Фабула 29

Фабула 28.

Згідно з розпорядженням Голови «М.» райдержадміністрації в березні цього року громадянину України «Д.» надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9265 га та ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га. На підставі даного розпорядження громадянин «Д.» в травні отримав державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки.

В грудні, під час здійснення перевірки дотримання земельного законодавства, прокурор встановив, що відповідне розпорядження прийнято без розроблення проекту відведення зазначених вище земельних ділянок та погодження проекту відведення земельних ділянок в установленому законом порядку. У зв’язку з чим, прокурор в інтересах держави в особі «М.» райдержадміністрації звернувся до суду з позовом до громадянина «Д.» про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та повернення земельних ділянок у власність держави.

Громадяни «Д.» позов не визнав, мотивуючи тим, що: 1) спірні державні акти на право власності на земельні ділянки є правовстановлюючими документами, які видано на підставі рішення органу виконавчої влади, тому вимога про визнання недійсними даних державних актів є похідною й залежить від доведеності незаконності розпорядження «М.» райдержадміністрації, на підставі якого видані оспорюванні державні акти. Проте на час звернення до суду відповідні розпорядження не визнано незаконними; 2) порушень прав, свобод чи інтересів держави в особі «М.» райдержадміністрації внаслідок видачі спірних державних актів не відбулось, оскільки їх видача здійснювалася на підставі рішення райдержадміністрації, яке на даний час є законним.

Рішенням виконавчого комітету «Л.» міської ради чотири роки тому, громадянину України «О.» надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку та господарських будівель та споруд. Відповідно до цього рішення громадянин «О.» був зобов’язаний протягом трьох років замовити проектну документацію, узгодити її у встановленому порядку та закінчити будівництво житлового будинку. Проте, у зв’язку з тим, що громадянин «О.» не виконав вимоги вказаного рішення, а також не являючись членом територіальної громади «Л.» міської ради та постійно мешкаючи у м. Донецьку, рішення виконавчого комітету «Л.» міської ради в лютому минулого року було скасовано.

В травні минулого року рішенням «Л.» міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що раніш надавалась громадянину «О.», передала у приватну власність громадянину України «Б.», який в серпні цього року отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

В квітні цього року, громадянин «О.», дізнавшись, що вирішується питання про оформлення раніше належної йому земельної ділянки громадянином «Б.», почав завозити на земельну ділянку будівельні матеріали та збудував фундамент. Свої дії, громадянин «О.» вважав законними, оскільки: 1) в січні минулого року йому надано дозвіл на виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0600 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку; 2) в серпні минулого року рішенням «Л.» міської ради був затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0594 гав приватну власність та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Дата добавления: 2015-07-13