Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Шкільна дезадаптація як причина важковиховуванності




Соціальна адаптація - це процес активного пристосування інди­віда (групи індивідів) до соціального середовища, який проявляється в забезпеченні умов, що сприяють реалізації потреб, інтересів, життєвої мети цього індивіда (чи групи).

Процес соціальної адаптації тісно пов'язаний з процесом соціа­лізації індивіда. Соціалізація означає суспільний процес поєднання основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здіб­ностей та інших) на основі навчання та виховання, засвоєння соціаль­них ролей, унаслідок чого людина перетворюється у члена сучасного їй суспільства.

Несоціалізованих людей немає. Асоціальна поведінка - резуль­тат упущень у ході соціалізації. Соціалізація, по суті, є самореалізацією індивіда у процесі його активно-трудової діяльності.

У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію учнів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони не можуть правомірними засобами задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні, довірі, самоствердженні, а тому набу­вають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші про­типравні вчинки.

Необхідно відзначити, що девіантна поведінка спостерігається у підлітків частіше," ніж у інших вікових групах. Відомий психолог Л. С. Виготський головною причиною важковиховуваності вважав труднощі підліткового періоду з його інтенсивним анатомо-фізіологічним та пси­хологічним розвитком, підвищеною збудливістю, вразливістю, неузго­дженістю психологічних процесів. Проявляються вони у прагненні ви­пробувати нові відчуття, у допитливості, цікавості, недостатній здатно­сті прогнозувати наслідки тієї чи іншої дії, у підвищеному бажанні не­залежності. Підліток не завжди відповідає вимогам, які висуває до ньо­го суспільство щодо виконання ним певних соціальних функцій, сам же він, у свою чергу, вважає, що не одержує від суспільства того, на що має право розраховувати. Подібний сплав біологічних та соціальних факторів, мотивацій утруднює соціальну адаптацію дітей та підлітків.

Адаптація психологічна - пристосування дитини, як особистості, до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами. Адаптація соціальна - інтегративний показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, ставитися до людей, подій, вчинків, спілкуватися, вчитися, регулювати поведінку відповідно до сподівань інших.

Соціальна адаптація передбачає:

1) адекватне сприйняття оточуючого світу;

2) адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими;

3) здатність до праці, навчання, відпочинку;

4) здатність до самообслуговування, самоорганізацію;

5) адекватність поведінки в результаті очікувань інших.

Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної й емоційно-вольової сфер дитини під час переходу до систематичного організованого шкільного навчання. З вступом до школи докорінно змінюються умови життя і діяльності дитини; ведучою стає навчальна діяльність. В елементарних формах навчальна діяльність здійснювалася і дошкільником, але для нього вона мала другорядний характер, тому що ведучою виступала гра; мотиви навчальної діяльності дошкільника також були переважно ігровими. Режим шкільних занять вимагає набагато більшого, ніж у дошкільному дитинстві, рівня продуктивної поведінки. Вміння налагоджувати і підтримувати стосунки з педагогами й однолітками в ході спільної діяльності вимагає розвинутих навичок спілкування. В зв'язку з цим, особливої важливості набуває готовність до шкільного навчання, яка повинна бути сформованою в старших дошкільників. Діти, які мають достатній досвід спілкування, і розвинутою мовою, сформованими пізнавальними мотивами й умінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних умов. Зазвичай у виграшних умовах опиняються діти, які відвідували дитячий садок, оскільки там елементи готовності до шкільного навчання цілеспрямовано формуються педагогічним впливом.

Діти, які не відвідували дошкільні установи, користувалися посиленою й більш індивідуалізованою увагою батьків. Вони, як правило, мають визначені переваги в пізнавальній сфері, але часто не мають достатнього досвіду взаємин і взагалі стоять на езоповій особистісній позиції. Ускладнення, що виникають унаслідок недостатньої готовності до школи, можуть бути причиною дезадаптації дитини. Нездатність до адекватної поведінки і невдачі в навчальній діяльності сприяють виникненню так званих шкільних неврозів.

Багато патологічних змін стану здоров'я школярів у процесі навчання обумовлено порушенням пристосувальної діяльності під час зміни соціальних умов.

Рівні й критерії адаптації. А. Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання.

1. Високий рівень адаптації. Підліток позитивно ставиться до школи: вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повністю; розв'язує ускладнені задачі: старанний, уважно слухає вказівки і роз'яснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; проявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі позитивне статусне положення.

2. Середній рівень адаптації. Учень позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно; засвоює головний зміст навчальних програм; самостійно розв'язує типові задачі; буває зосередженим тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; громадські доручення виконує сумлінно; товаришує з багатьма однокласниками.

3. Низький рівень адаптації. Підліток негативно або індиферентно відноситься до школи; нерідко скарги на погане самопочуття; домінує пригнічений настрій; спостерігається порушення дисципліни; матеріал, який роз'яснює учитель, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником ускладнена; при виконанні самостійних навчальних завдань не проявляє зацікавленості; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичного нагадування і спонукання з боку вчителів і батьків; зберігає працездатність і увагу при тривалих паузах для відпочинку; близьких друзів не має.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-01-13; Просмотров: 455; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.