Захист володіння

Слід сказати, що специфіку володіння найбільш чітко виявляє характер його захисту, який може бути спрямовано і проти власника. Як зазначали дослідники, захист володіння є «полегшеним» захистом власності[148]. Володіння користувалося в римському праві самостійним захистом, причому такий надавався не шляхом судового розгляду, оскільки йому підлягали лише спори про право, а за допомогою адміністративних засобів — преторських інтердиктів. Для застосування інтердиктів, які при захисті володіння отримали назву посесорних, необхідно було довести дві обставини: факт володіння та факт порушення володіння. Інтердиктне провадження виключало спір про право цивільне, зокрема про право власності, а в окремих випадках саме посилання на нього в обґрунтування своїх вимог не дозволялося.

Римському праву були відомі посесійних інтердиктів, що спрямовані на: 1) охорону наявного володіння від зазіхань; 2) відновлення вже порушеного, втраченого володіння; 3) отримання володіння вперше.

До першої групи — посесійних інтердиктів, спрямованих на охорону наявного володіння відносилися інтердикти, призначені для захисту володіння нерухомістю. Застосовуючи інтердикт, претор зазначав у формулі: якщо будівлями, про які йде мова, ви володієте, не отримавши володіння таємно, насильницьким шляхом чи прекарно один від одного, забороняю застосовувати насильство для застосування наявного володіння[149]. Застосування цього інтердикту обмежувалося двома застереженнями: володіння повинно бути наявним та набутим відкрито і без застосування насильства. Якщо ж володіння встановлено vi, clam aut precario, воно підлягало поверненню попередньому володільцю. Цікаво, що треті особи, навіть і знаючи про ці пороки володіння, не могли вимагати застосування вказаних застережень і повернення володіння, для них воно залишалося недоторканим[150].

Цією ж групою охоплювалися інтердикти, призначений для захисту володіння рухомими речами. Його формула у претора мала наступний вид: забороняю застосовувати насильство з метою увести раба до себе проти того, у кого раб є в наявності, пробувши у нього більшу частину останнього року та не будучи отриманим таємно, за допомогою насильства чи прекарно, тобто у того, хто претендує на володіння. У цьому випадку до умов застосування інтердикту додано умову про строк — особа повинна володіти спірним предметом на протязі останнього року більшу частину часу, ніж його супротивник. Однак при проведенні кодифікації Юстиніана це обмеження було скасовано та умови застосування інтердиктів практично зрівнялися.

До посесійних інтердиктів про відновлення порушеного володіння відносилися інтердикти про повернення володіння нерухомістю, відібраною за допомогою насильства (unde vi — про насильство) та про повернення речі, переданої у прекарне володіння (de precario). Особливістю застосування інтердикту про насильство було те, що особа, яка застосувала насильство для захоплення нерухомості сама зазнала насильства від супротивника. Застосування насильства не дозволялося навіть у відповідь на насильство. Проти особи, яка застосовувала насильство, такий інтердикт міг бути застосований і тоді, коли вона вже втратила володіння нерухомістю, тоді її відповідальність набувала деліктного характеру[151].

Окремого інтердикту для повернення володіння рухомою річчю римське право не знало. За часів Юстиніана було встановлено, що будь-яке застосування сили у відносинах щодо володіння повинно каратися втратою права власності, реституцією відібраної речі та штрафом[152].

Інтердикти про повернення речі, яку передано у прекарне володіння застосовувалися за вимогою осіб, яким суб’єкт не повертає річ, передану йому у прекарне володіння. При цьому підлягав доведенню факт, чи дійсно річ передавалася у прекарій особі, щодо якої застосовувався інтердикт.

Інтердикт для встановлення володіння вперше знайшов поширення у спадковому праві, отримавши назву «введення у володіння». Він застосовувався для закріплення спадкових прав осіб, які не були спадкоємцями за квіритським правом, але входили до кола спадкоємців за преторською системою спадкування.

Глава 8. Право власності

Питання:

1. Поняття права власності.

2. Види права власності.

3. Спільна власність.

4. Способи набуття права власності.

5. Обмеження права власності.

6. Припинення права власності.

7. Захист права власності.

Дата добавления: 2017-02-01