Особливості міжнародних стандартів корпоративного управління

В результаті ціле­спрямованої діяльності державних органів із законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяль­ності створюється середовище, від якого залежить корпоративне управління. Для гарантування потенційним ін­весторам надійності капіталовкладень і надання можливості отримувати повну, прозору і об'єктивну картину про ефектив­ність діяльності компаній, структуру власності, механізм і ме­тоди інвестування потребується розробка загальних між­народних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику.

Створенню системи стандартів корпоративного управління сприяла практика корпоративного управління, що відображає як міжнародний, так і національ­ний досвід діяльності корпорацій у світі. Ця система включає в себе:

·міжнародні стандарти — Принципи корпоративного управ­ління Організації економічного співробітництва і розвитку. Європейського банку реконструкції і розвитку. Міжнарод­ної мережі корпоративного управління, Конфедерації євро­пейських асоціацій акціонерів "Євроакціонери";

·національні стандарти — Кодекси корпоративної поведін­ки розвинених країн і країн, що розвиваються; стандар­ти корпорацій;

·моделі корпоративного управління (англо-американська, німецька, японська, перехідна).

Завдяки дотриманню міжнародних стандартів у країнах з перехід­ною економікою, відбудеться формування резерву щодо створення сприятливого інвестиційного клімату, зміцнення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств, розширення зовнішньоекономічних зв'язків. Отже, можна сказати, що регулятивні функції держави є також предметом вивчення корпоративного управління. Певну роль у корпоративному регулюванні відіграють так звані фі­нансові посередники.

Розробка загальних міжнародних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику, зумовлена створенням ефективної системи корпоративного управілння як в економічно розвинених країнах, так і у країнах з перехід­ною економікою.

Через підвищену увагу до питань корпоративного управління в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізації руху капіталу і спричинили створення загальноприйнятих стандартів корпоративного управління. Це стало спробою щодо встановлення загальноприйнятих, прозорих і зрозумілих в усьому світі "пра­вил гри" на фінансовому ринку. Також причиною створення міжнародних стандартів корпоративного управління можна назвати те, що через світові фінансові кризи і прагненням до стабільності фінансових ринків, це стало відповіддю суспільства на дані явища.

Вдосконалення корпоративного управління на національному рівні дуже складна і актуальна проблема для багатьох країн світу. Одним з інструментів, який використовують для досягнення цієї мети, є запровадження національних принципів (кодексів) корпоративного управління.

Причинами появи цих докумен­тів можна назвати кілька:

- по-перше, усвідомлення неможливості вирішення всіх проблем, що існують у сфері корпоративного управління, винятково на рівні національного законодавства і необхід­ності їх урегулювання шляхом запровадження етичних норм у практику корпоративного управління;

- по-друге, сприйняття корпоративного управління як важ­ливого фактора національного розвитку і необхідної ви­моги існування в умовах міжнародного конкурентного се­редовища.

Як міжна­родний, так і національний досвід діяльності корпорацій у сві­ті відображає практика корпоративного управління. На цьому принципі побудовано класифікацію стандартів корпоративного управління (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Класифікація стандартів корпоративного управління

В 1998 р. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) спільно зі Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними інституціями ініціювала глобальну програму, спрямовану на істотне поліпшен­ня національних систем корпоративного управління. У травні 1998 р. Рада ОЕСР прийняла Загальні принципи корпоратив­ного управління зі створення універсальних стандартів та норм корпоративного управління.

Основна місія цього документу полягає у роз'ясненні того, які конкрет­но проблеми повинні регулювати національні стандарти корпо­ративного управління і як забезпечити значне підвищення ролі інвесторів в управлінні компаніями, в які вони вкладають власні кошти.

Принципи покликані допомогти урядам як країн-членів, так і країн, що не є членами ОЕСР, у заходах щодо оцінки та вдосконалення правової, інституційної та нормативної баз кор­поративного управління.Принципи мають еволюційний характер і повинні перегля­датись у разі якщо обставини сильно змінились. Необхідно оновлювати і коригувати власну практику корпоративного управління відповідно до нових вимог та можливостей, щоб зберегти конкурен­тоспроможність у мінливому середовищі корпорації.Цей до­кумент поділений на дві частини. У першій викладено принци­пи щодо п'яти галузей: права акціонерів, рівноправність акціо­нерів, роль заінтересованих осіб, розкриття інформації та прозорість, обов'язки Ради. У другій частині документа прин­ципи наводяться з анотаціями, які містять коментарі, опис пе­реважних тенденцій та приклади з передової практики.

Можна і треба погодитися зі ставленням до Принципів ОЕСР, яке висловила Міжнародна мережа з корпоративного управління (ММКУ), наголосивши на основній меті корпора­ції — постійній оптимізації доходів акціонерів із забезпечен­ням довгострокової життєздатності компанії шляхом ефектив­ного управління та врахування інтересів заінтересованих осіб.

З погляду ММКУ для здійс­нення корпоративного управління, важливо:

1. Забезпечення надання достовірної, адекватної і своєчасної інформації, яка дає можливість акціонерам реалізацію їх прав власності.

2. Введення в дію правила: одна проста акція — один голос.

3. Забезпечення права власників голосувати.

4. Підпорядковування акціонерам ради директорів або спостережної ради як органів управління. Переобрання членів органів управління має відбуватися на регулярній основі.

5. Компанія повинна розкривати інформацію про особу,
професійний або інший досвід, чинники, що впливають на не­
залежність і загальну кваліфікацію членів спостережної ради,
та про порядок призначення посадових осіб.

6. Наявність у радах має достатньої кількості незалежних не ви­конавчих членів з відповідними знаннями та досвідом. Їхні обов'язки повинні включати ефективний стратегічний конт­роль діяльності правління, формування основних комітетів ради і вплив на діяльність ради в цілому. Відповідно незалеж­ні не виконавчі члени мають становити істотну більшість.

7. Формування комітетів ради з питань аудиту, визначення винагороди та висунення кандидатів на провідні посади повинне відбуватися цілком або переважно з незалежних не виконавчих членів.

8. Оплата праці членів ради і ключових виконавчих посадо­вих осіб має відповідати інтересам акціонерів.

9. Компанії повинні розкривати в річному звіті свою полі­тику стосовно винагороди і бажано розмір винагороди окремих членів органів управління та вищих посадових осіб, щоб інвес­тори могли зробити висновок, чи відповідає інтересам акціоне­рів політика та практика компанії стосовно оплати праці.

10. Істотні стратегічні зміни основної діяльності компанії не повинні провадитися без попереднього схвалення запропонова­них змін акціонерами. Так само значні зміни в компанії, які по суті або за наслідками відчутно розмивають акціонерний капітал або зменшують частки власності або права на володін­ня акціями існуючих акціонерів, не повинні запроваджувати­ся без попереднього затвердження акціонерами запропонова­них змін.

11. Практика корпоративного управління повинна зосере­джуватися на постійній оптимізації операційної діяльності компанії і доходів акціонерів.

12. Дотримання компаніями усіх відповідних законів юрисдикції, в якій функціонують.

13. Спостережні ради, які прагнуть досягти активного спів­робітництва між компаніями та заінтересованими сторонами, насамперед покликані сприяти стабілізації економіки регіону, працевлаштуванню та охороні довкілля.

Далі розглянемо принципи корпоративного ЄБРР.

Основною метаою принципів, розроблених ЄБРР, — сприяти встановлен­ню взаєморозуміння між корпораціями, кредиторами й інвес­торами при ухваленні рішень про надання кредиту або вкла­дання капіталу шляхом впровадження раціональних ділових норм у корпоративну практику.

Принципи ЄБРР можна адаптувати до умов конкретної компанії кожної країни з урахуванням норм чинного законодавства, оскільки вони мають універсальний характер.

Основна увага у принципах ЄБРР приділена відносинам заінтересованих сторін і створенню балансу їхніх інтересів у ді­яльності акціонерного товариства. Основними вважаються від­носини з клієнтами, акціонерами, постачальниками та громадскістю.

Конфедерація європейських асоціацій акціонерів "Євроакціонери" є організацією, яка так само займається створен­ням міжнародних стандартів з корпоративного управління.

Головна мета створення цієї організації полягала в відстоюванні інтере­сів акціонерів — фізичних осіб в Європейському Союзі. Внаслідок чого було сформоване основне коло задінь, вирішеннями яких займається група "Євроакціонери": забезпечення захисту прав меншості акціонерів, прозорості ринків капіталу та голосування за довіреністю за кордоном; підвищення вар­тості акцій акціонерів європейських компаній; підтримка питань, що стосуються корпоративного управління, на рівні Єв­ропейського Союзу. Принципи спрямовані на поліпшення пра­вової, інституційної та регуляторної бази корпоративного управління.

Дата добавления: 2015-07-13