Система законодавства

Можливе два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування включає в поняття законодавства акти законодавчих органів та підзаконні акти.

Вузьке – акти законодавчих органів: закони і постанови парламенти про введення цих законів в дію.

Згідно тлумачення Конституційного суду України від 9.07.1998 року поняття законодавства включає закони, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, а також постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, які прийняті в межах їх повноважень та у відповідності з Конституцією і Законами України.

Система законодавства – це система всіх упорядкованих певним чином законів певної країни, а також міжнародних договорів, які ратифіковані парламентом.

Не обов’язково, щоб нормативні акти, які входять до складу законодавства, мали форму закону. Важливо, щоб в Конституції містилася вказівка на них як на ті, що мають силу закону.

Структура системи законодавства – це внутрішня організація впорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженості і розподілу на галузі і інститути законодавства.

Галузі законодавства – великі об’єднання нормативно-правових актів за певною сферою правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв’язки між собою. Як правило, галузь законодавства “очолюється” кодексом, який визначає юридичну цілісність галузі.

Інститут законодавства – система нормативних приписів галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних відносин.

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

предмету правового регулювання (галузева, горизонтальна) – ділення нормативно-правових актів за предметом регулювання: цивільне законодавство, кримінальне законодавство та ін.;

юридичною силою актів (субординаційна, ієрархічна або вертикальна) – ділення нормативно-правових актів на певні групи за їх юридичною силою: закони, укази, постанови уряду і т.п.;

особливостями форми державного устрою (державно-організаційна, вертикальна) – ділення норм нормативно-правових актів за територіальним значенням: законодавство федеральне і законодавство суб’єктів федерації.

Розбіжність цілого ряду галузей права і галузей законодавства обумовлює необхідність класифікації галузевої структури системи законодавства, встановити види галузей законодавства з урахуванням ступеня їх відповідності галузям та інститутам права.

Галузеве законодавство (кримінальне, трудове, адміністративне та ін.) містить норми однієї галузі права, предметом регулювання якої є певна сфера суспільних відносин, яка потребує юридично однорідних прийомів впливу (галузь законодавства, як правило, співпадає з галуззю права).

Внутрішньогалузеве (спеціальне) законодавство (водне, лісове) – містить норми, підгалузі (рідше) інституту права, предметом регулювання яких є група або сукупність груп суспільних відносин, які потребують юридично однорідних прийомів впливу (підгалузь або інститут права складають законодавство, яке є певною частиною галузі законодавства).

Комплексне (міжгалузеве) законодавство (господарське, транспортне, військове) – містить норми декількох галузей права, що регулюють різні за своїм змісту суспільні відносини, які складають відносно самостійну сферу суспільного життя і потребують юридично різнорідних способів впливу, які складаються в цілісний комплексний метод (галузь законодавства складається з норм різних галузей права).

Військове законодавство, як комплексна галузь законодавства, включає в себе норми державного, адміністративного, фінансового, земельного, кримінального та інших галузей права, яке регулює сферу військового будівництва, специфічну життєдіяльність Збройних сил держави. Воно призвано забезпечити високу бойову готовність військ, порядок несення військової служби і охороняти законні інтереси і права військовослужбовців та їх сімей.

Військове законодавство є частиною єдиного законодавства, діючого в державі. Воно відображає основні риси суспільного і державного ладу, закріплює принципові положення військової доктрини, прийнятої даною державою.

Юридичну базу військового законодавства складає конституція держави, яка затверджує правові засади її оборонної політики, встановлює загальний порядок проходження військової служби, визначає компетенцію органів держави в області будівництва Збройних сил.

Видані на основі конституції акти військового законодавства регулюють самі різноманітні відносини, які складаються із специфічних умов Збройних сил. Найважливішим з них є закони про оборону, про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, про правовий статус військовослужбовців, про Збройні сили та інші.

Норми військового законодавства визначають склад Збройних сил, організацію і повноваження органів військового управління, порядок комплектування кадрів і запасу Збройних сил особовим складом, порядок проходження військової служби, правове положення військовослужбовців і військовозобов’язаних, організацію і ведення військового господарства, правила матеріального і фінансового забезпечення військовослужбовців, права військової влади на місцях, оголошених на військовому положенні, основи мобілізації Збройних сил.

Військове законодавство враховує особливості армії як організації, призначеної для збройної боротьби і основаної в силу цього на жорсткій військовій дисципліні, єдиноначальності, безумовному підпорядкуванню, послідовному централізмі. В той же час воно закріплює принцип політичної і громадянської рівноваги військовослужбовців, вміщує гарантії законності у військовому управлінні.

Дата добавления: 2017-02-01