Емпіричні значення t-критерію Стьюдента після проведення формувального експерименту

№ п/п	Показник	Значення t-критерію Стьюдента	Рівень значущості (p)
	Особистісна тривожність	-2,25	≤0,02
	Особистісні чинники
	Самоставлення	2,81	≤0,01	Окремі прояви Я-концепції
	Зовнішність	2,04	≤0,04
	Спілкування	2,52	≤0,01
	Щастя та задоволеність	2,84	≤0,01
	Впевненість у собі	2,30	≤0,02
	Ставлення до минулого, теперішнього та майбутнього	1,99	≤0,04
	Адаптаційні чинники
	Прийняття себе	38,78	≤0,01	Соціально-психологічна адаптованість-дезадаптованість
	Неприйняття себе	-9,69	≤0,01
	Прийняття інших	24,23	≤0,01
	Конфлікт з іншими	-38,78	≤0,01
	Внутрішній локус контролю	14,54	≤0,01
	Зовнішній локус контролю	-19,39	≤0,01
	Емоційний комфорт	33,93	≤0,01
	Емоційний дискомфорт	-19,39	≤0,01
	Залежність	-24,24	≤0,01
	Ухилення від вирішення проблем	-19,39	≤0,01
	Загальний локус контролю	2,49	≤0,01	Локус контролю
	Локус контролю в сфері досягнень	2,56	≤0,01
	Локус контролю в сфері невдач	2,10	≤0,04
	Локус контролю у міжособистісних стосунках	2,50	≤0,01
	Локус контролю у сімейних стосунках	1,42	≥0,16
	Локус контролю у виробничих відносинах	2,14	≤0,03
	Мотиваційні чинники
	Внутрішній мотив	2,08	≤0,03	Рівень домагань	Ядро мотиваційної структури особистості
	Пізнавальний мотив	2,16	≤0,03
	Змагальний мотив	1,99	≤0,05
	Мотив до зміни поточної діяльності	1,98	≤0,05
	Значущість результатів діяльності	2,04	≤0,04	Досягнення достатньо важких цілей
	Складність завдання	1,38	≥0,17
	Оцінка свого потенціалу	2,04	≤0,04
	Намічений рівень мобілізації зусиль	2,08	≤0,03	Прогнозні оцінки
	Очікуваний рівень результатів	2,28	≤0,03
	Закономірність результатів	2,05	≤0,04	Причинні фактори діяльності
	Ініціативність	2,00	≤0,04
	Страх відторгнення	-2,2	≤0,03	Мотиви афіліації

Отже, апробація авторської програми психокорекційної роботи дозволила зменшити вплив психологічних чинників на особистісну тривожність старшокласників, оптимізувала рівень особистісної тривожності старшокласників, гармонізувала Я-концепцію, позитивно вплинула на самоприйняття, дала змогу краще зрозуміти себе, зменшила тривожність, пов’язану із планами на майбутнє, навчила налагоджувати стосунки з людьми, закріпила форми поведінки, що ґрунтуються на співпраці, завдяки засвоєнню засобів саморегуляції сформувались навички подолання тривожних станів, вміння вирішення проблемних ситуацій, що призвело до особистісного зростання. По закінченню формувального експерименту у старшокласників зафіксовано достатньо гармонійне сприйняття себе, виробились навички, які покращують психологічну адаптованість, оптимізувалися компоненти мотиваційної сфери.

Проективна методика. Одержані результати підтвердили висунуте нами припущення і дали змогу зробити загальні висновки.

Більше половини старшокласників з помірною та низькою особистісною тривожністю, у своєму малюнку використовували зображення людини – самого себе. На відміну від них лише 28% високотривожних старшокласників, що намалювали людину. Малюнки 35% з них містять комбіновані зображення: людина, символи. До того ж символічні зображення зустрічаються переважно тоді, коли досліджуваним пропонувалося намалювати «дзеркальне Я» та «ідеальне Я». Підсумовуючи вищенаведене, окреслимо характерні ознаки малюнків високотривожних старшокласників. Сфера «Реальне Я»; «Яким я себе бачу»: амбівалентність у ставленні до себе; ускладнення у сфері соціальних контактів; вербальна агресія; штриховка; нестабільна позиція; надписи на малюнках. Сфера «Дзеркальне Я», «Я очима інших»: переважання символів; виправлення; слабкі лінії; надписи; штриховка; ускладнення у сфері соціальних контактів. Сфера «Ідеальне Я», «Яким я хочу бути»: демонстрація фізичної сили; страхи; ускладнення у сфері соціальних контактів; нестабільна позиція; невизначеність; штриховка. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються конфліктним сприйняттям різних сторін Я-концепції, зокрема Я-дзеркального та Я-ідеального. Надмірна тривожність гальмує особистісний розвиток, стає перепоною у сапопізнанні, плануванні власного життєвого шляху та заважає конструктивній взаємодії з іншими людьми. Внутрішнє диференціювання вже освоєних ролей і освоєння нових можуть вступати одне з одним у зіткнення, і тривожний юнак більш-менш сильно відчуває відсутність наступності між колишніми й новими ролями, що відбивається на його уявленні про себе й ідентичності [6]. Процес відкриття власного «Я» старшокласника характеризується певними протиріччями, які проявляються у ставленні до себе (в тому числі, власної зовнішності) та оточуючих. Таким чином, проективні методики мають значний діагностичний потенціал, а у комплексному поєднанні з іншими методами здатні знизити високий рінь особистісної тривожності старшокласників.

Отже, проведені дослідження дали змогу з’ясувати психологічні чинники тривожності старшокласників. Серед яких виділено мотиваційні, адаптаційні та особистісні. Оптимальними шляхами корекції особистісної тривожності старшокласників вважаємо проведення корекційних занять, та розроблення корекційної програми, яка включає в себе різні види і методи роботи психолога для реалізації кінцевої мети – подолання тривожності у старшокласників.

Висновки по розділу 3

Психопрофілактика особистісної тривожності розкривається через впровадження у практику колекційної програми по її подоланню. Апробація авторської програми психокорекційної роботи дозволила зменшити вплив психологічних чинників на особистісну тривожність старшокласників, оптимізувала рівень особистісної тривожності старшокласників, гармонізувала Я-концепцію, позитивно вплинула на самоприйняття, дала змогу краще зрозуміти себе, зменшила тривожність, пов’язану із планами на майбутнє, навчила налагоджувати стосунки з людьми, закріпила форми поведінки, що ґрунтуються на співпраці, завдяки засвоєнню засобів саморегуляції сформувались навички подолання тривожних станів, вміння вирішення проблемних ситуацій, що призвело до особистісного зростання. По закінченню формувального експерименту у старшокласників зафіксовано достатньо гармонійне сприйняття себе, виробились навички, які покращують психологічну адаптованість, оптимізувалися компоненти мотиваційної сфери.

Для ефективного впливу занять на особистість учнів необхідно дотримуватися таких умов: обережно оцінювати результат діяльності дитини, створювати в групі клімат безумовного прийняття кожної дитини. При цьому важливо, щоб корекція носила комплексний характер і була тісно пов’язана з тактикою виховання, застосовуваної педагогами та батьками.

Отже, проведені дослідження дали змогу з’ясувати психологічні чинники тривожності старшокласників. Серед яких виділено мотиваційні, адаптаційні та особистісні. Оптимальними шляхами корекції особистісної тривожності старшокласників вважаємо проведення корекційних занять, та розроблення корекційної програми, яка включає в себе різні види і методи роботи психолога для реалізації кінцевої мети – подолання тривожності у старшокласників.

Загальні висновки

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці, що виявилось у визначенні теоретичних підходів до проблеми, вивченні основних груп психологічних чинників виникнення особистісної тривожності у старшокласників (особистісні, адаптаційні, мотиваційні), з’ясуванні особливостей їх прояву, дослідженні взаємозв’язку особистісної тривожності із зазначеними чинниками, обґрунтуванні, розробці та апробації програми цілеспрямованої психокорекційної роботи зі зниження особистісної тривожності старшокласників, виробленні практичних пам’яток щодо способів подолання тривожності та можливостей саморегуляції психоемоційних станів.

1. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється стрімкими соціально-економічними змінами, кризовими явищами, що негативно впливають на психічне здоров’я громадян, активізуючи прояви тривожності.

Науковий стан проблеми тривожності характеризується неузгодженістю між теоретичними наробками та їх експериментальним обґрунтуванням. Дослідники сходяться на думці, що надмірні прояви тривожності призводять до особистісних дисгармоній, внутрішніх протиріч, супроводжуються емоційним дискомфортом, доводять несприятливий вплив тривожності на психічне та фізичне самопочуття, а також її тісний зв’язок з провідними потребами та мотивами людини.

2. Термін «особистісна тривожність» використовується у якості стійкої характеристики особистості, як її властивість, яка відображає потенційну схильність розцінювати різні ситуації як погрозливі; для визначення здатності індивіда відчувати стан тривоги. Надмірна тривожність свідчить про порушення в особистісному розвитку. Причини формування цього явища знаходяться як у генетичних факторах розвитку психіки, так і соціальних. Тривожність як психічна властивість має яскраво виражену вікову специфіку.

3. Юнацький вік характеризується нерівномірністю та суперечливістю розвитку як на міжіндивідному, так і на внутрішньоіндивідному рівні. У ранньому юнацькому віці прояви власної тривожності усвідомлюються по-різному, залежно від рівня її сформованості. Найбільш значущими чинниками, які викликають тривогу, старшокласники вважають непорозуміння із рідними та друзями, стурбованість власним майбутнім, відсутність підтримки, байдужість. У ранньому юнацькому віці тривога проявляється в когнітивній, емоційній та поведінковій сферах особистості. Старшокласники усвідомлюють, що їх поведінка характеризується підвищеною активністю, або, навпаки, пасивністю, а також психофізіологічними та психосоматичними порушеннями, що виступає у якості об’єктивного показника її високого рівня.

4. За особливостями прояву особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці виділено низький, помірний та високий рівні її сформованості. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються переживаннями емоційного дискомфорту, особистісними протиріччями, скутістю у стосунках, орієнтацією на думку оточення, неузгодженістю між обраною метою та шляхами досягнення бажаного результату, незадоволеністю своїм життям, песимістичними та нереалістичними оцінками свого майбутнього.

5. Особистісна тривожність у ранньому юнацькому віці зумовлюється трьома групами психологічних чинників: особистісними, адаптаційними та мотиваційними.

Провідними особистісними чинниками особистісної тривожності є: окремі прояви Я-концепції, і, перш за все, самоставлення; самооцінка; ставлення до власного майбутнього. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються конфліктним сприйняттям різних сторін Я-концепції, дисонансом між реальною, ідеальною та дзеркальною її складовими. Самооцінка високотривожних старшокласників часто занижена, а високий рівень самоставлення зумовлюється захисними механізмами психіки. Переважає суперечливий погляд на власне майбутнє.

Високий рівень особистісної тривожності розглядається як дезадаптивна реакція. Серед адаптаційних чинників особистісної тривожності раннього юнацького віку найбільш значущими є: соціально-психологічна дезадаптованість, локус контролю. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності мають значні ускладнення, пов’язані з процесом адаптації, що проявляються у неприйнятті себе, конфліктних, напружених стосунках з іншими людьми, залежній поведінці, відчутті емоційного дискомфорту, а також ухиленні від вирішення проблемних ситуацій. Високотривожні старшокласники характеризуються переважанням екстернального локусу контролю, особливо в сферах невдач, досягнень та міжособистісних стосунків.

Мотиваційну групу чинників особистісної тривожності складають: рівень домагань, мотиви афіліації. Рівень домагань старшокласників з високою особистісною тривожністю характеризується конфліктною взаємодією мотивів, зокрема, при незначній внутрішній мотивації старшокласники розраховують на значущі результати своєї діяльності, демонструючи при цьому незначний рівень мобілізації зусиль та очікуваний рівень результатів. Високотривожні старшокласники відзначаються невисокими змагальними мотивами, низькою оцінкою власного потенціалу та зниженим рівнем ініціативності. Групу високотривожних старшокласників визначає переважання двох типів мотивів афіліації: високого прагнення до прийняття – високого страху відторгнення та низького прагнення до прийняття – низького страху відторгнення.

6. Теоретичним підґрунтям для розробки психокорекційної програми зі зниження особистісної тривожності є загальні принципиособистісно-орієнтованого підходу до розвитку особистості як суб’єкта життєвого шляху, актуалізації особистісного потенціалу як детермінанти становлення особистості, вчення про емоції та їх роль в психічній регуляції діяльності, положення про можливість якісних змін певних сторін особистості за короткий проміжок часу засобами активного соціально-психологічного навчання, використання яких призводить до послаблення дії негативних психологічних чинників на особистість старшокласника, знижує високий рівень особистісної тривожності.

7. Специфіка тренінгу «Пізнай себе», спрямованого на зниження особистісної тривожності старшокласників, полягає у поєднанні як безпосереднього впливу на особистісну тривожність шляхом вироблення конструктивних форм поведінки у важких ситуаціях, оволодіння навичками саморегуляції, які зменшують зайве хвилювання, тривогу, так і опосередкованого – через зниження дії чинників, що її зумовлюють. Ці завдання можуть бути реалізовані шляхом комплексного поєднання цілеспрямованої тренінгової роботи та індивідуальних вправ з поступовим ускладненням форм групової роботи та самоаналізу.

8. Ефективність програми корекційно-профілактичної роботи зі зниження особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці проявляється у значному послабленні впливу психологічних чинників на особистісну тривожність старшокласників шляхом активізаціїсамопізнання, самодослідження власної емоційної сфери, відреагування негативних емоційних проявів, відпрацювання навичок вирішення проблемних ситуацій, формування відповідальності за свої дії та вчинки, розвитку умінь планувати майбутнє, закріплення форм поведінки, пов’язаних зі співпрацею та співробітництвом. Спеціально організована психокорекція дозволяє оптимізувати рівень особистісної тривожності старшокласників, гармонізувати Я-концепцію, позитивно впливає на самоприйняття, дає можливість краще зрозуміти себе, знижує тривожність, пов’язану із планами на майбутнє, вчить налагоджувати стосунки з людьми, завдяки засвоєнню засобів саморегуляції формує навички подолання тривожних станів, вміння вирішення проблемних ситуацій, сприяє особистісному зростанню.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи подальших пошуків полягають у вивченні гендерних відмінностей особистісної тривожності, регіональних особливостей сформованості та проявів особистісної тривожності у ранньому юнацькому віці, з’ясуванні впливу найближчого оточення на формування особистісної тривожності старшокласників.

Дата добавления: 2015-07-13