Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Обробка ротової порожнини дитини при пліснявці




Практичні завдання, які виконуються на занятті

 

Практичні навики Засоби навчання
Вимірювати температуру тіла і зробити висновок про відповідність нормі і про тип температурної кривої Термометр, температурний лист
Провести зміну натільної і постільної білизни хворому, який знаходиться на постільному режимі Пелюшки, сорочечки, памперс
Підготувати необхідні засоби і продемонструвати на муляжі техніку догляду за очима, вухами, ротовою порожниною Муляж, ватяні тампони, турунди|, розчини
Приготувати необхідний інструментарій для очисної клізми, продемонструвати методику її застосування Муляж, набір гумових груш, кухоль Есмарха
Підготувати гігієнічну ванну для санітарної обробки хворого Ванна, губка, мило, рушник

 

Зміст теми:

Особиста гігієна дітей залежно від статі та віку в стаціонарі дитячої лікарні. Особливості гігієни дівчаток.

Діти повинні знаходитися в чистоті, мати охайний вигляд. Персонал зобов'язаний причісувати дітей, стригти нігті, при необхідності допомагати одягатися. Діти дошкільного віку, які знаходяться на загальному режимі, повинні самостійно щодня вранці і увечері умиватися, чистити зуби, мити вуха. Після умивання необхідно витирати руки і обличчя сухим рушником. У деяких дітей дошкільного, а нерідко і шкільного віку шкіра від частого миття і поганого витирання червоніє, стає сухою. Щоб уникнути цього, потрібно навчати дітей правилам гігієни; з метою профілактики шкіру на ніч необхідно змащувати дитячим кремом.

При необхідності потрібного допомагати дитині правильно вибрати дитячу зубну пасту і пояснити, як правильно користуватися зубною щіткою, дотримуючись певної послідовності дій (чищення зубів 2 рази на добу, щітку направляти по зубах зверху вниз і знизу догори, спереду і назад).

Медичні сестри повинні допомагати хворим раннього і дошкільного віку. Наприклад, розчісувати дівчаткам довге волосся індивідуальним гребінцем, щодня вранці і ввечері підмивати зовнішні статеві органи теплою водою в напрямі спереду назад, до заднього проходу. Раз на тиждень перевіряють стан нігтів, 1 раз на 7-10 днів організовують гігієнічну ванну. Цього ж дня міняють постільну білизну. Одяг і натільну білизну міняють по необхідності.

Хвора дитина повинна ополоскувати ротову порожнину після кожного прийому їжі, особливо при захворюваннях ротової порожнини (стоматит, ангіна, фарингіт). Доцільно використовувати 1,5% - 2,5% розчин соди або 1% сольовий розчин. З метою профілактики пліснявки всі предмети догляду за дитиною слід кип'ятити.

Для лікування пліснявки застосовують багаторазове (5-6 разів на добу) зрошування порожнини рота 2-5 %розчином натрію гідрокарбонату, 10-20% розчином бури з гліцерином. У дітей грудного віку, якщо пліснявка погано піддається лікуванню, доцільно застосовувати 2-3 рази на добу суспензію ністатину з гліцерином. Соску змочують в суспензії і дають дитині.

Догляд за очима. Спеціального догляду за очима не вимагається. Дитина промиває очі під час ранкового та вечірнього туалету. Проте, якщо є виділення, які склеюють вії, очі промивають за допомогою стерильного ватного тампона, змоченого теплим міцним чаєм або розчином фураціліну (1:5000) від зовнішнього кута ока до перенісся. Беруть 2 ватних тампони – окремо для кожного ока. Новонародженим та дітям грудного віку туалет очей проводять 2 рази на добу.

Догляд за вухами. Туалет зовнішнього слухового проходу у дітей раннього віку проводиться 1 раз на тиждень. Зовнішні слухові проходи прочищають ватними джгутиками. Не можна використовувати тверді речі, тому що ними можна легко поранити шкіру зовнішнього слухового проходу та барабанну перетинку. Маніпуляції потребують великої уваги, обережності і застосування правил асептики. Відтягнувши вушну раковину лівою рукою назад і вгору, лікар або сестра вводять в слуховий прохід джгутик, роблять кілька обертальних рухів, виймають джгутик.

Під час щоденного ранкового туалету дитина старшого віку повинна мити вуха.

Догляд за порожниною носа. Якщо дитина самостійно не може очистити ніс, то їй допомагає медична сестра – видаляє кірочки. Для цього в носові ходи вводять ватні турунди|, змочені вазеліновим маслом (або іншим масляним розчином), гліцерином. При цьому голову дитина відхиляє назад і через 2-3 хвилини обертальними рухами видаляють кірочку. Догляд за носом вимагає певних навиків і терпіння. Туалет носу дітям рвннього віку проводять 2 рази на добу.

Стрижка нігтів. Нігті підрізають своєчасно, не рідше одного разу на тиждень так, щоб довжина вільного краю не перевищувала 1-1,5 мм. Для цього використовують маленькі ножиці із закругленими браншами|, щоб не поранити шкіру. Після закінчення стрижки ножиці обов'язково протирають ватою, змоченою спиртом або 0,5% розчином хлораміну. Нігті на руках обрізають полукругом, на ногах – рівно, щоб вони не вростали в шкіру.

Догляд за волоссям полягає в митті голови, розчісуванні волосся, плетінні кіс і т.д. Для розчісування волосся використовують лише індивідуальні гребінці. Причесати коротке волосся у хлопчиків не складно. Довге волосся у дівчаток необхідно розділити на окремі пасма, розчесати кожну окремо, при необхідності заплести коси. За наявності значної кількості лупи або забрудненого волосся використовують густий гребінець, змочений в розчині столового оцту. Голову миють шампунем.

Сповивання новонароджених дітей. Після народження: спочатку одягається тоненька сорочечка (закладається позаду на спині), потім тепла сорочечка (закладається на грудях), на промежині укладається підгузник. Дитина завертається в тонку пелюшку, головним чином ручки і ніжки. Остаточно малюк завертається в теплу пелюшку. На першому місяці життя дитина сповивається з ручками.

Хусточка одягається на голову тільки після ванни, на свіжому повітрі і за медичними показаннями. З 2 місяця життя сповивання аналогічно описаному, але ручки не ховаються і знаходяться поверх пелюшки. На 3 місяці, коли дитина в денний час не спить, на ноги одягають повзуни; у віці 4-5 місяців на шию одягають нагрудничек|; до кінця першого року замість сорочечки одягається сорочка, замість повзунів – колготки.

Гігієнічні і лікувальні ванни. Одним з найважливіших гігієнічних заходів є гігієнічна ванна. Дітям старше 1 року в стаціонарі їх проводять один раз в 7-10 днів, дітей перших 6 місяців життя купають щодня (за відсутності протипоказань), від 6 міс. до 1 року – через день.

Ванне приміщення повинне бути світлим, чистим і теплим (250С). Під час проведення ванни забороняється відкривати кватирки. У кожній ванні повинен бути дерев'яний настил, поверх якого кладуть пелюшку; пелюшку міняють після кожного хворого.

Перед початком купання ванну ретельно миють щіткою з милом і обробляють 1% розчином хлораміну або іншим відповідним дезінфікуючим засобом, потім обполаскують водою. Ванну наповнюють водою безпосередньо перед купанням. Заповнюють ванну водою на 1/2 або 2/3 - при зануренні дитини вода повинна досягати середньої третини грудної клітки і не закривати ділянку серця. Температуру води вимірюють спеціальним термометром.

Миють дитину фланелевою рукавичкою або індивідуальною губкою. Спочатку миють голову, потім тулуб і ноги, особливо ретельно протирають складки на шиї, в пахвових і пахових областях.

Тривалість проведення ванни для дітей другого року життя 8-10 хвилин, старше 2 років – 10-20 хв. Використовують спеціальні дитячі миючі засоби. Після купання дитину обливають теплою водою з душу (температура води 36,50С), завертають в простирадло. Шкіру дітей першого року життя після купання промокають, дітей старше року - витирають. При необхідності шкірні складки змащують дитячим кремом. Волосся витирають і на голову пов'язують хусточку. При проведенні гігієнічної ванни хворим, які знаходяться у важкому стані, їх миють у ванні, занурюючи і виймаючи їх з ванни на простирадлі.

Після купання дитину переодягають в чистий одяг, одночасно, як правило, проводиться зміна постільної білизни.

У медичній карті стаціонарного хворого робиться відмітка про проведення гігієнічної ванни.

Протипоказаннями до проведення медичних ванн є гіпертермія|, деякі шкірні захворювання, важкий загальний стан, явища декомпенсації з боку окремих органів і систем організму.

Першу гігієнічну ванну вдома проводять новонародженому після того, як відпаде пуповина та епітелізується пупочна ранка (7-10 день життя). Для купання дитини необхідно придбати окрему ванночку. Перед кожним купанням ванночку миють щіткою з милом і сполоскують холодною водою, а потім – ошпарюють окропом. Заздалегіть підготовляють пелюшки та білизну, щоб відразу після купання дитину загорнути, не охолоджуючи її. На дно ванночки опускають пелюшки, наливають спочатку гарячу, а потім холодну воду, доводячи її до 37 0С. Для вимірювання температури води користуються водяним термометром. Якщо пупочна ранка не загоєна, чи є зміни на шкірі, у воду для купання додають декілька крапель зазделегідь підготовленого міцного розчину, бо вони можуть попекти ніжну шкіру дитини.

Вода повинна бути блідно-рожевого кольору. Окрім того купання може проводитись у відварах трав (чистотіл, череда, ромашка тощо). Протягом першого місяця життя дитини для купання бажано брати переварену воду. Купають дитину ввечері перед годуваням.. Тривалість ванни на першому році життя – 5-10 хвилин. Малюка роздягають та опускають у ванночку так, щоб верхня частина грудей була над водою. Голівка дитини лежить на лівому передпліччі, а пальцями треба підтримувати дитину за ліве стегно. Правою рукою поливають водою тіло дитини. Для намилювання вживають рукавичку з м’якого мохнатого рушника або фланелі. Після купання дитину обливають чистою водою, температура якої на 1 0С нижче, ніж у ванночці, закутують у простирадло або махровий рушник та обсушують. З профілактичною метою змазують під пахвами та пахову ділянку пастеризованою рослинною або вазеліновою олією.

Лікувальна (загальна) ванна. Лікувальну ванну призначає лікар. Залежно від температури розрізняють наступні ванни:

· гарячі – температура води 400С, але не більше 420С;

· теплі - температура води 380С (на 10С вище за температуру тіла);

· індиферентні – температура води 370С (рівна температурі тіла);

· прохолодні - температура води 30-330С;

· холодні – температура води нижче 200С.

Лікувальні ванни можуть бути з лікарськими речовинами і травами. Дітям призначають наступні ванни:

1) при захворюваннях органів дихання:

– гарячі і гірчичні: 100 г гірчиці на 10 л води. Тривалість 3-7 хв. Починають з температури 360С, потім температуру води підвищують. На голову кладуть холодний компрес;

2) при екземі

– крохмальні: 100 г крохмалю на 10 л води, температура 370С. Має підсушуючу дію і зменшує свербіж;

– з перманганатом калія, температура 370С (додають 5% розчин перманганату калія до блідо-рожевого забарвлення води). Має дезинфікуючу і підсушуючу дію;

3) при рахіті, гіпотрофії:

– морські: 50 – 200 г морської солі на 10 л води. Призначають 2-3 рази в тиждень. Курс 15-20 ванн, температура першої ванни 36-36,50С. Тривалість 3-10 хв. Після кожних 2-3 ванн тривалість процедур збільшують на 1 хв. Після морської ванни дітей обмивають теплою водою, температура якої на 10С нижче початковою;

4) при функціональних розладах нервової системи – хвойні ванни: 2-3 мл| хвойного екстракту на 10 л води; температура води 36-370С. Тривалість 7-10 хв.

 

Під час проведення ванни медична сестра стежить за загальним станом дитини, диханням, кольором шкірних покривів.

Якщо дитина зблідла, скаржиться на запаморочення, її терміново виймають з ванни, кладуть на кушетку, піднявши догори ноги, дають понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, розтирають виски. У таких випадках необхідно терміново викликати лікаря.

Ручна ванна. Для процедури підходить дитяча ванна, таз і т.д. Одну або дві руки дитини занурюють у воду по лікті. Для посилення дратівливої дії у воду можна додати небагато сухої гірчиці. Температуру поступово збільшують з 370С до 400С; тривалість ванни 10-15 хв. Ручні ванни застосовують при захворюваннях органів дихання.

Ножна ванна. У емальоване відро або таз наливають воду не нижче 36-370С. Опускають ноги дитини і послідовно доливають гарячу воду, доводячи температуру води до 400С. Тривалість процедури 10-15 хв. після чого ноги насухо витирають, одягають бавовняні, а поверх них шерстяні шкарпетки. Хворого укладають в ліжко, додавши полусидяче| положення, тепло вкривають. Для гірчичних ножних ванн застосовують профільтрований розчин гірчиці з розрахунку 100 г на 10 л води. Ножні ванни показані при простудах, гіпо| – і гіпертонічних станах, локальній поразці суглобів.

Зміну постільної білизни проводять у відділенні 1 раз у 7-10 днів після гігієнічної ванни, але при необхідності білизну міняють частіше. Діти старшого віку, які знаходяться у задовільному стані, переодягаються самостійно, а хворим молодшого віку допомагають медичні сестри або молодші медичні сестри.

При зміні натільної білизни хворому, який знаходиться на строгому постільному режимі, медична сестра піднімає краї сорочки, знімає її через голову, а потім звільняє руки. Чисту білизну одягають в зворотному порядку. Якщо у хворого пошкоджена рука, то спочатку знімають рукав із здорової руки, а потім з хворої. Надягають сорочку спочатку на хвору, потім на здорову руку.

Як правило, одночасно із зміною натільної білизни міняють постільну білизну. Якщо хворий може сидіти, медична сестра пересаджує його з ліжка на стілець і перестилає ліжко. Зміну білизни у лежачих хворих проводять двома способами: 1) брудне простирадло згортається валиком з боку голови і ніг, а потім забирається. Чисте простирадло, яке звито з двох боків як бинт, підводиться під крижі хворого і розпрямляється по довжині ліжка; 2) хвору дитину пересувають на край ліжка, потім згортають брудне простирадло по довжині, на вільному місці розпрямляють чисте, на яке перекладають хворого, а на іншій стороні знімають брудне і розпрямляють чисте.

Брудну білизну (окремо натільне і постільне) збирають в пластмасові баки з кришками або клейонкові мішки і виносять з палати в спеціальну кімнату. Сестра-господарка, надівши змінний халат і клейонковий фартух, сортирує білизну і передає в пральню. Після зміни білизни підлогу та поруч розташовані предмети обробляють 1% розчином гіпохлоріду| кальцію.

У відділенні знаходиться запас білизни на добу. Забороняється сушити білизну на радіаторах центрального опалювання і використовувати його повторно.

Невчасна і неправильна зміна білизни, головним чином постільної, сприяє виникненню пролежнів.

Дитині, яка знаходиться на суворому постільному режимі, підкладають судно (емаліроване або гумове) або подають сечоприймач (емалірований або скляний). Хворий, якому дозволено вставати, повинен користуватися горщиком, який ставлять під ліжко. Горщик пронумерований, його номер відповідає номеру ліжка. Маркіровка необхідна для того, щоб дитина користувалася лише своїм горщиком. Судно, сечоприймач або горщик щодня миють гарячою водою з господарським милом і потім обробляють 1% розчином хлораміну.. Для усунення запахів посуд для випорожнень обробляється слабким розчином перманганату калію.

Догляд за дітьми з лихоманкою, забезпечення фізіологічних відправлень у дітей.

При догляді за пацієнтом стежать, чи не підвищується у нього температура тіла. Максимальна температура тіла, яку переносить людина, дорівнює 42-43 0С, мінімальна - 280С, при температурі тіла нижчій за 28 0С людина не може жити.

Температуру тіла хворим у лікарні вимірюють 2 рази на добу: зранку натще, о 7.00 – 7.30 та о 16.30 – 17.00 до вечері. Проводити термометрію після приймання їж не бажано, оскільки її показники будуть дещо вищими. Іноді, за призначенням лікаря, окремим хворим температуру тіла вимірюють дещо частіше – 3-4 рази на день, або кожні 2 години. Це дозволяє виявити короткочасні коливання температури тіла.

У фізіологічних умовах температура тіла здорової людини коливається протягом дня у межах 36,4 – 36,9 0С, зранку вона на 0,3 – 0,5 нижча, ніж ввечері. Після приймання їжі та посиленої фізичної роботи вона також незначно підвищується. Слід мати на увазі, що у грудних дітей температура тіла дещо вища, у людей похилого віку – дещо нижча. Різні ділянки тіла мають різну температуру: у порожнині рота, прямій кишці, піхві температура на 0,5-1 0С вища, ніж у пахвинній ямці чи паховій складці.

Температуру тіла найчастіше вимірюють у глибині пахвинної западини. Якщо термометр зберігався в дез.розчині, то перед використанням його ополіскують під проточною водою і витирають серветкою насухо, щоб не причинити алергічного подразнення шкіри у хворого. Кожного разу перед вимірюванням температури тіла ртуть у термометрі потрібно опустити в резервуар. Для цього беруть термометр в кулак так, щоб кінець термометра з резервуаром був вільний і повернутий донизу. Потім кілька разів струшують термометр, після чого перевіряють, чи вся ртуть опустилася в резервуар.

Потім хворий у положенні сидячи або лежачи дещо піднімає руку. Якщо шкіра під пахвами волога, її витирають рушником, оскільки вологість охолоджує ртуть і показники термометра будуть дещо нижчими. У глибину западини поміщають кінець термометра з резервуаром ртуті. Після цього хворий притуляє зігнуту в ліктьовому суглобі руку до тіла. Ослабленим хворим треба допомагати підняти руку і потім підтримувати її в потрібному положенні. Під час вимірювання температури хворий повинен перебувати в цілковитому спокої, краще в лежачому положенні. Термометр тримають під пахвою 10 хв. Показники термометра заносять у температурний листок, а термометр дезінфікують.

У дітей температуру тіла вимірюють у паховій складці. Для цього термометр поміщують у пахову складку, а ногу дитини дещо згинають у кульшовому суглобі так, щоб термометр заховався в утвореній складці шкіри.

Щоб виміряти температуру в ротовій порожнині, резервуар термомтера розміщують під язиком, а хворий губами притримує корпус термометра.

При вимірюванні температури тіла в прямій кишці хворого викладають на бік. Витертий термометр вводять за внутрішній сфінктер на глибину 2-3 см. Для полегшення введення нижній кінець термометра змащують вазеліном. Після введення термометра сідниці хворого зближають між собою. Термометр тримають 5 хв. Протипоказане вимірювання температури в прямій кишцці при затримці випорожнень, проносах та захворюванях прямій кишки. Після кожного вимірюваня температури в прямій кишці термометр промивають теплою водою і дезінфікують.

У дітей підвищення температури тіла (гіпертермія|) спостерігається частіше, ніж у дорослих, що пов'язано з особливостями терморегуляції. Гіпертермія 380С і вище супроводжується погіршенням стану дитини, появою сонливості, відмови від їжі, іноді блювотою і т.д.

Нормальна температура тіла, зміряна в пахвовій області, або в стегновій складці складає 36-370С. Температура в порожнині рота або в прямій кишці (ректальна температура) – на 10С вище.

Температура тіла, заміряна в пахвовій області, яка складає 37-380С, називається субфебрильною|; 38-38,90С – фебрильною|, 39-40,50С піретичною|, вище 40,50С – гіперпіретичною|.

Лихоманка має три періоди:

Перший характеризується поступовим підвищенням температури тіла, лихоманкою, ціанозом| губ і кінцівок, головним болем і погіршенням загального самопочуття. У цій стадії медична сестра повинна забезпечити достатню кількість рідини, добре укутати і стежити за фізіологічними випорожненнями.

Другий період – це період максимального підвищення температури, який характеризується зростанням інтоксикації, посиленням головного болю, слабкості. Іноді можуть спостерігатися галюцинації, марення, судоми. Такого хворого не дозволяється залишати без нагляду, оскільки він може впасти з ліжка та травмуватися. Необхідно забезпечити індивідуальний пост медичної сестри.

Третій період – період зниження температури тіла. Він може перебігати по різному|: критично, тобто температура швидко знижується, або літично, тобто знижується поступово. При критичному зниженні температури у дитини спостерігається слабкість, з'являється рясний піт, кінцівки стають холодними, пульс ниткоподібним. Хвору дитину треба обкласти теплими грілками, забезпечити достатню кількість рідини, одягнути в суху чисту білизну. Поступове зниження температури супроводжується помірною слабкістю і вологістю шкіри.

За типом температурної кривої розрізняють температури:

- постійну (febris continua), коли добові коливання температури не перевищують 1С (характерна

для черевного тифу);

- послаблюючу (febris remittens) – добові коливання температури більше 1С (вірусні та

бактеріальні інфекції);

- інтермітуючу (febris intermittens) – короткочасні періоди підйому температури протягом доби

змінюються періодами нормальної чи пониженої температури (гнійно-септичні захворювання,

ревматизм, туберкульоз);

- атипову або неправильну (febris atypica, febris irregularis) –коливання високої чи помірно високої температури не має ніяких закономірностей (будь-які інфекції).

В період лихоманки необхідно частіше поїти дитину для поповнення втрати рідини. Використовують кип'ячену воду, 5% розчин глюкози або солодкий чай, фруктові соки. Пити дають невеликими порціями, але часто.

Підвищення температури вище 370С вимагає додаткового введення рідини з розрахунку 10 мл| на кожен кілограм маси тіла дитини. Харчування дітей з гіпертермією повинно відповідати віковим потребам.

При сухості губ їх змочують водою і змащують будь-яким жиром (вершковим або рослинним маслом). При вимушеному положенні в ліжку, дитину необхідно частіше перевертати протягом доби, розпрямляти складки на білизні, при необхідності проводити належний гігієнічний туалет.

Для допомоги при гіпертермічному синдромі необхідно підготувати наступні матеріали:

· суміш з оцту та води або спирту та води в пропорціях 1:1;

· міхур з шматочками льоду або пляшки, заповнені холодною водою;

· марлеві стерильні серветки;

· клізму;

· газовідвідну трубку.

При гіпертермії| застосовуються фізичні методи охолодження, для чого дитину роздягають і розтирають тіло (кінцівки, живіт, передню поверхню грудної клітки), сумішшю оцту та води або спирту та води в пропорціях 1:1. На голову, на ділянку великих судин (на зап'ясний або гомілковий суглоби) на короткий час прикладають міхур з шматочками льоду, або пляшки, заповнені холодною водою. Можна використовувати вологий холодний компрес на голову. За призначенням лікаря медсестра може зробити ванну з температурою води 370С, або охолоджуючу клізму (температура води на 6-80С нижче за температуру тіла).

Клізма з прохолодною водою (температура води на 6-80С нижче за температуру тіла). Її вводять через газовідвідну трубку по 20-150 мл| за 2-5 хв. залежно від віку. Кінець трубки затискають. Процедуру виконують до тих пір, поки температура тіла не знизиться до 370С.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-08-31; Просмотров: 554; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.059 сек.