Їх побудови для дослідження

Шкали вимірів. Типи шкал і правила

Усі індикатори мають різноманітні характеристики, котрі в інструментарії виступають як варіанти відповідей на запитання. Вони розташовані в тій чи іншій послідовності за позиціями і утворюють шкалу вимірів.

Шкали – це відповідним чином формалізовані інструменти для вираження (по можливості у числовій формі) інтенсивності ознаки у визначеного об’єкта відносно якогось континууму інтенсивності однорідних ознак. При будуванні шкал дослідник вивчає відносини між емпіричними об’єктами, котрі виступають носіями конкретних ознак (властивостей, характеристик).

Т и п ш к а л и визначається особливостями такої її характеристики, як “дискретність-неперервність”.

Ш к а л а характеризується як д и с к р е т н а в тому випадку, коли варіанти відповідей у загальному віялі не пов’язані один з одним (між двома “сусідніми” варіантами не передбачається проміжно-перехідного варіанта, наприклад, відповіді на запитання про національність).

Н е п е р е р в н і ш к а л и передбачають, що між двома “сусідніми” відповідями можуть бути проміжні. Наприклад, відповіді на запитання про вік враховуються, що між 20 та 21 роками існують 20,1; 20,2 років та ін. Навіть якщо шкала не передбачає таких градацій, потенційно вона їх включає.

З урахуванням розглянутих характеристик шкали розподіляють на типи: номінальні, метричні, порядкові. Усі номінальнішкали є д и с к р е т н и м и, метричні – н е п е р е р в н и м и, порядкові п о с і д а ю т ь п р о м і ж н е с т а - н о в и щ е. Одним з аналітичних завдань дослідника є визначення міри дискретності порядкової шкали. Важливо підкреслити, що позначення шкал проводиться до початку обробки даних, і результати вносяться до “ключової” анкети (навпроти кожного пункту – запитання анкети, зазначений тип шкали).

Більшість комп’ютерних програм з обробки даних оперує не словами і буквами, а ц и ф р а м и. Тому інформація для обробки вводиться здебільшого у вигляді чисел (відповідним кодом). Наприклад, запитання анкети “Ваша стать?” супроводжується двома варіантами відповідей: 1 – чоловіки; 2 – жінки.

Респондент, орієнтуючись на зміст слів (чоловіки, жінки), обводить відповідний код (1). У всіх подальших операціях у файлі даних під кодом 1, або 10 чи 20 маються на увазі чоловіки. Це не має жодного значення для подальших операцій, якщо шкала має позначку – номінальна. Проте для зручності обробки використовується звичайний порядок чисел. При цьому не передбачається, що чоловіки в якому-небудь відношенні первинні, а жінки – вторинні. Без будь-якої похибки для аналізу можливо поміняти їх місцями.

Коли шкала номінальна, цифри означатимуть лише найменування відповідної категорії, а не число, яким позначений код. Уведена цифра не має свого числового значення (наприклад, 7 і 9 або 20 і 30). Однак для зручності обробки використовують звичайний порядок чисел. Важливо пам’ятати, що при аналізі даних за номінальною шкалою ми відмовляємося від числових маніпуляцій з нею. Згадане особливо важливо пам’ятати у випадку, коли дані стосуються мотивів того чи іншого вчинку або відносин. Прикладом такої помилки досить часто є аналіз відповідей на запитання: “В якій мірі ви довіряєте N?”. Це необхідно пояснювати респондентам, якщо дослідження проводяться в місцях позбавлення волі і треба виявити відносини між в’язнями чи засудженими й адміністрацією або працівниками цих установ. Припустимо, що набір відповідей формується так: 1 – зовсім не довіряю; 2 – певною мірою довіряю; 3 – цілком довіряю; 4 – важко сказати, довіряю чи ні; 5 – я його не знаю.

Така шкала може бути позначена тільки як номінальна, код 4 за своїм значенням не відповідає 4 балам довіри, а код 5 не означає найвищого балу довіри. Недосвідчені автори, аналізуючи дані, замовляють підрахунок індексу (рейтингу довіри), і тоді відповідна кодова позиція у наступних математичних процедурах використовується як число із відповідним значенням. У цьому випадку найбільші бали отримують ті особи, яких респонденти не знають, і ті, до котрих у них сформувалося певне ставлення. Щоб уникнути подібних непорозумінь, дослідник повинен досить добре розібратися у характері шкал і точно їх визначити до початку аналізу.

Якщо на цьому етапі дослідник свідомо не сформував шкалу або після початку аналізу застосував не передбачені дослідницькою програмою статистичні прийоми аналізу, він має визначити тип шкали і, у разі потреби, перекодувати інформацію.

Отже, н о м і н а л ь н и м и називають шкали, в яких код відповіді є не більш ніж найменування категорії. Ці шкали відбивають лише якості рівноправності об’єкта. За допомогою таких шкал вимірюються ознаки” “стать”, “національність”, “віросповідання”, “мотиви того чи іншого вчинку” тощо. Числа тут вживаються тільки для того, щоб відрізнити один об’єкт від іншого.

Номінальні шкали бувають а л ь т е р н а т и в н і й в а р і а т и в н і (багатоваріантні). Перші припускають можливість лише однієї відповіді на поставлене запитання (стать, національність тощо), другі – можливість кількох відповідей. Наприклад, на запитання про причини, за якими респондент здійснив злочин, може бути кілька варіантів відповідей.

До початку обробки дослідник визначає не тільки вид, а й різновид шкали. Звичайно, зі шкалами, що стосуються демографічних характеристик, дослідник не відчуває ускладнень. Здавалося б, що у цьому разі всі шкали повинні бути альтернативними. Проте й тут є певні “підводні каміння”. Наприклад, формулюючи відповіді на запитання про те, який навчальний заклад закінчив респондент, дослідник має на увазі альтернативну шкалу. Але він часто не враховує, що респондент міг закінчити не один навчальний заклад. Тому автор анкети повинен або внести відповідні (уточнюючі) характеристики до формулювання запитання, або позначити шкалу як варіантну. У деяких випадках необхідно скласти додаткові інструкції до запитань анкет, при цьому конкретний варіант інструкції дослідник визначає залежно від тієї інформації, яку він здобув, інтерпретуючи результати. Важливо, щоб така інструкція обов’язково була наявна у формулюванні запитання, якщо його постановка має на увазі багатоваріантну відповідь.

Складнішими є анкети із запитаннями, які стосуються думок, особливо ставлення людей до різноманітних соціальних процесів та явищ. Найчастіше визначення різновиду номінальної шкали здійснюється дослідником у формі додаткової інструкції до запитання. Наприклад, до запитання (з переліком відповідей) “Що, на Вашу думку, перешкоджає здійсненню правових реформ?” можна використати такі інструкції: 1) зазначте тільки один найважливіший варіант відповіді; 2) не більше, ніж 2 (3, 5 тощо) варіанти відповіді; 3) усі слушні, на Вашу думку, варіанти відповіді.

Під час визначення виду шкали треба враховувати те, що коли такий варіант відповідей, як “важко відповісти”, стоїть наприкінці переліку і має найбільший за числовим значенням код, то таку шкалу завжди слід розглядати як номінальну.

Н о м і н а л ь н а ш к а л а при введені до неї відношень упорядкування між категоріями перетворюється в ш к а л у п о р я д к у, яка встановлює відношення рівності між явищами в кожному класі й відношення послідовності в поняттях “>” і “<” між усіма без винятку класами. Тобто порядковою шкалою є така послідовність відповідей на запитання, за якої кожний наступний варіант відповіді характеризує подальше рангове місце в континуумі значень (наприклад, “цілком згоден”, “можливо згоден”, “наскільки згоден, настільки й не згоден”, “упевнений, що так”, “вважаю, що так”, “важко відповісти”, “думаю, що не так, “упевнений, що не так”).

У цих випадках кодовий номер варіанта відповіді вказує на його місце у певному порядку. Тут обов’язково є критерій континууму (своєрідна лінійка), уздовж якої розташовані варіанти відповідей: у першому прикладі це – рівень освіти, у другому – міра задоволеності. Ми завжди можемо сказати, що вища освіта за рівнем “більша” від середньої, а середня “більша” від початкової.

Залежно від міри неперервності одні порядкові шкали можуть розглядатися як р а н г о в і, інші – як і н т е р в а л ь н і. Такий поділ здійснюється на підставі визначення “дистанції” між варіантами відповідей.

Якщо дослідник вважає, що “дистанцію” між варіантами відповідей визначити неможливо чи між неоднаковими варіантами вона різноманітна, то порядкову шкалу треба оцінити як рангову. Наприклад, у наведеному вимірі рівня освіти не слід стверджувати, що середня освіта настільки ж “більша” від початкової, наскільки вища “більше” від середньої. Можна побачити, що у разі використання рангової шкали втрачається інформація про кількісні відмінності в межах окремих градацій.

Під час використання такого типу шкал кодове значення відповіді приймається за певний бал, який характеризує порядковий ранг досліджуваної якості. Через те, що рангові шкали, визначаючи порядок відповідей, не враховують дистанцію (інтервал) між позначеними категоріями, вони мають істотну обмеженість щодо застосування різноманітних математичних процедур.

Якщо дослідник передбачає і обґрунтовує, що інтервал між варіантами відповідей наближається до рівного значення, він приймає порядкову шкалу за у м о в н о і н т е р в а л ь н у. Під час підготовки оперативного емпіричного дослідження відпрацювання інтервальності не завжди доцільне, через час тривання процедури (один, два роки). Працюючи над варіантами відповідей, навіть в оперативному дослідженні, автор прагне так сформулювати їх, щоб “дистанція” між варіантами сприймалася респондентами як рівні інтервали. До такого типу шкал належать варіанти відповідей на запитання щодо задоволеності, рівня довіри тощо. Під час вивчення подібних ознак дослідник часто відходить від вербальних формулювань і одразу пропонує респондентові оцінити своє ставлення в балах. Наприклад, після запитання “Якою мірою Ви довіряєте…?” пропонується інструкція: “Зазначте свій варіант відповіді на шкалі, де 1 бал означає повну недовіру, а 5 балів – повну довіру”. Така форма подання віяла відповідей має на увазі умовне позначення інтервальності: відстані між інтервалами відповідей встановлюються в один бал.

Таким чином, визначивши спочатку шкалу як порядкову, дослідник, користуючись критерієм дискретності-неперервності, вирішує, чи буде він її інтерпретувати як рангову, чи з тією або іншою дозою обґрунтованості цю по-рядкову шкалу можна інтерпретувати як інтервальну. Залежно від цього будується план аналізу – застосування тих чи інших статистичних процедур. Правомірність їх застосування повністю зумовлена мірою обґрунтованості визначення типу шкали.

Якщо з’ясована одиниця виміру, за допомогою якої фіксується ознака (показник), що аналізується, використовується м е т р и ч н а (і н т е р в а л ь н а) шкала з, безумовно, рівними значеннями інтервалів між позиціями відповідей. Метрична шкала завжди має одиницю виміру, вимірюється відстань між позиціями (зарплата, стаж, вік, прибуток, час, який витрачається на ті чи інші види діяльності).

Однак і метричні шкали, з огляду на певні потреби аналізу і, особливо, на подання даних, мають недоліки. Так, у разі опису і надання результатів, дані, одержані за допомогою метричної шкали, мають громіздкий вигляд. Наприклад, шкала віку варіює від 18 до 75 років. Якщо автор бажає подати дані про те, як люди різного віку ставляться до економічних реформ, то таблиця, в якій першу групу становлять особи віком 18 років, другу – 19, третю – 20 тощо, буде мати багато рядків, і користувачеві важко простежити тенденцію, що фіксується у відмінностях відповідей осіб різних вікових категорій. Тому в процесі аналізу, переходячи від одних статистичних процедур до інших, дослідник може перетворити тип шкали. Так, згрупувавши дані за віком, дослідник фактично перетворює метричну шкалу на порядкову. Часом це не тільки можливо, а й необхідно.

Під час визначення шкали недосвідченого дослідника іноді вводять в оману відповіді, особливо, коли вони подані в цифровому оформленні.

Дані метричних шкал будуть оптимальними тоді, коли в центр аналізу покладено середні значення величин (середній дохід на особу тощо), і вони матимуть певне змістовне і смислове навантаження. Наприклад, на запитання “Скільки годин на день респондент дивиться телевізор?” із одержаних даних (половина респондентів указала 2 год., а друга половина – 6 год.) зробимо висновок: у середньому одна людина дивиться телевізор 4 год. (зрозуміло, дані взяті умовно). Проте, якщо шкала використовується у щойно наведеному запитанні, то в разі обчислення середнього арифметичного можна одержати навіть не викривлену, а абсурдну інформацію: якщо половина респондентів дивиться телевізор о другій годині дня, а друга половина – о шостій годині вечора, зовсім не випливає, що в середньому вони вмикають телевізор о четвертій годині дня.

Ш к а л а в і д н о ш е н ь відрізняється від інтервальних шкал лише тим, що має нульову точку відлучення, яка вказує на повну відсутність якості, що вимірюється.

Від типу шкали залежить, які методи обробки й аналізу соціологічної інформації слід застосовувати. Для номінальних шкал, які вважаються шкалами найнижчого рівня, можна розраховувати тільки на дуже обмежене число показників, для порядкових – ті самі показники, що і для номінальних, і ще низка показників, які є неприпустимими для номінальних шкал; для метричних – найбільш широке коло показників. Використовуючи шкалу відношень, можливо застосовувати будь-які відомі статистичні методи розрахунку. Тому класифікація шкал за рівнем вимірів є базовою для застосування тих чи інших методів аналізу інформації. Оцінюючи тип шкали, дослідник повинен звернути увагу не стільки на форму, скільки на зміст відповідей, що дозволить провести якісний аналіз даних, зібраних за інструментарієм дослідження.

Таким чином, вибір індикаторів і побудова на їх основі шкал дозволятимуть розпочати розробку інструментарію для безпосереднього виміру сторін і властивостей явища, яке вивчається.

Дата добавления: 2017-02-01