Державна політика у сфері шкільної правової освіти

>наказах, розпорядженнях Міністерства освіти і нау­ки, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти;

> наказах та розпорядженнях регіональних органів виконавчої влади, які видані в межах їх компетенції.

На формування державної освітньої політики вплива­ють зовнішні фактори, що дає змогу враховувати стан, тенденції та перспективи розвитку освіти, потреби суспі­льства та держави в освіті, розробляти реалістичну осві­тню політику, яка була б побудована на вітчизняному до­свіді з урахуванням досягнень в освітній сфері міжнаро­дного співтовариства [136, с 15-18].

Державна політика в галузі освіти ставить за мету роз­виток системи освіти в інтересах формування гармоній­но розвиненої, соціально активної, творчої особистості, а також як одного з факторів економічного і соціального прогресу суспільства на основі проголошеного Україною пріоритету освіти [135, с 14]. Реалізація державної осві­тньої політики покладається на центральний орган дер­жавної виконавчої влади (здійснює керівництво освітою), інші міністерства і відомства, яким підпорядковано за­клади освіти, Міністерство Автономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, державна політика в галузі освіти - це діяльність держави в особі її державних органів із забезпечення фун­кціонування і розвитку системи освіти. Це система дій що­до реалізації в суспільстві затвердженої органами держав­ної влади і схваленої громадською думкою концепції осві­ти. Освітня політика - це передусім політика, що забезпе­чує розвиток і функціонування освіти. Крім того, освітян­ська діяльність в Україні регулюється Постановами Верхо­вної Ради України, Указами та розпорядженнями Президе­нта України, Постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, положеннями, наказами і розпоряджен­нями МОН України [223, с 147].

Становленн^г^зозвиток^

До цього слід додати, що державна політика України в галузі освіти грунтується також на правових актах євро­пейського і світового освітньо-правового простору. Це "Ре­комендації щодо освіти у дусі міжнародного взаєморозу­міння, співпраці, миру та освіти в галузі прав людини та основних свобод особистості" (Париж, 1974), "Всесвітня програма дій у галузі освіти з прав людини та демократії" (Монреаль, 1993), "Інтегровані рамки дій у галузі освіти в дусі миру, прав людини та демократії" (Париж, 1995) [229, с 9-10], рекомендації Ради Європи (рекомендації Комітету міністрів "Про середню освіту", "Про сучасні мови", "Про викладання історії у XXI столітті в Європі", Парламентської асамблеї "Про освіту з питань прав людини" [36, с 1-5].

Відомо, що державна політика в галузі освіти, тенденції її розвитку, насамперед, визначаються на законодавчому або адміністративному рівні. Сьогодні вже можна конста­тувати, що національна система освіти функціонує в пра­вовому полі, яке ґрунтується на Конституції України, базо­вому Законі України "Про освіту" та законах прямої дії: "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вишу освіту", у яких визначено як загальні правові засади демократичного функціонування і розвитку освіти, так і організаційні, фінансові відносини її у підрозділах, а також їхню фінансово-господарську діяльність.

Сучасна нормативно-правова база освіти складає бли­зько тисячі різноманітних актів (указів Президента Укра­їни, постанов Кабінету Міністрів України, інструкцій, на­казів, розпоряджень МОН), які визначають політику та стратегію реформування освіти на перехідному етапі, обумовлюють заходи на реалізацію державної політики у сфері освіти [62].

На наш думку, це дає змогу стверджувати, що в Укра­їні не лише сформовано законодавчу та нормативно-правову базу системи освіти, а й створено нову само-

Дата добавления: 2017-02-01