З використанням східних єдиноборствах

Виховання фізичної і духовної культури особистості

Приступаючи до розробки методики тренувального процесу в східних єдиноборствах, перш за все, позначимо його основну педагогічну мету - виховання фізичної та духовної культури особистості.
Фізкультурно-спортивна діяльність у соціальному аспекті вважається як історично визначений тип соціальної практики фізкультурного виховання, що виявляється в її різних видах (оздоровчої, прикладної, спортивної, освітньої, пропагандистської, самовдосконаленні та ін.) Види і форми фізкультурно-спортивної діяльності особистості можуть бути самими різноманітними в рамках морфології, аксіології, праксіологіі та антології. Причому основними ознаками їх оцінки будуть: частота і витрати часу; результат і динаміка змін якостей особистості. Перший орієнтир - мотиваційна складова особистості. Мотив - це причинно-наслідковий аспект, що спонукає особистість до дії або бездіяльності. Мотиви, як правило, поділяються на соціально значущі, особистісно значущі і професійно значущі, позитивні і негативні. Мотиви визначаються знаннями, переконаннями, установками, інтересами і потребами. Особистісний сенс мотиву є індивідуалізоване відображення дійсності, що виражає ставлення особистості до тих об'єктів, заради яких розгортаються її діяльність і спілкування.
Другий орієнтир - сукупна характеристика структури особистості. У загальній педагогіці є багато прикладів спроб структурувати особистість. У неї включаються основні властивості, якості і ознаки особистості. Всі варіанти в певній мірі відрізняються один від одного. Це говорить про те, що, по-перше, дана проблема досить складна, по-друге, ідеально структурувати особистість, по всій видимості, неможливо і, по-третє, робити це все-таки треба, але при цьому слід йти по шляху наближення структури особистості до педагогічної технології. Розроблені М.Я. Віленським і Р.С. Сафіним [34], а також В.К. Бальсевіча і Л.І. Лубишевой [40] структурні моделі фізичної культури особистості слугують п'ятого орієнтиром у її структуризації з позиції технологічних вимог. Усі моделі певною мірою доповнюють один одного і розширюють уявлення про основні складових фізичної культури особистості.
Фізична культура особистості є складним системним утворенням. Всі представлені в ній елементи тісно взаємопов'язані, доповнюють і обумовлюють один одного. Знання та інтелектуальні здібності визначають кругозір особистості, ієрархію її оцінок, цінностей і результатів діяльності; мотиви характеризують спрямованість особистості, стимулюють і мобілізують її на прояв активності у сфері фізичної культури; ціннісні орієнтації виражають сукупність відносин особистості до фізичної культури в життя, професійної та творчо- активної діяльності; потреби є головною спонукальною, направляю щей і актуалізують силою поведінки особистості у сфері фізичної культури; фізична досконалість передбачає такий рівень здоров'я, фізичного розвитку, психофізичних і фізичних можливостей особистості, які складають фундамент її активної, перетворюючої, соціально значимої, фізкультурно-спортивної діяльності і життєдіяльності в цілому; соціально-духовні цінності визначають загально культурний і специфічний розвиток культури особистості;фізкультурно-спортивна діяльність відбиває ціннісні орієнтації і потреби, характеризує фізкультурну активність особистості.
У цілому ж формування фізичної культури особистості подається як процес цілеспрямованого, організованого за допомогою спеціальних методів і різноманітних засобів і форм активного навчального взаємодії викладачів і учнів. При ведучій і спрямовуючої ролі викладача забезпечується повноцінне засвоєння знань, умінь, навичок розвитку розумових і фізичних сил і творчих здібностей. Практична навчальна діяльність забезпечує активне освоєння учнями цінностей фізичної культури.
Центральною фігурою, системо утворюючим початком педагогічної технології, процесу фізичної культури є викладач - носій змісту освіти, організатор педагогічних умов, що забезпечують результативність діяльності. У його особистості поєднуються об'єктивні та суб'єктивні педагогічні цінності.
Професіоналізм - облік індивідуально-психологічних і фізичних особливостей займаються, адекватна їх можливостям навантаження, рішення оздоровчих, освітньо-виховних завдань, облік бажань та інтересів учнів, різноманітність, новизна, емоційність занять, а також особистість викладача (його загальнокультурний рівень, ерудиція, наукова та методична підготовка, відповідальність, працьовитість, переконаність, розумна вимогливість, педагогічна майстерність) є психолого-педагогічними факторними умовами, що забезпечують якість виховного і тренувального процесу.
У процесі розробки методики тренувального процесу в східних єдиноборствах ми не обмежувалися виключно досягненнями сучасної педагогічної і психологічної науки. В якості найважливішого елемента ми розглядали досягнення давньої традиції бойових мистецтв Сходу. Хоча, слід визнати яскраво виражену відмінність багатьох положень стародавньої традиції від сучасних підходів. Сучасні підходи більш прагматичні і не враховують духовну складову тренувального процесу, обмежуючись лише тезою про необхідність врахування творчих здібностей учнів.
У процесі тривалого, у кілька тисячоліть, шляхи еволюції, в стародавній традиції були не тільки збережений, але і вдосконалений ряд таких ідей, які, на жаль, не зустрічаються в сучасному педагогічному процесі, але їх можна успішно використовувати і в даний час. Аналіз численних історико-еволюційних шляхів педагогічної думки Китаю вказує на гармонійне поєднання у східних єдиноборствах військового професіоналізму, вченого інтелекту і гуманного благородства; саме ця її риса здавна привертала до неї і солдатів, і книжників, і ченців.
Стародавні методики важко адаптуються у свідомості та спортивному житті сучасної людини. Аналіз суперечливого існування бойових мистецтв у сучасному світі показує взаємодію різноспрямованих сил. Традиція, з одного боку, втрачає свою споконвічну цінність, поступаючись місцем деструктивним тенденціям, а з іншого - мобілізує свої могутні захисні сили, відроджуючи свої ідеали і цінності в умовах нового етапу демократичного освоєння і міжкультурної консолідації. Втрата цілісності традиції східних бойових мистецтв в наше століття, відокремлення відносно самостійних напрямків її розвитку часом ведуть до суто споживчого відношенню до культурної спадщини[41].
Бойові мистецтва - це перш за все унікальна культура, в якій бойова практика перетворена і піднесена завдяки феномену мистецтва, яке є плодом високої майстерності, одухотвореного красою. Непосвячений може і не підозрювати про чисто утилітарних ресурсах традиції, але він зазвичай відразу і безпомилково схоплює в ній всепоглинаюче естетичний початок. Один з найбільш примітних і специфічних ознак естетичного начала в бойових мистецтвах полягають у поєднанні здавалося б несумісного - одухотвореної краси і гармонії з суворою реальністю бойових дій. У цьому полягає одна з передумов піднесення військової підготовки до мистецтва, а мистецтва до шляху вдосконалення людини. Діапазон вираження естетичного начала в бойових мистецтвах величезний: від самих умовних і вишуканих форм, коли натуралізм боротьби майже повністю долається в канонізований театралізованому дійстві, до форм, максимально наближеним до реальності. Принцип медитативності є одним із загальних підстав культурної традиції Сходу, задаючи смисловий контекст руху по будь-якому шляху вдосконалення людини. І оскільки саме уявлення про досконалість пов'язане з красою, з прекрасними і піднесеними образами, теми та об'єкти для медитації найчастіше були пов'язані з прекрасним у природі та мистецтві, причому прекрасне у мистецтві на Сході як би відтворювало ту природну природність, чистоту і красу, які одухотворяли шлях самопізнання людини, робили прекрасним сам процес його вдосконалення.
Щоб створити більш повну картину існування бойових мистецтв слід згадати про ритуальності, якої по суті просякнута вся система східних єдиноборств. У бойових мистецтвах ритуалізована майже вся система відносин між вчителем і учнем, між старшим і молодшим, між школою і ідеалом військового шляху. Зрозуміло, осягнення сенсу ритуальних дій поглиблювалося у міру духовного розвитку учня та зростання майстерності. Ритуальність у бойових мистецтвах різноманітна і багатошарова за змістом. Її суть - у зміні ставлення людини до свого «Я» у прагненні скинути кайдани егоїзму, так властивого сучасній культурі, і який вважається одним з головних перешкод на шляху будь-якого вдосконалення. Власне вся сучасна культура, в ринкових відносинах в особливості, зайнята вихованням у великій мірі егоїстичною особистості. Поглиблення у проблематику бойових мистецтв Сходу призводить до необхідності з'ясувати деякі загальні особливості традиційної культури. У кінцевому рахунку саме вони дають ключі до розуміння найбільш специфічних сторін феномену привабливості бойових мистецтв.
Одна з головних характерних особливостей східної культури полягає в інтенсивному «окультурення» всіх сфер життєдіяльності людей, від встановлення соціальних ритуалів і норм спілкування до інтимних сторін життя кожної людини. У той же час на Сході культура впорядковуючи стихійне природне початок не протиставлялася природі (що є характерним для західної цивілізації). Як не парадоксально, вищий сенс культури на Сході бачиться у своєрідному поверненні суспільства і людини до первозданної «природній чистоті». По суті, в цьому була стратегічна задача регулювання та гармонізації людської життєдіяльності на шляху культурного розвитку.
Таким чином, можна припустити, що для молоді є привабливою можливість все бічного вдосконалення і гармонійного розвитку засобами традиційних бойових мистецтв. Будучи привабливим, ідеал людини, який досяг гармонії тіла і духу, реалізує себе як би на двох планах. Із зовнішнього боку - це фізична і технічна досконалість і натхненне майстерність. З внутрішньої сторони (тобто з позиції самої людини) - це своє рідна естетика переживання, що має активно-медитативну природу і пов'язана з переходом в особливі стани свідомості. Розуміння сенсу дії зсередини в подібних випадках пов'язане з відчуттям надзвичайного підйому, свободи і особливим почуттям радості.
Бойові мистецтва Сходу - це надзвичайно поліфункціональна і багатолика система. Практично кожна людина, а особливо молодь, може задовольнити через бойові мистецтва деякі потреби свого життя, відновити або доповнити ціннісний зріз, який сьогодні у багатьох знаходиться в хаотичному стані.

Адже традиція бойових мистецтв має принцип створення в культурі такої моделі, яка спрямована на подолання «частковості» людського буття, на повернення культури культурі і людини людині.

Відродження високих гуманістичних ідеалів і вічних цінностей бойових мистецтв Сходу, знаходить сьогодні новий сенс, відкриваючи нові можливості в освоєнні всієї культурної спадщини.

2.4.Фізичні та психологічні переваги вивчення студентами східних єдиноборств

Етикет – встановлений порядок поведінки –дуже важливий елемент в Карате –до. Етикет прийшов в карате –до з конфуціанства, разом з практикою розробленою церемонії і догмами моралі. Положення моралі увійшли в кодекс самурайської честі (БУЯСИ –ДО), який і зараз визначає поведінку в карате. Кодекс БУСИ –ДО зводиться до 5 ключових елементів.

1.Вірність

а) Вірність до народу та вітчизни;

б) любов до батьків;

в) старанність.

2.Вічливість

а) повага;

б) скромність;

в) витонченість.

3.Мужність

а) хоробрість;

б) твердість і холоднокровність;

в) терплячість і витривалість;

г) винахідливість.

4.Правдивість

а) прямота і щирість;

б) честь;

в) справедливість.

5.Простота

а)простота;

б) скромність і чистота.

Дотримуючись етикету с першого заняття виховується в учнів та студентів вічливість та повага, що являється дуже важливим елементом в вивченні Карате –до та і виховання гармонічно високо розвинутої не тільки фізично а із інших сторін[51].

У самому широкому сенсі медитацію можна розуміти як комплекс психотичних прийомів зосередження на чому-небудь.

Най частіше простого звернення уваги на свій внутрішній світ достатньо для початкового імпульсу до розвитку особистості. Якщо на початковому етапі це просто контроль за своїм емоційного апарату, за процесом, за станом тонусу свого м'язового апарату, за процессом мислення, то не більше високому етапі розвитку стирається грань між субьектом і обьектом пізнання і діяльністю. Світ починає при цьому сприйматися в єдності, у всьому різноманіттісвоїх граней і проявів. У цьому і полягає принцип осяяння і миттєвого, інтуїтивний процесу пізнання. Тут проявляється і реалізується в практиці психічної діяльності принцип єдності ДАО і теорія Інь-Янь. Одна з основних категорій східної філософій – це Порожнеча, яка трактується як першо основавсьогосущого. З Порожнечі все виходить, створюється і в неї повертається. Для того, щоб сприйняти світ неупереджено, у всьому різноманітті його проявів, необхідно заспокоїти свою психіку, відкинути старі заїжджені стереотипи, поглянути на ситуацію як на щосьнове. Таким чином, необхідно привести всі психічні процеси в нульовий стан, а вже на цьому тлі починати будь-яку діяльність. Адекватно світ може відбитися тільки в дзеркальній поверхні нашої нічим не замутненої психіки [51].

Дата добавления: 2015-08-31