Предмет і метод правового регулювання. Співвідношення системи права і системи законодавства

Розподіл системи права на галузі базується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.

Предмет правового регулювання – це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, які регульовані правовими нормами (відповідає на питання “що регулюється?”).

У структуру предмету правового регулювання входять:

суб’єкти та їх поведінка;

явища навколишнього світу та соціальні цінності, з приводу яких люди вступають у правові відносини.

Кожна галузь об’єднує такі правові норми, які регулюють особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, який об’єктивно вимагає специфічної правової регламентації. Об’єднання правових норм в галузі права відбувається в силу об’єктивних причин, які не залежать від бажання правотворчих органів. Головним фактором, який обумовлює відмінність однієї галузі права від іншої, є своєрідність суспільних відносин, які регулюються цими галузями права. Відносини, які регулюються нормами різноманітних галузей права, відрізняються одна від одної за своїм змістом, конкретними цілями і завданнями. Так, норми адміністративного права регулюють відносини, пов’язані з виконавчо-розпорядчими функціями державної влади, а норми цивільного права визначають порядок майнових зв’язків в державі.

Обмеження предмету правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на підставі виявлення якісної однорідності елементів, які його складають:

суб’єктів;

об’єктів;

змісту;

динамічних факторів.

Наприклад, в трудових відносинах суб’єктами виступають робітники і службовці, а об’єктом – предмети праці, змістом – трудова діяльність, динамічними факторами – потреби в робочій силі, що змінюються.

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів і способів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на питання “як регулювати?”).

Метод правового регулювання в більшості зорієнтований на способи правового регулювання: дозволи, заборони, зобов’язання.

Загальними є два методи правового регулювання:

імперативний (владно-авторитарний, директивний) – суворо обов’язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації. Він передбачає заборони, обов’язки, покарання;

диспозитивний – автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб’єктів, узгодження сторін, їх не підпорядкованості між собою. Він передбачає дозволи.

Норми права регулюють різні за своїм змістом суспільні відносини різними методами (способами). Наприклад, норми адміністративного права впливають на суспільні відносини шляхом встановлення владних приписів учасникам цих відносин: право категоричної вимоги надається владному органу – інша ж сторона адміністративно-правових відносин вимушена його безвідмовно виконувати. Цивільне право впливає на суспільні відносини іншим способом – надає учасникам цивільно-правових відносин повну свободу дій в рамках, визначених законом. Тут сторони виступають як рівноправні суб’єкти: прийняті ними зобов’язання можуть бути змінені або припинені тільки за взаємною згодою. Основним способом впливу кримінального права на суспільні відносини є заборона: відповідно нормам даної галузі під загрозою кримінальної відповідальності забороняється здійснювати небезпечні дії до суспільства, держави, до окремої особи.

Предмет і метод правового регулювання, які лежать в основі розподілу системи права на галузі, визначаються глибинним розподілом права на дві підсистеми: приватну і публічну.

Публічне право – це підсистема права, яка регулює державні, міждержавні і суспільні відносини.

Предмет регулювання публічного права – сфера “державних справ”: устрою і діяльності держави як публічної влади, всіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування та відповідальності і т.д. (конституційне, адміністративне, кримінальне, міжнародне публічне та ін. галузі права).

Метод публічного права – імперативний.

Приватне право – це система права, яка регулює майнові, коштовні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають з приводу духовних благ та пов’язані з особистістю їх учасників.

Предмет регулювання приватного права – сфера “приватних справ”: статус вільної особистості, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного пересування товарів, послуг та фінансових засобів і т.д. (цивільне, сімейне, авторське, житлове, трудове, міжнародне приватне та ін. галузі права).

Метод приватного права – диспозитивний.

Співвідношення системи права і системи законодавства:

1. Система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню побудову права, система законодавства служить видимою, зовнішньою формою системи права.

2. Система права уявляє собою сукупність норм права, а система законодавства – сукупність нормативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розташовані за галузями, підгалузями та інститутами; в системі законодавства нормативно-правові акти об’єднані за галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства.

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний як у галузей права.

5. Система права має тільки галузеву горизонтальну побудову, а система законодавства може мати і горизонтальну (галузеву), і вертикальну (ієрархічну).

6. Первинний елемент системи права норма права, а системи законодавства – стаття закону.

7. Система права формується об’єктивно, у відповідності з існуючими суспільними відносинами, а система законодавства створюється в результаті правотворчої діяльності уповноважених суб’єктів і тому включає суб’єктивний момент.

Практичне значення викладених в даній лекції навчальних положень визначаються тим, що вони допомагають більш чи менш вільно і впевнено орієнтуватись у величезній розгалуженій системі права і не менш складній системі законодавства. Не знаючи цих положень, дуже важко, а то і неможливо відшукати потрібний закон, інший нормативно-правовий акт, в якому розміщена юридична норма, розрахована саме для даної життєвої ситуації.

Формуванню і вдосконаленню вмінь, навичок такого пошуку і співпрацює знання системи права і системи законодавства.

Дата добавления: 2017-02-01