Використання в соціологічних дослідженнях

Інтерв’ювання, його різновиди та специфіка

І н т е р в ’ ю в а н н я – цілеспрямована бесіда дослідника (інтерв’юера) з респондентом щодо питань, які належать до предмета дослідження. Головна відміна інтерв’ювання від анкетування полягає у формі контакту дослідника та опитуваного.

При інтерв’юванні контакт між дослідником і респондентом здійснюється безпосередньо або з ініціативи інтерв’юера, який задає запитання, що передбачені дослідником, організовує та спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує отримані відповіді згідно з інструкцією.

Особливості інтерв’ювання по-різному виявляються в різних його видах.

Ф о р м а л і з о в а н е (с т а н д а р т и з о в а н е) і н т е р в ’ ю мало чим відрізняється від анкетування. При проведенні формалізованого інтерв’ю відповіді записуються не респондентом, а людиною, що бере інтерв’ю. Цей вид інтерв’ювання використовують, по-перше, для того, щоб одержати безпосереднє враження від живої реакції респондентів. Це допомагає краще інтерпретувати їх судження, а, по-друге, коли анкетування неможливе внаслідок різнорідності аудиторії, пояснити будь-які питання з урахуванням різниці в культурі й освіті респондентів.

В і л ь н е і н т е р в ’ ю відрізняється мінімальною стандартизацією поведінки інтерв’юера. Цей вид опитування використовується тоді, коли дослідник тільки приступає до визначення проблеми дослідження, уточнює її конкретний зміст в умовах того місця, де буде проходити опитування.

Вільне інтерв’ю здійснюється без заздалегідь підготовлених запитань та плану бесіди. Визначається тільки тема інтерв’ю, яка і пропонується респонденту для обговорення. Напрямок бесіди, її логічна структура, послідовність запитань, їх формулювання – усе залежить від індивідуальних особливостей того, хто бере інтерв’ю, від його уявлень про предмет обговорення, від конкретної ситуації інтерв’ю. На відміну від результатів масових опитувань, одержана в даному випадку інформація не потребує уніфікації для статистичної обробки. Вона цінна своєю унікальністю, широтою асоціацій, аналізом специфіки проблеми в конкретних умовах.

Відповіді записуються максимально точно. Для їх узагальнення використовують традиційні методи аналізу текстів.

Залежно від спрямованості та процедури проведення інтерв’ю поділяють на к л і н і ч н і та ф о к у с о в а н і.

К л і н і ч н е і н т е р в ’ ю застосовується на початковому етапі соціологічного дослідження, коли соціологу необхідна інформація з проблеми та предмета дослідження. Воно є глибоким та довгочасним. Його можна використовувати і на заключному етапі дослідження як контрольний метод перевірки одержаної інформації.

Ф о к у с о в а н е і н т е р в ’ ю – короткочасне, його мета – збирання думок, оцінок з приводу конкретної ситуації, явища, його наслідків або причин. Респондентів у цьому виді інтерв’ю заздалегідь знайомлять з предметом бесіди, заздалегідь готуються запитання, причому їх перелік є обов’язковим для інтерв’юера: він може змінювати їх послідовність або формулювання, але на кожне запитання повинен отримати відповідь.

У соціологічних дослідженнях у великих містах, де достатньо високий рівень телефонізації, застосовується т е л е ф о н н е і н т е р в ’ ю – одна із форм опосередкованого опитування. Його основні переваги: оперативність та низька вартість. Телефонне інтерв’ю має великі можливості в усуненні ефекту “третіх осіб”. Якщо при особистому інтерв’ю відповіді респондента можуть бути не завжди самостійними, то при телефонному опитуванні запитання адресуються тільки респонденту і тільки він на них відповідає. Вплив інтерв’юера на відповіді респондента в телефонному інтерв’ю нижче, ніж при безпосередньому спілкуванні.

Використання інтерв’ю в соціологічних дослідженнях, зокрема в соціологічних дослідженнях права, має специфічні особливості.

1. Інтерв’ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, мотиви та уявлення респондентів.

2. Можливість вести спостереження за психологічними реакціями респондента.

3. Особистий контакт соціолога та респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

4. Участь інтерв’юера дозволяє максимально пристосувати запитання інтерв’ю до можливостей того, хто відповідає. Якщо респондент не розуміє змісту запитань або відчуває утруднення, що пов’язані з пригадуванням подій, інтерв’юер може допомогти йому: пояснити формулювання, задати додаткові запитання.

Однак є не тільки позитивна специфіка інтерв’ювання, а й деякі специфічні труднощі.

1. Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.

2. Значні матеріальні та часові витрати.

3. Трудомісткість і складність підготовки інтерв’юерів, особливо при соціологічних дослідженнях права.

4. Вирішення проблеми анонімності.

5. Ефект інтерв’юера (явища, в яких виявляється вплив інтерв’юера на якість результатів, одержаних при опитуванні).

Дата добавления: 2017-02-01