Характеристика методик дослідження

Розділ 2. Психологічні особливості особистісної тривожності у старшокласників

На етапі емпіричного дослідження було застосовано спостереження, бесіди, анкетування, тестування, експеримент, що включав констатувальну, формувальну та контрольну частини. На етапах констатувального та контрольного експериментів використовувались спеціальні психодіагностичні методики: для діагностування рівня особистісної тривожності старшокласників – шкала самооцінки та оцінки тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна; для дослідження особистісних чинників особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці – тест для визначення самооцінки (модифікація Л. Пономаренко), проективна методика «Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний»; для вивчення проявів адаптаційних чинників у виникненні особистісної тривожності – тест «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» (Дж. Роттера); для дослідження мотиваційних чинників – методика визначення рівня домагань (опитувальник В. Гербачевського) (Додатки 1, 2, 3, 4).

Обробка експериментально отриманих даних здійснювалась за допомогою методів математичної статистики, зокрема коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона, критеріїв t-Стьюдента, U-Манна-Уітні, а також z-критерію знаків. Розрахунки було проведено за допомогою пакета статистичних програм Statistica7.0 [68].

Опис обраних методик досліджень та їх застосування нижчезазначено.

1. Шкала самооцінки та оцінки тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна [72].

Методика самооцінки ситуативної та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера, адаптована Ю.Л. Ханін використовується для вивчення афективної сфери на предмет наявності або відсутності особистісної тривожності у підлітків. Методика дозволяє зробити перші і істотні уточнення про якість інтегральної самооцінки особистості: чи є нестабільність цієї самооцінки ситуативної або постійної, тобто особистісної. Методика включає в себе 40 питань-суджень, 20 з яких призначені для оцінки рівня ситуативної тривожності (СТ) і 20 - для оцінки рівня особистісної тривожності (ОТ). Підсумковий показник по кожній з шкал може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників орієнтування відбувається на наступні оцінки тривожності: до 30 балів - низька; 31-44 бали - помірна; 45 і більше - висока. Дана методика подана в додатку 1.

2. Тест для визначення самооцінки (модифікація Л. Пономаренко) [72].

Відомо, що особові якості, властиві людині, розташовані на різних полюсах. У даному тесті на бланку представлені 15 властивостей характеру, що мають два полярні полюси. Досліджуваному пропонується послідовно по кожній парі визначити, як ця властивість проявляється у нього. Для цього в середині бланка є колонки, що мають номери від 1 до 7. У відповідних колонках потрібно поставити відмітку. По кожній парі полярних властивостей потрібно порахувати різницю позицій «реального Я» і «ідеального Я». Для цього вираховується абсолютна різниця (без урахування знака) між номером графи, де стоїть хрестик, і номером, де поставлений кружок. Наприклад, по першій парі дослідний оцінив себе як людину, добру на 80% (хрестик у графі з № 2), а бажано б, щоб «доброти» і «злості» було 50 х 50 (кружок в графі з № 4). У цьому випадку різниця буде становити 4-2 = 2. Цю цифру слід записати поруч з першою парою. Якщо хрестик у графі з № 7, а кружок - під № 6, різниця 7 - 6 = 1. Якщо позиція хрестика і кружка збігається, різниця буде 0. Цю цифру також слід записати поруч з відповідною парою.

Дата добавления: 2015-07-13