Типологія вибіркового методу

Побудуємо складну класифікацію типів і видів відбору (тобто відбір буде класифікуватися не за однією, а за декількома основами). Головним критерієм розподілу існуючих типів відбору є спосіб виділення одиниць відбору. Це дозволить виділити три типи відбору: суцільний, випадковий і невипадковий (спрямований).

Під с у ц і л ь н и м розуміється відбір, у процесі якого всі одиниці сукупності повинні бути дослідженими або всі одиниці репрезентації переходять на наступний ступінь відбору. Під в и п а д к о в и м відбором одиниць сукупності будемо розуміти такий, при якому кожна одиниця генеральної сукупності матиме рівну чи майже рівну вірогідність потрапити у вибіркову сукупність. Н е в и п а д к о в и й (с п р я м о в а н и й) відбір – це відбір, при якому одиниці вибіркової сукупності відібрані спрямовано. Випадкові й невипадкові типи відбору мають декілька видів і різновидів. Розглянемо кожний із них.

Районований відбір – один із видів випадкового відбору. Теорія і практика вибіркового методу показує, що вірогіднісний метод використовується порівняно рідко. Найбільш оптимальні результати отримуються в тих випадках, коли типові групи виділені таким чином, що одиниці в середині кожної з них мають найбільшу схожість; у той час як одиниці із різних районів помітно відрізняються, тому що помилка районованої вибірки обумовлена тільки варіацією в середині виділених типових груп. Як ознаки розшарування використовують тільки такі, які корелюють з характеристиками, що досліджуються. Відсоткове представництво таких ознак у генеральній сукупності відоме, і наявність чи відсутність їх у кожній одиниці сукупності вже до початку дослідження може бути чітко визначена.

Гніздовий відбір. Під гніздом у соціології розуміють той проміжний об’єкт дослідження, який вибирається на кожному ступені і служить вихідною сукупністю для наступного відбору. Гніздами можуть служити різні одиниці відбору, починаючи з таких великих регіонів, як країна, місто, район і закінчуючи виробничими бригадами, сім’ями.

Використання гнізда суттєво ускладнює методику вибіркового дослідження тому, що вивчення одиниць дослідження, які належать одному й тому ж гнізду, дає суттєво менше інформації, ніж вивчення тієї ж кількості одиниць, які розташовані в різних гніздах.

При розподілі генеральної сукупності на гнізда необхідно звернути увагу на такі обставини: 1) кожний елемент генеральної сукупності належить тільки одному гнізду; 2) гнізда мають бути між собою по можливості однорідними за рядом показників; 3) саме гнізда (подібно генеральній сукупності) повинні мати неоднорідну структуру за цими ж показниками. Таким чином, гніздовий відбір – це пряма протилежність районованому, який потребує того, щоб виділені страти мали однорідний склад, але між собою значно відрізнялись.

Метод основного масиву – один із видів невипадкового відбору. Спостереженню підлягає така група одиниць генеральної сукупності, питома вага якої в усій сукупності “зовсім достатня” або “достатньо велика”, чи одиниці генеральної сукупності взяті довільно на основі “інтуїції і практичного чуття” дослідника. Позитивним моментом такого підходу є його економічність. Однак “цілеспрямовані” відбори, як і відбори, що проводяться за методом основного масиву, частіше за все довільні як у відношенні ознак, котрі, на думку укладачів таких схем, повинні якось впливати на явище, що вивчається, так і щодо інтерпретації даних, які отримуються. Метод основного масиву слід використовувати тільки в тому випадку, коли дослідник упевнений у тому, що частина сукупності, яка не підлягала спостереженню, не може вплинути на кінцеві висновки. Якщо такої впевненості немає, то його застосовувати не треба.

Систематичний відбір. Зазвичай у соціологічній і статистичній літературі систематична вибірка розглядається як спрощений варіант імовірного відбору. В основу вибірки, як правило, покладені різні алфавітні списки, картотеки та ін. Відбір одиниць здійснюється через один і той же інтервал (крок) у вихідному алфавітному списку, при цьому перший номер у списку визначається випадково.

У подальшому систематичну вибірку будемо розглядати як псевдовипадкову і трактувати як різновид випадкової, а не ймовірнісної вибірки. І хоча систематична вибірка не єстрого ймовірнісною (вона – тільки один із видів випадкового відбору), при систематичній вибірці завжди використовуються розрахункові формули імовірнісної вибірки. Це пояснюється тим, що середня помилка репрезентативності для систематичної вибірки (якщо не виключені можливості помилки, які залежать від періодичного характеру об’єкта, що вивчається) не перевищує помилку чи дорівнює їй для ймовірної вибірки.

Окрім систематичної часто використовується с т р а т и ф і к о в а н а в и б і р к а, яка передбачає деякий попередній етап, дозволяє збільшити ступінь її репрезентативності, тобто зменшити можливу помилку. Для помилки вибірки характерні такі ствердження: більша за обсягом вибірка веде до меншої помилки; більша однорідність генеральної сукупності веде до меншої помилки, ніж менша. На другому ствердженні побудована ідея стратифікованої вибірки, згідно з якою попередньо розділяють генеральну сукупність так, щоб її частини виявилися більш однорідними, ніж вихідна сукупність. У нестратифікованій виборці помилка вибірки за ознакою соціальної приналежності буде такою ж, як і за іншими перемінними, а у стратифікованій вона буде наближатися до нуля. Після розподілу сукупності на однорідні групи (страти) з кожної групи витягається вибірка будь-яким із відомих способів. Існує ціла низка конкретних стратегій стратифікаційного відбору. Найчастіше використовується підхід, при якому всі елементи генеральної сукупності розділяють на групи (страти) відносно до якоїсь перемінної. З кожної групи випадково або систематично відбирають елементи, кількість яких пропорційна обсягу групи в генеральній сукупності. Так, якщо в генеральній сукупності співвідношення чоловіків і жінок складає 46,5 і 53,5 %, то у стратифікованій виборці за цією перемінною доля чоловіків і жінок повинна бути такою ж.

Квотний відбір. Найбільш поширеним із числа спрямованих (невипадкових) методик формування вибіркової сукупності є квотний відбір. Відбір за квотами відрізняється від випадкових методик декількома ознаками і від імовірного (як одного із видів випадкового відбору), припускає наявність статистичних даних за рядом суттєвих чи корелюючих ізним характеристик генеральної сукупності. Згідно зі складом генеральної сукупності встановлюють квоти для визначення суттєвих ознак (в основному соціально-демографічних). Таким чином прагнуть досягти адекватності вибіркової і генеральної сукупності.

При цілеспрямованій виборці – ще одному різновиду невірогідносного відбору – з генеральної сукупності вибираються типові елементи, щоб отримати її зменшену модель. Переваги цього типу вибірки у тому, що вона дозволяє відносно легко і економічно з’ясувати певні тенденції у генеральній сукупності. Вона дає можливість, наприклад, враховувати той факт, що соціальна група має “ядро” з усіма інваріантними якостями. Основний недолік цілеспрямованої вибірки полягає в тому, що вона здійснюється суб’єктивно і тому не дозволяє робити досить надійних висновків про кількісний розподіл ознак у генеральній сукупності.

Стихійний відбір єодним із видів невипадкового відбору. При побудові вибіркової сукупності методом стихійного відбору дослідник не має можливості забезпечити відповідність вибіркової і початкової сукупності за всіма ознаками, які характеризують одиницю спостереження чи об’єкт репрезентації.

Основними факторами, які визначають природу стихійного відбору, є готовність дослідника мати справу з максимально доступними для нього одиницями сукупності (фактор доступності) і його прагнення гарантувати в умовах обмежених ресурсів вихід на ті одиниці сукупності, які володіють ознаками, котрі ми шукаємо (фактор цілеспрямованості). Перший фактор означає, що організатор дослідження готовий погодитися з тим, що рішення про включення у вибірку належить потенціальному респонденту. Другий фактор передбачає, навпаки, що вказане рішення належить досліднику.

Дата добавления: 2017-02-01