Фабула 25

Фабула 24.

При проведенні державним інспектором позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що земельна ділянка у комунальної власності, яка розташована у місті «Т.» використовується ФОП Соколовим для розміщення малої архітектурної форми без укладення та реєстрації у встановленому законодавством порядку договору особистого строкового земельного сервітуту.

Дізнавшись про відповідний факт прокурор міста «Т.», звернувся з позовом до суду про стягнення з ФОП Соколова шкоди у розмірі 6580 грн., завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та зобов’язати ФОП повернути самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

ФОП Соколов, заперечував проти позову, зазначивши що: розміщення малої архітектурної форми – торговельного кіоску строком на один рік погоджено рішенням міської ради. Цим же рішенням міської ради надано відповідачу дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту. Але порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який повинен бути встановлений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, не встановлений, що унеможливлює юридичне оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

У вересні між громадянами «І.» та «Ц.» укладено в усній формі договір купівлі-продажу належного гр. «Ц.» житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, розташованих у селі Н. по вул. Комарова 91, на земельній ділянці загальною площею 0,72 га.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належали гр. «Ц.» на підставі рішення суду. Право власності на нерухоме майно зареєстроване.

При укладанні договору гр. «Ц.» запевнив гр. «І.», що житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами та земельна ділянка до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, іншим способом не відчужені, в спорі та під забороною(арештом) не перебувають, прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України щодо них немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесено. Вони погодили всі умови купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, ціну, оформлення договору в нотаріальній конторі, передачу житлового будинку у власність, тощо. 28 вересня на підтвердження укладеного договору купівлі-продажу, гр. «І.» сплатив гр. «Ц.» під розписку п'ятнадцять тисяч гривень, тобто повністю розрахувався за земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Після розрахунку гр. «І.» передав гр. «Ц.» всі документи на нерухоме майно і ключі від будинку та запевнив, що на протязі місяця вони належним чином оформлять договір купівлі-продажу у нотаріуса. Але до цього часу договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі не посвідчений. Гр. «Ц.» уникає зустрічі із гр. «І.», та не відповідає на дзвінки останнього.

В листопаді гр. «І.» звернувся до суду з позовом до гр. «Ц.» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.

Дата добавления: 2015-07-13