Правопис префіксів

Білет 40

Білет 39

Вживання апострофа

Білет 38.

Лікарі-письменники

Білет 37.

Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.

Білет 36.

Антоніми – це слова, які мають протилежне значення. Наприклад: любов - ненависть, щастя - горе,.

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням.

Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.

Наприклад, порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка - човен.

Повні омоніми — це такі слова, які за звуковим складом і граматичною формою є завжди однаковими: коса—коси— косі—косу—косою—на косі. Такі слова ще називаються власне омонімами.

Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп: 1. Омофони — це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце — сон це; орел, сокіл (птахи), Орел, Сокіл (прізвища). 2. Омографи — це слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні:орган—орган, замок—замок, білизна—білизна. Такі слова розрізняються наголосом. 3. Омоформи — це однакові форми слів. Іншими словами можна сказати, що це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: у називному відмінку дорога і дорога (але у родовому відмінку омонімічність зникає — дороги і дорогої); три (числівник) і три (дієслово у наказовому способі).

Степан Васильович Руданський,Валер'ян Петрович Захаржевський, Павло Єфимович Бейлін, Антон Чехов,

Остап Вишня, Михайло Булгаков.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа; йу; йе; йі], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:

1. Після б, п, в, м, ф: б'є, в'ється, в'ялий.

2. Після твердого р у кінці складу: пір'я, сузір'я, матір'ю.

3. Після к в імені Лук'ян і похідних від нього словах: Лук'яненко.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без'язикий, від'їхати, дит'ясла.

Апостроф не ставиться перед я, ю, є:

1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний.

2. Після р на початку складу (я, ю, є позначають м'якість звука [р]): буря, буряк.

Позначення м*якості приголосних

М'який знак пишеться:

1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль;

2. У середині складу перед о: льотчик, сьомий;

3. У прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький;

4. Після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк_, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, тихесенький,;

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька);;

6. Після букви л перед буквами, що позначають м'які приголосні звуки: рибальський, сільський.

М'який знак не пишеться:

1. Після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач;

2. Після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);

3. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: знання, стаття;

4. Між двома м'якими приголосними - м'якість першого з них виникає як результат впливу наступного м'якого приголосного: ніжність, майбутнє;

5. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);

6. Після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянство.

1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у ссказати, спалахнути. Перед усіма іншими приголосними пишеться з- (іноді із-): збавити, звести. 1.1 Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити, з'єднувати, згаслий, змазати. 1.2 У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі -: зібгати, зігнути. 1.3 Префікс зі - вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів'ялий, зім'яти. 1.4 У деяких словах префікс зі- чергується з зо -зігрівати й зогрівати.

2. У всіх префіксах — без-, від- (од-), між-, над-, об-, під-, перед-, понад-, пред-, роз-, через - — кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкорисливий, відстань, міжпланетний.

3. Слід розрізняти префікси пре- і при-. Префікс пре - вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний.

4. Префікс при - вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання: прибудувати, прикрутити.

5. Префікс пре - виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний.

6. Префікс прі - вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

Дата добавления: 2017-01-14