Етапи проходження адаптації

І етап: орієнтовний, коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов'язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною напругою. Ця "фізіологічна буря" триває 2-3 тижні.

ІІ етап: нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні або близькі до оптимальних варіантИ реакцій на вплив. "Буря" починає вщухати.

ІІІ етап: період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, потребує меншої напруги всіх систем [2; с. 11].

Показники адаптивних процесів.

Адаптивність - абсолютна й відносна гармонійність між суб'єктивними цілями і кінцевими результатами, супроводжується позитивним ставленням особистості до навколишнього світу і самої себе.

Неадаптивність - усвідомлена невідповідність між цілями й результатами діяльності, викликає амбівалентні почуття й оцінки, але не чинить психотравмуючого впливу на особистість.

Дезадаптивність - дисгармонія між цілями й результатами, яка є джерелом психічної напруги (стрес, шок, паніка тощо), внутрішнього дискомфорту й нестабільного перебігу психічних процесів, психічних станів, негативного емоційного фону (стрес, депресія, фрустрація).

Якщо середовище ставить до учня вимоги, адаптація до яких важка через його особистісні або вікові особливості, може розвинутися стан соціальної, соматичної, психологічної напруженості - загроза дезадаптації. Унаслідок цього розвиваються:

- непродуктивні форми реагування;

- симптоми порушення поведінки;

- емоційні розлади.

Це виявляється в проявах:

- підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;

- зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;

- з'являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому - надмірна сором'язливість;

- зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на уроках;

- скарги на погане самопочуття, сон;

- втрата інтересу до навчання, школи.

Отже, шкільна дезадаптація - втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями, однолітками, схильність до асоціальної поведінки, низьке самооцінювання, негативне емоційне напруження.

До числа основних первинних зовнішніх проявів шкільної дезадаптації відносять утруднення в навчанні і різні порушення шкільних норм поведінки.

Основні чинники, що можуть стати причиною шкільної неуспішності: недоліки в підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність; тривала і масивна психічна депривація; соматичне ослаблення дитини; порушення формування шкільних навичок (дислексія, дисграфія); рухові порушення; емоційні розлади.

Під впливом постійних невдач, що виходять за межі власне навчальної діяльності і взаємин, що поширюються на сферу спілкування з однолітками, у дитини формується відчуття власної малоцінності, з'являються спроби компенсувати власну неспроможність. Оскільки ж вибір адекватних засобів компенсації в цьому віці обмежений, то самоактуалізація часто відбувається в різній мірі усвідомленою протидією шкільним нормам, реалізується в порушеннях дисципліни, підвищеній конфліктності, що на тлі втрати інтересу до школи поступово інтегрується в асоціальну особистісну спрямованість. Нерідко в таких дітей виникають нервово-психічні і психосоматичні розлади.

Шкільна дезадаптація дитини - складне явище. Відставання в навчанні обумовлено такими чинниками, як методика навчання, особистість учителя, допомога дитині з боку батьків, атмосфера в школі й класі, місце дитини у взаєминах з дітьми і вчителями, особистість самої дитини.

Такий чинник шкільної неуспішності, як особистісні особливості дитини, є також багатоплановим. Дослідники виділяють наступні перемінні: позиція учня, мотивація навчання, рівень навичок розумової діяльності, здатність до довільної регуляції і самоорганізації, рівень здоров'я і працездатності, інтелект дитини. Відставання в розвитку й низькі показники шкільної успішності - це не одне і те саме. При відставанні в розвитку ми можемо говорити про наявність у школяра затримок дозрівання інтелектуальних, вольових, мотиваційних структур у порівнянні з віковою нормою. Тоді як шкільна неуспішність може бути викликана впливом середовища, методики навчання, позиції того, хто вчиться і т. і. Таким чином, неуспішні школярі -неоднорідна група, до якої потрапляють діти з різноманітними проблемами.

Причинами важковиховуваності є також упущення в навчально-виховній роботі школи:

- недоліки в організації учнівського колективу;

- вади в організації навчально-виховної роботи в позанавчальний час;

- незнання чи неврахування педагогами індивідуально-психологічних особливостей учнів;

- недостатність знання причин важковиховуваності, а тому недо-цільний вибір засобів виховного впливу;

- недостатня увага до розвитку духовності та моральності учнів;

- незнання умов сімейного виховання, недиференційований під-хід у роботі з батьками «важких» дітей;

- відсутність системності у роботі школи з такими дітьми та їх батьками;

- недостатнє залучення до роботи з учнями і батьками громад-ськості, трудових колективів;

- відсутність соціальної підготовки колективів шкіл до роботи з важковиховуваними, одноманітність виховних впливів; форма-лізм.

На процес соціалізації дитини ушколі впливає ряд факторів, серед яких найважливіші:

1. Досягнення в навчанні;

2. Взаємини з однокласниками;

3. Взаємини вчителями.

Досягнення в навчанні.

Багатьма дітьми низькі бали успішності сприймаються як свідчення обмежених інтелектуальних можливостей, стають дуже сильним травмуючим фактором. Невстигаючий учень постійно перебуває в гнітючій ситуації неуспіху, при цьому педагоги нерідко не вдаються до аналізу причин низької успішності дитини і пошуку шляхів їх подолання.

Проблеми у навчанні можуть бути зумовлені біологічними факторами: спадковістю, відставанням у фізичному та розумовому розвитку, неповноцінним харчуванням.

Небажання вчитися в школі. З одного боку вимоги вчитися при відсутності у дитини звички працювати, нави-чок докладати зусиль у процесі роботи сприймаються як насильство на особистістю, викликають опір, а з іншого відсутня мотивація до навчання через позицію підлітка, що це не знадобиться в майбутньому житті.

Незабезпеченість підручниками, відсутність необхідної додатко-вої навчально-методичної літератури, шкільного приладдя, відповід-ного одягу також може бути одним із чинників відчуження дитини від шкільного середовища.

Взаємини з однокласниками.

Сьогодні у школі має місце конкуренція та «дідівщина», обра-жання молодших, грубощі, прини-ження, пограбування тощо.

Конфлікти з однокласниками по відношенню як навчання так і міжособистісного спілкування. На нашу думку сюди можна віднести явище «вигнанець» - коли група однокласників відкидає когось одного – це підвищує ймовірність розвитку ризикової поведінки.

Дата добавления: 2017-01-13