Результати апробації профілактично-розвивальної програми для підлітків у навчально-виховному процесі

З метою виявлення динаміки особистісної тривожності та змін в особливостях прояву її психологічних чинників у ранньому юнацькому віці після проведення формувального експерименту в експериментальній та контрольній групах ми застосували ті ж методики, що і на констатувальному етапі дослідження.

За методикою Спілберга-Ханін

Отримані дані щодо корекції дії особистісних чинників тривожності свідчать про позитивні зрушення після проведення формувального експерименту. Зокрема після діагностики рівня сформованості особистісної тривожності за шкалою самооцінки та оцінки тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна ми виявили, що рівень особистісної тривожності низький збільшився

Рис. 3.1 Рівень софромованості особистісної тривожності старшокласників після проведення експерименту

до 19 %, високий знизився до 15% і за рахунок цього відбулося збільшення помірного рівня тривжності у старшокласників до 66%. Дані візуально відображені на гістограмі на рис. 3.1. Для порівняння результатів до і після експерименту побудуємо порівняльну гістограму на рис. 3.2:

Рис. 3.2 Порівняльна діаграма рівнів особистісної тривожності старшокласників до і після експерименту

Як бачимо із гістограми показники високого рівня особистісної тривожності значно знизилися після проведення експерименту. Це обумовлено тим, що кількість старшокласників з низьким рівнем самоставлення зменшилась більш, ніж у два рази (з 17% до 6%); кількість старшокласників, які негативно оцінювали свої зовнішні дані, зменшилась вдвічі (з 15% до 6%); значно зменшилась кількість старшокласників серед низькозадоволених процесами спілкування (з 21% до 8%); вдвічі зменшилась кількість осіб, які не відчувають щастя у своєму житті (з 19% до 8%) та з низьким рівнем впевненості (з 21% до 10%), більш, ніж вдвічі зменшилась кількість старшокласників з низькою самооцінкою (з 21% до 8%), майже вдвічі зменшилась кількість старшокласників із суперечливим ставленням до свого життя (з 40% до 21%).

В результаті психокорекційного впливу вдалося знизити дію адаптаційних чинників особистісної тривожності, зокрема: знизилися середні показники щодо шкал «неприйняття себе» (з 1,9 до 1,4 балів), «конфлікт з іншими» (з 2,2 до 2 балів), «емоційний дискомфорт» (з 2,4 до 2,2 балів), «залежність» (з 3 до 2,5 балів), «ухилення від вирішення проблем» (з 3 до 2,4 балів). Загальний рівень інтернальності після експерименту став вищим, ніж до експерименту. Кількість старшокласників з інтернальним локусом контролю збільшилася з 21% до 35%. Показники інтернальності збільшилися в сферах досягнень (з 47,9% до 54,2%), невдач (з 29,2% до 41,7%), міжособистісних стосунків (з 58,3% до 62,5%).

Про зменшення прояву мотиваційних чинників особистісної тривожності свідчать істотні зрушення, які відбулися після формувального впливу. Старшокласники стали відповідальнішими, рішучішими і наполегливішими в досягненні обраної мети, навчилися адекватно оцінювати свої здібності, успіхи та сприймати невдачі. Після проведеної роботи рівень домагань, в цілому, став більш реалістичним, усвідомлюваним. Взаємодія мотивів стала менш конфліктною, зокрема, зросла внутрішня (з 27% до 38%), пізнавальна (з 40% до 46%) мотивація, стабілізувалася значущість результатів діяльності (з 8% до 17%), покращився очікуваний рівень результатів (з 38% до 42%), змагальні мотиви (з 10% до 23%) та рівень ініціативності (з 13% до 25%). Половину старшокласників характеризує середній (реалістичний) рівень оцінювання власного потенціалу. Внаслідок тренінгової роботи значно знизилась дія мотиву «страх відторгнення».

Формувальний експеримент сприяв тому, що після психокорекційної роботи у більшості школярів зменшились показники особистісної тривожності, зокрема, у 66% старшокласників діагностовано помірний рівень особистісної тривожності, який характеризується: адекватною оцінкою себе та своїх можливостей, усвідомленням емоцій та почуттів, спрямованістю на взаємодію та пошук компромісу у конфліктних ситуаціях, наполегливістю у досягненні мети тощо.

Розроблені пам’ятки щодо способів подолання тривожності та можливостей саморегуляції, щоденник самопізнання були спрямовані на стабілізацію психоемоційних станів, зниження напруженості, сприяли виробленню практичних навичок щодо зменшення дії психологічних чинників особистісної тривожності на емоційну, вольову та когнітивну сфери особистості старшокласника.

Для статистичної перевірки значущості відмінностей у контрольній та експериментальній групах по закінченню формувального експерименту за допомогою t-критерію Стьюдента було обчислено його емпіричне значення (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2015-07-13