Закріплення знань, умінь та навичок – важливий етап процесу пізнання

Ефективність процесу навчання залежить від психологічної підготовленості учнів до навчально-пізнавальної діяльності, яка передбачає: усвідомлення учнем мети навчання, що стимулює його навчально-пізнавальну діяльність; фізіологічну і психологічну готовність до навчання; бажання вчитися та активність у процесі навчання, вміння зосередитися на навчальній діяльності; належний рівень розвитку. [ Лесіна О.В.Особливості навчально-виховного процесу у початкових класах/О.В.Лесіна//Початкова школа.-2011.-№ю-7.-С.10-14 ]

Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність учнів, педагоги повинні використати такі сприятливі моменти позитивного ставлення учнів до навчання: наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель створює ситуації, якими вони захоплюються; наукові знання, вміння і навички практично значущі для учня в різних життєвих ситуаціях і тому викликають позитивне ставлення до них; навчальна діяльність викликає емоції, бажання долати труднощі, спробувати власні сили в оволодінні навчальним матеріалом; висока оцінка наукових знань у суспільстві збагачує мотиваційне тло навчальної діяльності учнів; колективний характер навчальної діяльності створює сприятливу атмосферу і прагнення посісти відповідне місце серед однолітків; почуття власної гідності є важливою передумовою позитивного ставлення до навчання; успіхи в навчанні спонукають до навчальної діяльності; справедлива оцінка здобутків учня в навчанні стимулює його позитивне ставлення до навчання. [Дадак А.Я. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів/ А.Я.Дадак// Початкова школа.-2013.-№5.-С.7-10]

Дитина за своєю природою – істота допитлива, прагне пізнати невідоме, їй притаманні увага, уява, пам'ять, мислення та інші психічні якості. Все це є запорукою успішного навчання в школі.

Внутрішній процес засвоєння знань складається з таких етапів: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці.

Сприймання – відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Цьому передує: підготовка учнів до участі в процесі навчання; формування активного позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності; створення мотиваційного тла; опора на попередні знання і досвід; зосередження уваги учнів на об'єкті пізнання. Така підготовка позитивно впливає на навчально-пізнавальну діяльність учнів. Тому новий навчальний матеріал необхідно викладати лаконічно, узагальнюючи й уніфікуючи його, акцентуючи на смислових моментах навчальної інформації. Водночас слід очистити цей матеріал від зайвої інформації, розмежувати відносно самостійні одиниці навчального матеріалу, щоб він мав чітку, зрозумілу і легку для запам'ятовування структуру, відмінну від структури інших одиниць інформації.[Фіцула М.М. Педагогіка:посібник / М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.87-88]

Найважливіше на цьому етапі – перше враження учня від навчальної інформації, яке надовго залишиться в його свідомості. Тому воно повинно бути правильним. Головну увагу слід зосередити на візуальній подачі навчальної інформації (90% отримуваної людиною інформації – зорова). [Пальчевський С.С.Педагогіка: навч. посіб. / С.С. Пальчевський. – К.: Каравела, 2007. – С.]

Осмислення навчального матеріалу – процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

Розуміння – мислительний процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

Без глибокого проникнення в сутність процесу або явища неможливо домогтися повного засвоєння навчального матеріалу. Цей процес складається з таких етапів: усвідомлення, осмислення, розуміння (осягнення). Учні можуть досягти повного осмислення і розуміння навчального матеріалу завдяки аналізу, синтезу, порівнянню, індукції, дедукції.

Відбувається перетворення конкретних образів у поняття – процес абстрагування. Як на етапі сприймання, так і на рівні осмислення та розуміння каталізатором виступають емоції. Саме тому емоційність повинна супроводжувати весь процес пізнання

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель повинен звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять. Варіативний характер неістотних ознак позначається на характері та ефективності пізнавальної діяльності учнів. [Фіцула М.М. Педагогіка:посібник/М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.88-89]

На особливу увагу заслуговує абстрагування (процес мисленого виділення одних ознак конкретного предмета з численних інших ознак). Розрізняють два види абстрагування: виокремлення істотних ознак (позитивне абстрагування), виокремлення і відхилення неістотних ознак (негативне абстрагування). У деяких випадках осмислення й узагальнення залежать від уміння вчителя поєднувати позитивне і негативне абстрагування. [ Шариш Ю.Д. Внутрішній процес засвоєння знань та його структура/ Ю.Д.Шариш//Початкова школа.-2013.-№3.-С.-27-31]

Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння, аналогії та доведення. На цьому етапі відбувається систематизація навчального матеріалу, в основі якої – класифікація фактів, явищ, процесів. [Фіцула М.М. Педагогіка:посібник/М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.88]

Одним із етапів, який відіграє важливу роль у процесі пізнання є закріплення знань, умінь і навичок. Закріплення знань, умінь і навичок – спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу. Таким чином, закріплення – це керована вчителем діяльність учнів, спрямована на остаточне засвоєння навчального матеріалу, складний, поступовий процес, зумовлений психологічними закономірностями розвитку школярів, їхньою здатністю аналізувати й узагальнювати, а також складністю способів дії.[педагогічний словник]

Закріплення становить чуттєвий досвід дитини і відіграє важливу роль у навчальній діяльності, оскільки будь-який навчальний матеріал має бути передусім закріплений учнями. Тому вчитель проводить закріплення навчального матеріалу, яке залежить від кількості та якості цього матеріалу, а також від психологічного та емоційного стану учнів. [Фіцула М.М. Педагогіка:посібник/М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.89]

На цьому етапі уроку в учнів виникає достатньо багато труднощів. Частіше за все ці труднощі зумовлені недостатнім розвитком таких пізнавальних процесів, як пам'ять, мислення та уява. Саме вони забезпечують запам'ятовування, розуміння і подальше використовування навчального матеріалу. Тому вчителеві необхідно не тільки враховувати особливості пам'яті, мислення і уяви учнів, але й навчити їх користуватися основними прийомами для закріплення вивченого матеріалу.

Безумовно, в закріпленні матеріалу особливу роль відіграє пам'ять. Багато учнів скаржаться на погану пам'ять, на важке запам'ятовування навчального матеріалу. Запам'ятовування є першим процесом пам'яті, яке полягає у встановленні зв'язків між предметами та явищами. Учням доводиться запам'ятовувати і берегти в пам'яті матеріал двох типів: смисловий (понятійний) і фактологічний. Головний зміст фактологічного запам'ятовування є факти. Запам'ятовування смислового матеріалу – це засвоєння значення, основного змісту вивченого на уроці. Головна відмінна риса – відносна незалежність від тих або інших конкретних слів. Так, прослуховуючи пояснення вчителя, учень здатний передати його значення двома-трьома фразами. Безумовно, щоб так запам'ятати матеріал, потрібно це значення уловити, зрозуміти. Тому тут багато що залежить від учителя, наскільки зрозуміло і доступно він зміг описати навчальний матеріал.

Таким чином, під час смислового запам'ятовування більшого значення набуває процес мислення. При смисловому запам'ятовуванні учень зазвичай прагне зрозуміти те, що вимагається запам'ятати, встановити зв'язок нового матеріалу зі старим, невідомого – з тим, що вже йому знайоме.

Процес осмисленого запам'ятовування включає ряд логічних операцій:

- смислове угрупування;

- виділення смислових опорних пунктів;

- складання плану тощо.

[Власова О. І. Педагогічна психологія: Навчальний посібник/ О.І.Власова. – К.: Либідь, 2005. – С.234]

Другий процес пам'яті – це збереження. Збереження вивченого матеріалу забезпечується: по-перше, свідомістю і міцністю запам'ятовування, а по-друге, повторенням.

Завершальним процесом пам'яті є відтворення інформації. Відтворення, пов'язане зі значними вольовими зусиллями, які вимагають від учня певного напруження, називають пригадуванням. Відтворення служить добрим засобом не тільки контролю, але й самоконтролю.

[Соболевська Г.В. Психологічні особливості закріплення матеріалу/Г.В.Соболевська//Початкова школа.-2012.-№3.-С.7]

Особливу роль відіграє повторення, яке передбачає непросте відтворення раніше вивченого навчального матеріалу, а його систематизацію, запам’ятовування на основі осмислення й усвідомлення зв’язків наявних знань зі щойно засвоєними новими знаннями. Повторення повинно бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію, бути правильно розподіленим у часі, здійснюватися частинами або в цілому залежно від остаточного результату, не допускати механічного запам'ятовування. Важливе значення має первинне, поточне і узагальнююче повторення. До організації повторення ставляться такі вимоги:

- воно має бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію;

- має бути правильно розподілене в часі;

- має бути по частинах або в цілому залежне під остаточного результату;

- не повинно допускати механічного запам'ятовування.

[ Вашуленко О. Організація закріплювального повторення / О. Вашуленко // Початкова школа. – 2005. -№4. – с. 7-11. ]

На етапі закріплення нового матеріалу для розвитку пам'яті вчителеві доцільно дотримуватися таких рекомендацій:

– важливою умовою того, щоб навчальний матеріал запам'ятовувався швидко і надовго, є формування в учнів інтересу до того, що необхідно запам'ятати;

– по можливості пов'язувати навчальний матеріал з якими-небудь відчуттями учнів. Все, що пов’язане з радістю, печаллю, гнівом, як правило, запам’ятовується краще, ніж те, до чого ставляться байдуже;

– навчати учнів закріплювати матеріал за допомогою асоціації.

Так, асоціації за схожістю виявляються в тому, що образ одного об'єкта примушує пригадати про інший, який у певному плані схожий з першим. Причому схожі риси об'єктів повинні бути відображені у свідомості учнів наперед, в результаті спеціальних розумових операцій (аналіз, порівняння, узагальнення і т. ін.). Асоціації за контрастом, на відміну від попередніх асоціацій, припускають роботу з термінами і поняттями, протилежними за певними ознаками. І, нарешті, важливим виявленням смислових асоціаціях є логічні. Це зв'язки між причиною і наслідком, причиною і мотивом, родом і видом і т. ін. У випадку, якщо дане явище сприймається як причина або наслідок іншого явища, закріплення відбувається легше.

Особливе значення для закріплення навчального матеріалу має поєднання запам'ятовування з діяльністю людини, що вимагає мислення, активності, тому доцільним є складання опорних схем-таблиць, тез.

Процес мислення забезпечує засвоєння наукового поняття. Деякі учні помилково вважають, що якщо вони можуть переказати формулювання визначення, яке було ними почуто на уроці, то значить, вони засвоїли поняття. Тим часом, знати та уміти переказати формулювання визначення, зрозуміло, необхідно, оскільки без цього не може бути глибокого оволодіння поняттям. Але головне – засвоїти суть даного поняття, вміти його застосовувати у відповідних умовах. Характерним показником глибокого засвоєння наукового поняття є вміння користуватися накопиченим життєвим досвідом, навести приклади, взяті з власних спостережень, проаналізувати їх, дати оцінку, зіставити з іншими поняттями, знайти риси схожості і відмінності і т. ін. [Соболевська Г.В. Психологічні особливості закріплення матеріалу/Г.В.Соболевська//Початкова школа.-2012.-№3.-С.8]

Таким чином, з метою закріплення нового матеріалу для розвитку мислення вчителеві доцільно дотримуватися таких рекомендацій:

– розвивати мислення – це значить насичувати свій розум знаннями. Тому особливу роль у формуванні мислення відіграє закріплення знань на уроці:

– розум визначає єдність знань і дій. Знання неможливо набути без зусиль думки, без розумової праці, яке за допомогою грамотної методики проведення уроку створюється на етапі закріплення навчального матеріалу;

– ставити учням різні питання. Адже мислення починається з питання. Тому чітко поставлені питання на закріплення навчального матеріалу забезпечують в учнів формування якостей розуму. Учням важливо вселяти, що питанням «чому?» і «як?» людство зобов'язано більшістю відкриттів. Тому необхідно вчити їх ставити собі питання до кожної події, явища, про які йдеться;

– у завданнях на закріплення доцільно давати завдання на виділення в предметі або явищі декількох найвиразніших ознак, а також пропонувати учням різні завдання на порівняння;

– враховуючи, що мислення і мова нерозривні, необхідно забезпечувати промовляння учнями основних моментів навчального матеріалу. Крім того, можна використовувати письмову мову, яка також сприяє розвитку мислення.

[Власова О. І. Педагогічна психологія: Навчальний посібник/ О.І.Власова. – К.: Либідь, 2005. –С. 235 ]

Активізація уяви на етапі закріплення навчального матеріалу збільшує повноту запам'ятовування і тривалість зберігання словесної інформації у два-три рази. Адже саме цей приклад забезпечує більш глибоке і чітке усвідомлення предметів та явищ, які вивчаються на уроці.

Уява розвивається в різних видах діяльності, тому можна пропонувати учням виконати цікаві завдання з вивченої теми: відгадування загадок, ребусів, шарад тощо. [Соболевська Г.В. Психологічні особливості закріплення матеріалу/Г.В.Соболевська//Початкова школа.-2012.-№3.-С.9]

Таким чином, справжнє закріплення – це вміння оперувати засвоєним матеріалом у відповідності з різними завданнями, які можуть стати при використанні набутих знань у теоретичних і практичних цілях. [словник педагогічних термінів]

Тому основними характеристиками закріплення є:

а) міцність (незалежність використання засвоєних знань і вироблених умінь, різноманітність ситуацій та умов їх застосування). Вона суттєво залежить від системності, смислової організації сприйнятого навчального матеріалу, його особистісної значущості і того емоційного відгуку, який цей матеріал викликає в учня.

Характер закріплення залежить від вікових можливостей учнів, використовуваних засобів, співвідношення репродуктивних і продуктивних дій, здатності узагальнювати.

б) керованість (активність учня у процесі закріплення) та особистісна зумовленість закріплення (зворотний вплив закріпленого матеріалу та формування особистості школяра: нових мотивів, цілей, стратегій, оцінювання тощо);

в) узагальненість на рівні принципу, програми (розуміння учнем основного правила, закономірності, основної стратегії) і способу дії (розуміння шляху її здійснення);

г) готовність (легкість) актуалізації знань, повнота і системність. Характер дій свідчить про всі характеристики закріплення матеріалу, які можуть бути не тільки безпосередніми, але й опосередкованими через дії.

[Педагогічна психологія: Навч. посібник / За ред.. Л.М. Проколієнко, Д.Ф. Ніколієнка. - К.: Вища школа, 1991. – c. 110-111]

Отож, учителеві в процесі навчання необхідно приділити належну увагу етапу закріплення нового матеріалу, ретельно продумувати завдання і вправи на закріплення, а також урізноманітнити прийоми, які забезпечують закріплення навчального матеріалу і сприяють розвитку таких пізнавальних процесів, як пам'ять, мислення та уява.

Застосування знань, умінь і навичок – перехід від абстрактного до конкретного.

Важливим для учня є застосування навчального матеріалу на практиці, коли оволодіння знаннями спрямоване вже не на навчання, а на практичну мету.

Воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення, творах та ін. Міцному засвоєнню знань сприяє застосування їх у розв'язанні варіативних завдань. Особливе значення для повноцінного застосування знань на практиці мають між предметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, коли доводиться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.

[Фіцула М.М. Педагогіка:посібник/М.М.Фіцула.-К.:Академія,2001.- С.90]

На цьому етапі повинен здійснюватись зв’язок знань з життям:

- поєднувати вивчення основ наук з різними видами праці, в якій учні самі створюють ті чи інші, нехай найменші, цінності для колективу, школи, суспільства;

- актуалізувати в процесі засвоєння знань, умінь та навичок та в процесі суспільно-корисної праці учнів їх життєвий досвід, розширювати і збагачувати цей досвід, спиратися на нього, науково висвітлювати його.

У житті, в практичній діяльності, в процесі застосування знань людина перевіряє їх правильність, розвиває їх мислення.

[ Шариш Ю.Д. Внутрішній процес засвоєння знань та його структура/ Ю.Д.Шариш//Початкова школа.-2013.-№3.-С.-27-31]

Дата добавления: 2015-07-13