Класифікація основних факторів впливу на ефективність використання трудових ресурсів

Під фактором розуміють усі природні, людські та виготовлені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

На ефективність використання трудових ресурсів підприємства впливають техніко-технологічні, організаційно-економічні та природні фактори. Розглянемо їхню класифікацію дещо детальніше.(рисунок 2.1)Техніко-технологічні фактори пов'язані з технікою та технологією виробничого процесу. По своєму характеру дана група може бути розділена на три підгрупи: технічні, матеріально-технічні та технологічні.

Фактори впливу на ефективність використання трудових ресурсів підприємства

Техніко-технологічні фактори

  Природні фактори

Організаційно-економічні фактори

Рисунок 2.1 — Класифікація факторів, що визначають напрямки ефективного використання трудових ресурсів підприємства

Технічні фактори характеризують сукупність основних засобів і знарядь праці, що використовуються при виконанні робіт.

До них відносяться:

— склад засобів праці;

— їх конструктивні особливості;

— технічна забезпеченість праці;

— рівень механізації і автоматизації виробництва тощо.

Матеріально-технічні фактори спрямовані на ефективне використання матеріальних ресурсів, спираючись на технічні характеристики засобів праці.

До числа матеріально-технічних факторів відносять впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробництва, модернізація обладнання, застосування нових прогресивних матеріалів і технологічних методів їх обробки. Технологічні фактори характеризують сукупність методів виконання різноманітних робіт і операцій. До технологічних факторів можна віднести: ритм технологічних процесів; дисципліну тощо.

Рівень техніки і технології виробництва визначає рівень техніко-економічних показників. Покращення технічних і технологічних факторів підвищує значення всіх показників.

Техніко-технологічні фактори визначають форми та методи організації виробництва і праці, відображають вплив науково-технічного прогресу на ефективність всього виробничого процесу.

Найважливішими із техніко-технологічних факторів є: удосконалення техніки і технології, рівень автоматизації та механізації процесів, тип обладнання, впровадження технічних заходів по економії палива та енергії на власні потреби, зміна режиму роботи обладнання.

Організаційно-економічні фактори пов'язані із організаційними і соціальними умовами виробництва. Дану групу можна поділити на дві підгрупи:

— організаційні;

— соціально-економічні.

Організаційні фактори пов'язані з організацією виробництва і праці на підприємстві. Серед них виділяють наступні:

— організація покращення обслуговування і ремонту обладнання;

— рівень використання обладнання, організація робочих місць;

— режим роботи, форми організації виробництва;

— удосконалення системи управління, організація праці.

До організаційних факторів також відносяться: поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організація праці, удосконалення планування та управління процесом виробництва, організація покращення обслуговування і ремонту обладнання, спеціалізація допоміжних робіт, належна організація робочих місць та їх обслуговування, удосконалення нормування та оплати праці, розповсюдження передового досвіду. Чим досконаліші організаційні форми виробництва, тим ефективніше використовується робоча сила, засоби виробництва і вищий рівень використання основних засобів, тим меншими є витрати на виробництво.

Особливе місце серед організаційних факторів займає організація праці. Вона тісно пов'язана з організацією виробництва і включає такі напрямки: раціональні поділ і кооперацію праці між різними категоріями, групами працюючих і між окремими виконавцями; організацію й обслуговування робочих місць; поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці з доведенням їх до комфортних, усунення всіляких виробничих шкідливостей і небезпек; підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів; вивчення і системне поширення передових прийомів і методів праці; організацію раціональних, науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку; зміцнення трудової і виробничої дисципліни. Велике значення в сучасних умовах мають розвиток різних організаційних форм колективної праці, упровадження підрядних, орендних форм організації і стимулювання праці. Усі ці напрямки зводяться до системи наукової організації праці.

Неповне використання організаційних факторів, наявність організаційних недоліків відображається на використанні робочого часу і через цей екстенсивний показник виливають на продуктивність праці. Усі втрати робочого часу, викликані недоліками в організації праці і виробництва, за інших рівних умов, майже прямо пропорційно знижують продуктивність праці, а скорочення втрат забезпечує її зростання.

Соціально-економічні фактори пов'язані з суспільно-економічними умовами виробництва.

Соціально-економічні фактори відіграють важливу роль у формуванні показника продуктивності праці. Значення дії даних факторів обумовлене тим, що і розвиток науково-технічного прогресу, і удосконалювання матеріальної основи виробництва — техніки, технологій, здійснення різноманітних і нерідко досить складних організаційних заходів відбуваються не самі по собі, під впливом якихось сил природи, а винятково в результаті активної трудової діяльності людей — учасників суспільного виробництва. Рушійною силою в цій трудовій діяльності є інтерес до досягнення визначеного результату, що, у свою чергу, дозволяє задовольняти необхідні матеріальні і духовні потреби людей — учасників виробництва.

Крім того, крім прагнення до визначеного результату трудової діяльності, всі учасники виробничої чи іншої діяльності повинні володіти (кожний на своєму рівні) достатньою дієздатністю, необхідними особистими якостями, а також здоров'ям.

До найважливіших соціально-економічних факторів, що впливають на продуктивність праці, відносять усі фактори, що сприяють поліпшенню якості робочої сили.

Це насамперед такі характеристики робітників, як рівень кваліфікації і професійних знань, навичок, компетентність, відповідальність, розумові здібності, адаптованість, інноваційність і професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, здатність реагувати на зовнішні стимули і внутрішнє бажання якісно виконувати роботу. До цієї групи факторів також відносять характеристики трудових колективів, такі як трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний клімат, система ціннісних орієнтацій [5, c. 236].

Природними факторами є: природні умови (період року), метереологічні умови, форс-мажорні обставини та географічне розміщення підприємств. Встановлено, що здоров'я людини на 20 % залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості.

На працездатність людини впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін., а також фактори виробничого середовища, які мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту. Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Як бачимо, різні групи факторів спричиняють різний вплив на ефективність використання трудових ресурсів. Залежно від особливостей та умов виробництва та чи інша група факторів буде домінуючою при визначенні впливу на ефективність використання трудових ресурсів.

Дата добавления: 2015-07-13