Шляхи підвищення надійності даних спостережень

Техніка проведення спостережень.

Для того, щоб одержати необхідну інформацію, важливу для цілей дослідження, перш за все слід розробити план та програму спостереження. Під час планування треба чітко визначити строки спостереження та засоби збору інформації.

Можна виділити такі етапи проведення спостереження:

– визначення об’єкта та предмета спостереження, цілей, завдань;

– забезпечення доступу до середовища, одержання відповідних дозволів, налагодження контактів з людьми;

– вибір виду спостереження та розробка процедури на основі заздалегідь зібраних даних;

– підготовка технічних документів та обладнання (тиражування карток, протоколів, інструкцій, підготовка технічного обладнання);

– проведення спостережень, накопичення інформації;

– запис результатів спостереження, яке може бути: короткочасним записом “по гарячому сліду”; у вигляді карток для реєстрації інформації, що стосується осіб, за якими спостерігають, явищ, процесів; у вигляді протоколу спостереження, який є розширеним варіантом картки, щоденника спостережень, де систематично фіксуються всі необхідні відомості, висловлювання, поведінка окремих осіб, власні міркування; відео-, фото-, кіно-, звукозаписом;

– контроль спостереження, який здійснюється різними засобами: проведенням бесіди з учасниками ситуації; зверненням до документів, пов’язаних з даною подією; перевіркою результатів власного спостереження; дослідженням, зробленим іншим кваліфікованим спостерігачем;

– звіт про спостереження, який повинен містити ретельну документацію про місце, час та обставини проведеного спостереження; інформацію про роль спостерігача, засоби спостереження; характеристику осіб, за якими спостерігають; докладний опис фактів, за якими спостерігають; власні нотатки та інтерпретації спостерігача.

При розробці програми спостереження треба додержуватися умов, які впливають на якість інформації:

– розчленовування об’єкта спостереження на складові елементи має бути логічним, відповідати органічній природі об’єкта та дозволяти реконструкцію цілого з частин;

– розчленовування повинно вестися в термінах, адекватних тим, якими дослідник буде оперувати, аналізуючи одержану інформацію;

– виділені елементи об’єкта спостереження (одиниці спостереження) повинні однозначно інтерпретуватися, не допускаючи двозначного тлумачення.

Вибір досліджуваних груп та індивідів, визначення умов спостереження, фактів, які будуть спостерігатися, – усе це необхідно вирішити заздалегідь для того, щоб спостереження йшло організовано та послідовно, згідно з розробленим планом.

Процес розробки програми спостереження полягає перш за все в побудові системи класифікації тих чинників, які складають ситуацію, за якою спостерігають, і відповідають цілям дослідження.

Треба також визначити межі співвідношення, тобто з’ясувати, в яких термінах буде вестися дослідження і на якому рівні: групи як цілого, частини групи або на рівні окремих індивідів, які складають групу.

Потрібно також установити ситуацію й умови діяльності об’єкта, за яким спостерігають. Це пов’язано з фіксуванням таких аспектів, як:

– ситуація, що обумовлює вид діяльності, за якою спостерігають (наприклад, виробнича або невиробнича, зокрема правова);

– оточення й емоційний стан – умови, за яких відбувається діяльність об’єкта спостереження;

– характер ситуації (звичайний або проблемний).

Цілі та завдання, на рішення яких спрямована діяльність групи, можуть бути розглянуті у двох аспектах: 1) досягнення цілей, що поставлені перед групою, системою, частиною якої вона є (мається на увазі розподіл функцій між членами групи та координація їх діяльності); 2) проблема взаємовідносин між членами групи.

Залежно від цілей дослідження предметом спостереження фахівець визначає одну із сторін об’єкта.

Необхідно також заздалегідь визначити ознаки, за якими можна буде судити про ситуацію, що цікавить дослідника. Обрані явища, події, дії та форми поведінки, інтерпретовані у відповідних поняттях, стають основою розробки категорій, тобто стають одиницями поведінки та показниками більш загальних властивостей або соціально значущих дій сторони дійсності, що вивчається.

Для того, щоб результати дослідження були зрозумілими іншим дослідникам, а результати однотипних досліджень порівнювались, треба розробити таку систему понять, за якою будуть описуватися результати досліджень. Важливо, щоб поняття, які використовуються, були визначені операціонально, тобто щоб за ними було закріплене певне значення і можлива його фіксація.

Розроблені категорії відповідають таким вимогам: кожна з них повинна бути чітко визначена, не перехрещуватися з іншими категоріями, мати той самий ступінь узагальнення, що й інші категорії, та відбивати певний аспект завдання, який вирішується у дослідженні.

Надійність (обґрунтованість та усталеність) даних підвищується, якщо виконувати такі правила:

– використовуючи індикатори, як можна дрібніше класифікувати елементи подій, що досліджуються;

– спостерігати за участю декількох осіб, які зіставляють свої враження та узгоджують оцінки, інтерпретацію подій, використовуючи єдину техніку ведення записів;

– один і той же об’єкт треба спостерігати в різних ситуаціях (нормальних та стресових, стандартних та незвичайних);

– чітко розрізнювати та реєструвати зміст, форми виявлення подій, що спостерігаються, та їх кількісні характеристики (інтенсивність, регулярність, періодичність, частоту);

– стежити за тим, щоб опис подій не змішувався з їх інтерпретацією (у протоколі мати окремі графи для запису фактичних даних та для їх тлумачення);

– при включеному або невключеному спостереженні особливо уважно стежити за обґрунтованістю інтерпретації даних;

– використовувати незалежний критерій для перевірки обґрунтованості спостереження (дані невключеного спостереження можна перевірити за допомогою інтерв’ю з учасниками подій, матеріали включеного спостереження перевірити з невключеними до цієї програми або по документах, що є).

Позитивна якість методу спостереження полягає в тому, що воно здійснюється разом з розвитком досліджуваних явищ та процесів. З’являється можливість безпосередньо сприймати поведінку людей у конкретних умовах та в реальному часі. Старанно підготовлена процедура спостереження забезпечує фіксацію всіх важливих елементів ситуації. Тим самим створюються передумови для її об’єктивного вивчення.

Спостереження дозволяє широко, багатогранно охоплювати події, описувати взаємодію всіх учасників. Воно не залежить від бажання того, кого досліджують, висловлюватися, коментувати ситуацію.

Недоліки методу спостереження можна об’єднати у дві групи: о б ’ є к т и в н і (незалежні від спостерігача) та с у б ’ є к т и в н і (пов’язані з особистими, професійними особливостями спостерігача). До об’єктивних недоліків перш за все відносять обмеженість, принципово часний характер кожної ситуації, що спостерігається. Тому, яким би всебічним та глибоким не був би проведений аналіз, отримані висновки можуть бути узагальнені та розповсюджені на більш широкі ситуації тільки з дуже великою обережністю і з дотриманням багатьох вимог. Ще одна особливість методу – складність, а часто й неможливість повторення спостереження. Соціальні процеси є незворотними, їх не можна заново відтворити, щоб дослідник мав можливість зафіксувати потрібні йому риси, елементи події, що вже відбулася. Нарешті, відзначимо велику трудомісткість методу. Спостереження часто передбачає участь у збиранні первинної інформації великої кількості людей з досить високою кваліфікацією.

Існують і різноманітні труднощі суб’єктивного плану. На якість первинної інформації може впливати різниця в соціальному положенні спостерігача та тих, за ким спостерігають, відмінність їх інтересів, ціннісних орієнтацій, стереотипів поведінки та ін. Наприклад, у певної професійної групи звернення один до одного на “ти” часто стає нормою для всіх її членів. Але спостерігач, для близького оточення якого є характерною інша форма спілкування, може оцінити це як прояв неповажного, фамільярного ставлення. Виключити подібні помилки дозволяє глибоке знання специфіки спілкування в різних соціальних групах.

На якість інформації впливають і установки спостерігача та тих, кого він спостерігає.

Якщо ті, за якими спостерігають, знають, що вони є об’єктом вивчення, вони можуть штучно змінювати характер своїх дій, підлаштовуватися до того, що, на їх думку, бажав би бачити спостерігач. У свою чергу, наявність у спостерігача певного очікування відносно поведінки тих, за ким він спостерігає, може сформувати конкретну точку зору на те, що відбувається. Це очікування може бути результатом попередніх контактів спостерігача та тих, за якими спостерігають. Сприятливі враження спостерігача, що склалися раніше, переносяться на картину, що спостерігається, та можуть викликати невиправдану позитивну оцінку подій, що аналізуються.

І навпаки, негативні очікування (скепсис, упередженість) здатні привести до перебільшення негативних моментів діяльності спільноти людей, за якою спостерігають, до підвищеної жорсткості при оцінці того, що відбувається. До того ж, слід зазначити, що результати спостереження залежать від настрою спостерігача, його зосередженості, уміння цілісно сприймати ситуацію, яку він спостерігає, не тільки помічати відносно виразні зовнішні прикмети, але й фіксувати малопомітні риси поведінки тих, за ким він спостерігає.

Г л а в а 8. Експериментальний метод (експеримент)

8.1. Зміст методу експерименту.

Дата добавления: 2017-02-01