить завдання вогневим засобам, а потім і підрозділам.

При оцінці обстановки він уточнює місцезнаходження виявленого противника, його склад і характер дій, а також умови місцевості для розгортання противника і своїх підрозділів. У висновках командир ГПЗ визначає, які об’єкти противника, якими засобами уразити і де розвернути для цього свої вогневі засоби.

Вся ця робота проводиться командиром як єдиний процес у найкоротші терміни. Прийнявши рішення, він негайно ставить завдання вогневим засобам, підрозділам, організовує посилене спостереження, особливо на флангах. У подальшому командир ГПЗ управляє вогнем, забезпечує розгортання і вступ до бою головних сил авангардного батальйону.

Командир батальйону, отримавши дані про зав’язання бою головною похідною заставою, висувається в район її дій; на підставі особистих спостережень і доповідей командира ГПЗ і розвідорганів оцінює обстановку, приймає рішення і ставить завдання, в першу чергу, гаубично-самохідному артилерійському дивізіону, танковим й іншим підрозділам.

Оцінку обстановки і висновки для прийняття рішення він робить з тих же питань, що і командир ГПЗ і також у найкоротший термін.

Командири підрозділів, особливо ГПЗ і авангарду, на марші повинні бути внутрішньо зібрані, психологічно настроєні на зустріч із противником у будь-який час і на будь-якій ділянці маршруту, а не тільки на можливих рубежах. Така внутрішня готовність необхідна для прийняття швидкого і вірного рішення, твердого і впевненого управління підрозділами.

Нижче розглядається приклад дій командирів підрозділів з управління вогнем при зав’язці зустрічного бою.

Авангард бригади – 1 мб з 1/БрАГ 24 і 1 тр – здійснює марш, попереду него діє ГПЗ у складі 1 мр на бойових машинах піхоти з 1 тв, 1 батр 1/БрАГ 24.

При підході до Гірське (рис. 5.1) командир ГПЗ почув гарматні постріли і побачив, що дозорна машина, яка рухалася попереду роти, підбита і горить; відділення із дозорної машини спішилося і веде вогонь по противнику.

Висунувшись на висоту із камінням, командир ГПЗ спостерігає, що на півд. околиці Гірське розгортаються чотири танки, бойові машини піхоти і піхота.

Командир роти зробив висновок, що перед ГПЗ діє, ймовірно, передовий підрозділ противника у складі танкового взводу і взводу мотопіхоти, який захопив вигідний рубіж на висоті із населеним пунктом Гірське.

Командир ГПЗ вирішив: вогнем гаубично-самохідної артилерійської батареї, танкового взводу і бойових машин піхоти придушити противника, потім атакувати, знищити його й оволодіти рубежем півн. околиця Гірське до підходу його головних сил.

Рис. 5.1. Схема обстановки при зав’язці зустрічного бою

Доповівши обстановку і своє рішення командиру батальйону, він повідомляє командирам підрозділів дані про противника і ставить бойові завдання. Командир ГПЗ ставить вогневі завдання підрозділам: “1 тв з рубежу вис. із камінням вогнем з місця знищити танк і бойову машину піхоти біля дороги в Гірське.

Гаубично-самохідній артилерійській батареї придушити живу силу і вогневі засоби противника на півд. околиці Гірське. ВП – 500 м західн. вигину дороги, в чагарнику.

1 мв з рубежу чагарник східн. вис. із камінням вогнем бойових машин піхоти з місця знищити танк і бойову машину піхоти противника на півд.-східн. околиці Гірське.

2 мв з рубежу вис. з камінням, вогнем бойових машин піхоти з місця знищити танк біля окремого будинку на півд. околиці Гірське.

3 мв з рубежу західн. схили вис. із камінням вогнем бойових машин піхоти з місця знищити танк на півд.-західн. околиці Гірське.

Вогнем із стрілецької зброї нанести поразку піхоті і вогневим засобам противника на півд. околиці Гірське.

Вогонь відкрити після виходу на вказані рубежі самостійно.

Під час атаки танкам і бойовим машинам піхоти вогнем з ходу уразити вцілілі і щойно виявлені цілі, механізованим відділенням уразити піхоту та її вогневі засоби”.

Командир 1 тв отримавши від командира ГПЗ завдання, віддає по радіо команди танкам: “Другий, третій, я Ока “444” (сигнал на розгортання) на висоту із камінням”.

З виходом на вказаний рубіж: “Другий, дорога на висоті праворуч 40, танк, 1200, знищити. Третій, ліворуч від дороги бойова машина піхоти, 1400, знищити, я Ока. Прийом”.

Екіпажу свого танка при підході до каміння на висоті він командує: “Бронебійним, дорога на висоті, праворуч 40, танк, 1200, з місця – вогонь”.

Із цих команд зрозуміло, що командир 1 тв вірно вирішив для знищення найнебезпечної цілі – танка противника – зосередити по ній вогонь двох своїх танків, а третім знищити бойову машину піхоти.

Подібнім чином ставлять вогневі завдання бойовим машинам піхоти командири механізованих взводів. Наприклад, командир 1 мв після виходу бойових машин піхоти взводу на вказані йому ребежі вирішив знищити танк на східн. околиці Гірське керованою ракетою однієї бойової машини піхоти, вогнем гармати другої машини – бойову машину піхоти біля окремого будинку; свою машину підтримувати в готовності до поразку цілей, які раптово з’являються. Наводимо приклад подачі команди: “Другий, я Дністер-1, Гірське, на східн. околиці танк біля білого будинку. Керованим снарядом – вогонь, я Дністер-1. Прийом. Третій, я Дністер-1, бронебійним, Гірське, півд. окремий будинок, праворуч в місті бойова машина піхоти, 10, ліворуч перша марка, під ціль – вогонь”.

У встановлений командиром роти час підрозділи ГПЗ перейшли в атаку і при підході до півд. околиці Гірське опинилися під вогнем бойових машин піхоти, вийшовши на півд. узлісся чагарника 500 м східн. Гірське. Командир роти ставить завдання на придушення цієї нової цілі артилерійською батареєю, командир якої переміщається разом з ним: “Артилерійській батареї. На півд. узліссі чагарника 500 м східн. Гірське бойові машини піхоти противника, придушити”.

Командири взводів і танків під час атаки вражають вогнем своїх машин цілі, що не були уражені, та цілі, які щойно з’являються.

Розглянемо роботу командира авангардного батальйону з управління вогнем в обстановці, що склалася.

Отримавши доповідь командира ГПЗ про зустріч із противником, командир 1 мб разом із командиром 1/БРАГ 24 негайно виїхав у район дій. Прибувши на висоту із камінням, вони спостерігають, що підрозділи ГПЗ атакують Гірське, артилерійська батарея веде вогонь по бойових машинах піхоти у чагарнику східн. Гірське. Із доповіді командира бойового розвідувального дозору командиру батальйону відомо, що в напрямку на південь рухається колона танків і піхоти противника глибиною до 3 км; тилова колона до моменту зав’язки бою ГПЗ була в 10 км півн. Гірське. Оцінивши обстановку, він прийняв наступне рішення: сковувати противника діями ГПЗ із півн. околиці Гірське, головними силами батальйону з рубежу руїни, окремий будинок завдати удару по загону прикриття противника у напрямку вис. 180,3, лісництво.

Доповівши обстановку і своє рішення командиру бригади, він поставив завдання гаубично-самохідному артилерійському дивізіону:

- ОП в районі чагарник біля Кургану, півн. виступ гаю “Фігурний”, вигин дороги;

- бути в готовності до поразку виявлених засобів артилеріі і пунктів управління противника;

- забезпечити розгортання й атаку головних сил батальйону в готовності придушити противника в районах Хметьєво, Васьково, лісництво, а із виходом його на рубіж півд. околиці Хметьєво, Васьково п’ятихвилинним вогневим нальотом придушити живу силу і вогневі засоби в районі чагарника із окремим деревом, півн. околиці Хметьєво, Васьково.

Початок вогневого нальоту – червоні ракети із вис. 180,3.

У подальшому бути в готовності:

- підтримати наступ батальйону зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях у районі вис. 176,3, півд.-західн. узлісся лісу “Дальній”;

- забезпечити фланги батальйону, підготувавши загороджуваль-ний вогонь на рубежі півд. узлісся лісу “Овражний” і зосереджений вогонь по вис. 174,5.

Із початком атаки 2 батр підтримати 2 мр, 3 батр – 3 мр”.

Командиру ГПЗ командир батальйону наказав оволодіти Гірським і закріпитися на його півн. околиці, вогнем усіх засобів завдати поразку загону прикриття противника при його підході і розгортанні.

Командир батальйону поставив завдання на розгортання командирам рот.

Розглянемо дії командирів підрозділів з управління вогнем при веденні зустрічного бою батальйоном, який діє в авангарді (рис. 5.2).

ГПЗ оволоділа Гірським і, отримавши від командира батальйону нове завдання – наступати в напрямку Хметьєво, веде бій із групами противника, що відійшли; 1 тр і 2 мр наступають у напрямку Васьково, 3 мр відбиває атаку танків противника із напрямку ліс “Овражний”.

Гаубично-самохідний артилерійський дивізіон уражає піхоту противника південніше Васьково.

Командир 3 мр доповів командиру батальйону, що із лісу “Овражний” атакують до 10 танків і піхоти противника, 2 і 3 мв зазнали значних втрат особового складу, відійшли і залягли на півн. схилах вис. 180,3, підбиті дві бойові машини піхоти (по одній в 1 і 2 мв).

Рис. 5.2. Схема обстановки при веденні зустрічного бою

Командир батальйону спостерігає часті розриви артилерійських снарядів у бойових порядках 1 тр; командир БРД доповів, що в чагарнику 1 км півн. вис. 176,3 зайняла вогневу позицію артилерійська батарея противника.

Оцінивши обстановку, командир батальйону зробив висновок: “Противник сковує дії батальйону мотопіхотною ротою з боку Васьково, головний удар наносить силами танкової і мотопіхотної рот у напрямку лісу “Овражний”, вис. 180,3. Головні сили батальйону (1 мр, 1 тр і 2 мр) просуваються, продовжуючи виконувати завдання. 3 мр зупинена і веде бій із переважаючими силами противника. Найбільша загроза виникла на лівому фланзі батальйону”.

Командир батальйону вирішив вогнем гаубично-самохідного артилерійського дивізіону заборонити атаку противника з напрямку лісу “Овражний” і придушити його артилерійську батарею півн. вис. 176,3; головними силами батальйону продовжувати виконувати завдання – знищити противника і вийти на рубіж півд. узлісся лісу “Дальний”, півн.-захід. схилів вис. 176,3.

3 мр з 3 тв 1 тр вогнем з місця відбити атаку танків і піхоти противника з напрямку лісу “Овражний”, а потім атакувати і знищити його.

Вогневі завдання згідно з цим рішенням командир батальйону в першу чергу ставить артилерійському дивізіону, який у цей час веде вогонь по піхоті противника півн. Васьково: “Артилерійському дивізіону. Заборонити атаку танків і піхоти з напрямку лісу “Овражний”; придушити артилерійську батарею противника на позиції 1 км півн. вис. 176,3”.

Гаубично-самохідний артилерійський дивізіон, як доповів його командир при оцінці обстановки, здатний однією батареєю придушити виявлену батарею противника, а двома батареями поставити загороджувальний вогонь перед атакуючими танками і піхотою з напрямку лісу “Овражний” на фронті до 600 м; поразку піхоти півд. Васьково, звідки переноситься вогонь дивізіону, успішно здійснюють 1тр і 2 мр, що наступають у цьому напрямку.

Командир 3 мр, якому в даній обстановці командир батальйону перепідпорядковував 3 тв 1 тр, може розподілити цілі наступним чином: 1 мв і 3 тв знищити три танки і піхоту правіше дороги із Васьково; 2 мв – два танки і піхоту ліворуч дороги із Васьково; 3 мв – два танки і піхоту півд. лісу “Овражний”.

Командири решти підрозділів у цій обстановці продовжують вирішувати вогневі завдання самостійно. Так, наприклад, командир 2 мр, якому додана мінометна батарея батальйону, вирішує придушити вогнем мінометну секцію противника півн. Васьково; по ПТРК “Мілан” на півд. околиці Васьково, як найнебезпечної цілі, зосередити вогонь бойових машин піхоти. Командир 2 мр ставить вогневі завдання: “Мінометній батареї. На східн. околиці Васьково, за дорогою мінометна секція противника, придушити”. Бойовим машинам піхоти (по радіо): “555” (циркулярний позивний роти), я Дніпро. Васьково, на південній околиці ПТРК “Мілан”, знищити, я Дніпро. Прийом”.

Командири взводів 2 мр за цією командою зосереджують вогонь за прийнятим правилом: правий взвод – по правій цілі, лівий – по лівій. У цьому випадку, коли ціль складається з двох ПТРК “Мілан”, командир середнього – 2 мв – сам вирішує, по якій із установок призначити вогонь бойових машин свого взводу.

Командирам взводів у наведеному прикладі доцільно не ставити бойовим машинам піхоти вогневе завдання, за яким для кожної машини необхідно окремо готувати вихідні дані по цілі, а відразу для всіх машин взводів самим підготувати вихідні установки і подати команди на відкриття вогню. Наприклад, команда командира 1 мв: “Другий, третій, я Дніпро-1. Васьково, на південній околиці ПТРК “Мілан”. По правій, осколковий, 10, зліва перший штрих – вогонь, я Дніпро-1. Прийом”.

Механізовані відділення взводів, наступаючи слідом за танками, за командами командирів відділень і самостійно уражають противника, в першу чергу, його протитанкові засоби, вогнем з ходу і з коротких зупинок.

Аналогічним чином постановкою вогневих завдань і подачею команд управляють вогнем в обстановці, що склалася, командири решти підрозділів. Швидке прийняття ними рішень на поразку найнебезпечніших цілей і уміле доведення вогневих завдань до виконавців складають важливу умову успіху дій підрозділів у зустрічному бою.

У цілому дії командирів підрозділів з управління вогнем у зустрічному бою такі ж, як і в наступі, лише ще більшого значення набуває у зустрічному бою уміння командирів своєчасно виявляти і правильно оцінювати цілі, впевнено, швидко і точно ставити вогневі завдання, частіше і ширше здійснювати маневр вогнем різних вогневих засобів.

Питання для самоконтролю

1. Робота командира підрозділу з організації вогню перед маршем у передбаченні зустрічного бою.

2. Методика управління вогнем командира підрозділу з управління вогнем у зустрічному бою.

3. Методика управління вогнем командира ГПЗ.

Дата добавления: 2017-01-14