Результати тлумачення норм права

Норми права – це правила досить загального характеру, які охоплюють своїм змістом значну сукупність відносин, фактів, ситуацій, які різноманітні за своїми характеристиками. Раціональний законодавець завжди прагне викласти норми права стисло і лаконічно. Цим досягається ціль законодавчої економії. Але з іншого боку це викликає певні труднощі в процесі їх застосування. Тому важливою ціллю тлумачення є розкриття, розгортання змісту норми права у сукупності більш детальних положень задля зближення їх до конкретної ситуації, щоб не виникали сумніви під час юридичної кваліфікації цих фактів і ситуацій.

Тому, з’ясування повинно привести до точного розуміння змісту норм права, яке б забезпечувало їх повну і точну реалізацію.

Результатом тлумачення повинно бути повне розуміння і визначення змісту правової норми.

Ясність змісту – це глибоке розуміння змісту норми, відсутність будь-яких сумнівів в точності, наведених в результаті тлумачення висновків.

Визначеніст ь змісту – це конкретність змісту правової норми, яка не припускає двох або більше рішень на підставі зроблених висновків.

Результати тлумачення підрозділяються на види в залежності від співвідношення між текстуальним виявом норми – «буквою закону» і її дійсним змістом – «духом закону». За цією ознакою тлумачення норм права може бути буквальним (адекватним), обмеженим і поширювальним.

В переважній більшості випадків дійсний зміст правової норми з’ясовується буквально – в точній відповідності з текстом норми. Таке тлумачення називається буквальним. При буквальному тлумаченні зміст норми права повністю відповідає її текстуальному вияву («дух закону» і «буква закону»співпадають).

Однак, в окремих виключних випадках може виникнути деяка відмінність між дійсним змістом норми та її текстуальним виразом. В таких випадках «дух закону» і «буква закону» не співпадають.

Якщо в результаті з’ясування виявляється, що дійсно зміст норми права дещо вужчий її текстуального виразу, то тлумачення буде обмеженим. Тут «дух закону» вужчий «букви закону». При обмеженому тлумаченні текст норми доводиться до повної відповідності із її змістом. Так, статтю 40 Кодексу законів про працю (КЗпП України), яка визначає випадки, при яких адміністрація за власною ініціативою може розірвати трудовий договір з робітниками або службовцями, потрібно тлумачити обмежено. Така необхідність виникає в зв’язку з тим, що стаття 43 цього Кодексу забороняє розірвання трудового договору за ініціативою адміністрації без згоди профспілкового комітету. Тлумачити зміст статті 40 необхідно вужче її текстуального виразу, оскільки у відповідності із статтею 43 адміністрація може звільнити робітника або службовця тільки за згодою профспілкового комітету.

Якщо в результаті з’ясування виявляється, що дійсний зміст норми дещо ширший її текстуального виразу, то тлумачення буде поширювальним. В даному випадку «дух закону» ширший «букви закону». Прикладом поширювального тлумачення є конституційна стаття, яка встановлює, що суді і народні засідателі, присяжні «незалежні і підпорядковуються лише закону». В даній статті дійсний зміст терміну «закон» ширше, ніж його текстовий вираз. Такий висновок можливий при тлумаченні даної норми в зв’язку з нормами кримінально-процесуального права з яких випливає, що терміном закону визначаються не тільки акти, які приймаються вищим представницьким органом держави, але і підзаконні нормативні акти, що застосовуються судом в процесі здійснення правосуддя.

Обмежене або поширювальне тлумачення можливо тільки тоді, коли встановлена невідповідність між дійсним змістом норми права та її текстуальним виразом. В іншому випадку буде допущено порушення законності. Любе обмежене або поширювальне тлумачення повинно обґрунтовуватися на доказах, які відповідним чином аргументовані.

Обмежувальне або поширювальне допускається тоді, коли законодавець використав слово або вираз, який визначає в мові на якій викладена норма, поняття більш широкого або вужчого обсягу в порівнянні з обсягом того поняття, яке в дійсності мав на увазі законодавець при формулюванні норми права і яке випливає з її контексту або з контексту нормативного акту.

Обмежене або поширювальне тлумачення норм права може випливати з їх системності. Наприклад, легальне визначення нічного часу не завжди співпадає із звичайним, астрономічним його розумінням.

Обмежене тлумачення може випливати з наявності спеціальної норми. Спеціальна норма обмежує сферу дії загальної норми, робить з неї вилучення. Вона якби відмінює дію у загальної норми в тій частині, на яку розрахована спеціальна норма.

Поширювально тлумачаться незавершені переліки і т.п. Недопустимо поширювальне тлумачення вичерпних, завершених переліків (обставин, суб’єктів та ін.), санкцій, положень, які складають виняток із загального правила.

Недопустимо обмежене тлумачення незакінчених переліків. Не підлягають поширювальному або обмеженому тлумаченню терміни, які визначені легальною дефініцією, якщо таке тлумачення виходить за її межі.

Таким чином, обмежене і поширювальне тлумачення приводить у повну відповідність дійсний зміст правової норми та її не зовсім точну форму викладення в тексті статті нормативно-правового акту.

Дата добавления: 2017-02-01