Та його наступників у християнстві 4 страница

Католицький догмат про непомильність Римських Архієреїв у справах віри та моралі є однією з головних перешкод до поєднання християнських церков. Православні, визнаючи непомильність Церкви, вважають, що непомильними можуть бути Церква і Вселенські собори. Протестанти не визнають непомильності взагалі. Католики стверджують, що папа як людина може помилятися, але, коли він проголошує щось з катедри, він непомильно окреслює науки віри, його навчання не може бути інтерпретовано або скасовано. Виходячи з цього, те, чого навчає, до чого закликає і що стверджує папа, є обов'язковим до виконання і не може бути предметом сумніву для жодного католика.

Те, що виголошує папа, має сприйматися навіть на віру, з огляду хоча б на те, що це догма – “вчення, що вважається істинним за будь-яких умов, яке приймається без доказів”[див. Словник іншомовних слів. – К., 1974. – С. 223].

Отже, Христос бажав, щоб примат Петра був постійним і щоб він був переданий Петровим наступникам. Це закріплено I Ватиканським собором як догма віри: “Якщо б хтось заперечував, що з установи Христа і Божого права, святий Петро має мати постійних наслідників або що римський Архієрей не є наслідником блаженного Петра в приматі, то нехай він буде виклятий” [36].

Підсумовуючи сказане, наголосимо, що

1) в Католицькій Церкві існує догма про примат папи, як наступника апостола Петра та догма про непомильність папи в питаннях віри та моралі;

2) існує традиція певних відносин між папою і Вселенськими соборами.

З догми про непомильність папи випливає:

Право скликати Собори належали папам, а якщо їх організовували імператори та забезпечували фінансово при’їзд учасників зборів, то робили це обов’язково зі згоди папи [62].

Собори не були аж такими важливими, щоб папа не міг без них ухвалювати остаточних рішень супроти єресей чи щоб папське рішення не могло замінити постанов Соборів, але Вселенський собор без папи є неможливим, і це підтверджується тим фактом, що з часу свого розриву з Римом, з 1054 р., Східні Церкви ніколи не змогли скликати свій “всеправославний” собор. У Православній Церкві скликати такий собор технічно неможливо, позаяк невідомо, хто, кого, для чого, коли і де має право скликати такий з’їзд.

Отже, із відносин папи і Вселенських соборів випливає, що:

- папа може затверджувати і надавати вселенське значення усім постановам Собору або тільки деяким з них. Так, після, ІІІ Вселенського собору папа Лев І схвалив більшість постанов та відкинув згадуваний уже 28–й канон [2];

- у період між смертю одного папи та вибранням іншого, Собор не може ухвалювати вселенських загальнообов'язкових догматичних визначень [2; 62];

- папа не зв’язаний рішенням соборної “більшості” і може схвалити пропозиції “меншості”, якщо вони йдуть на користь Церкві;

- папа може надавати статус Вселенських навіть таким соборам, котрі є фактично тільки з’їздами частини архіпастирів Церкви, якщо вони ухвалюють рішення, дуже важливі для всієї Церкви Христової;

- папа не може надавати мирянам право брати таку участь у соборі, від якої постанови вселенського єпископату піддалися би істотним змінам. Однак папа може запрошувати їх на наради з церковних питань [2; 62; 69].

Між тим, думка про те, що оскільки папа може вирішувати усі питання без згоди Вселенського собору, то такі Собори взагалі не потрібні, є хибною. Собори також приносять велику користь, хоча б тим, що в одному місці збирається багато представників Церкви з різних куточків світу, і в дискусіях істина виступає яскравіше та більше шансів є почути справді правильну пропозицію. І папа, як видимий голова Церкви, вважає, що Вселенські Собори також є вкрай необхідними, якщо вони і їхнє вчення йде на користь і славу Божу.

Запитання та завдання для самостійної роботи студентів

1. Яке значення папи і Вселенських соборів у подоланні єресей та формуванні христологічної догматики?

2. Яке значення Вселенських соборів у формуванні богородичної догматики?

3. Які взаємини сформувалися між папою і Вселенськими соборами?

4. У чому полягає суть і значення догмату про примат папи?

5. Чи захищає догмат про примат папи основи християнської віри і як?

6. У чому суть догмату про непомильність папи? Коли він був ухвалений?

Дата добавления: 2017-02-01