Форми реалізації права

Лекція 6. Форми реалізації права. Застосування правових норм

Норми права існують для того, щоб активно впливати на поведінку людей, регулювати суспільні відносини. Вплив права на поведінку людей здійснюються через їх волю і осмислення. Завдяки правовому регулюванню люди можуть діяти так, як передбачають норми права. Їх поведінка упорядковується, приводиться у відповідність з потребами суспільного розвитку, загальними і індивідуальними інтересами громадян держави.

Реалізація норм права - це втілення їх в поведінці людей.

Юридичні норми існують для того, щоб цілеспрямовано впливати на волю і мислення людей, змушувати їх вести себе так, як передбачає законодавство, регулювати суспільні відносини. Вольова поведінка людей – це об’єкт правового впливу. Через поведінку учасників суспільних відносин досягаються ті результати, яких повинен добиватися законодавець, видаючи норми права.

Реалізація правових норм – це така поведінка суб’єктів права, яка втілює правові норми (правомірну поведінку), практична діяльність людей по втіленню прав і виконанню юридичних обов’язків. Люба юридична норма існує лише тоді, коли вона виконується усіма і усюди.

Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб’єктів права.

За рівнем (глибині) реалізації приписів, які містяться в нормативних актах можуть бути:

реалізація загальних та установлень – це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів; в статтях, які фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності;

реалізація загальних правових норм поза правовідносинами – це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб’єктів права, тобто безперешкодне використання суб’єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб’єктивних юридичних обов’язків – без конкретних зв’язків або відносин між суб’єктами права. Існують дві форми:

а) активна – передбачає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб’єкти права по відношенню до всіх інших суб’єктів. Цим правам відповідають обов’язки всіх інших суб’єктів не здійснювати дій, які змогли б перешкодити їх здійсненню;

б) пасивна – передбачає реалізацію норм, які містять заборону, через утримання суб’єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає у дотриманні обов’язків, не порушенні заборонних норм, узгодженості своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність;

реалізація правових норм конкретних правовідносин – це втілення в реальні відносини конкретних норм права.

Форми реалізації права за суб’єктами: індивідуальна, колективна.

Реалізація права має декілька форм. Особливості цих форм найближчим чином залежать від способів правового регулювання, від того, чи реалізуються в даному випадку обов’язки, дозвіл чи заборона.

Форми реалізації права по складності і характеру дій суб’єкта (за участю або без участі держави):

проста, безпосередня (без участі держави) – дотримання, виконання, використання;

складна, опосередкована (з участю держави) – застосування.

Використання – форма реалізації, яка виражається в здійсненні можливостей, які виходять з дозволеного. Характерна риса даної форми реалізації – активна поведінка суб’єктів, при чому вона стосується суб’єктивних прав, прав на свою власну активну поведінку, на використання наданих правом юридичних можливостей (використання, наприклад, права на захист, права юридичного розпорядження об’єктами власності, виборчих прав).

Дотримання – форма реалізації, яка виражається в тому, що суб’єкти поводять себе згідно з юридичними заборонами. Характерна риса даної форми – пасивна поведінка суб’єкта, так як юридичні обов’язки при цьому реалізуються за допомогою утримання від певних дій (дотримання мір безпеки, дотримання правил дорожнього руху).

Виконання – форма реалізації, яка виражається в обов’язковому здійсненні активних дій, які приписані нормами права. В такій формі реалізуються норми, які визначають юридичні обов’язки громадян, посадових осіб, державних та громадських організацій (військовий обов’язок, обов’язок сплати податків та ін.).

Діяльність органів, організацій і окремих осіб, пов’язана з виконанням, дотриманням, використанням норм права, в свою чергу поділяються на дві самостійних групи.

По-перше, правовідносини можуть виникати між суб’єктами, які находяться в рівному становищі, не підпорядковуються один одному. В таких правовідносинах беруть участь громадяни і громадські організації, які заключають різного роду договори, домовленості, а також державні організації, однак не в якості органів, наділених владними повноваженнями, а як юридичні особи. В даному випадку вони, виконуючи господарські функції, знаходяться в рівному юридичному становищі з тими особами і організаціями, які вступають з ними в правовідносини, заключають з ними договори (наприклад, договір про постачання промислової продукції).

По-друге, правовідносини виникають між суб’єктами, де одна сторона має спеціальні владні повноваження. В правовідносинах подібного роду обов’язково бере участь державний орган або державна особа, а також любий інший орган, який спеціально уповноважений державою; мають відношення до влади.

Якщо першу форму реалізації права через правовідносини можна було б умовно назвати цивільно-правовою, автономною, то другу форму – адміністративною.

Адміністративна форма також неоднорідна. В одних випадках активною стороною, ініціатором виникнення правовідносин являються громадяни, організація або підпорядкований орган. Завжди такі правовідносини виникають на основі одностороннього подання заяви, щоб вирішити по суті будь-яке питання чи непорозуміння (подання заяви про призначення пенсії, касаційної скарги, заява підсудного про відвід членів суду, прохання громадської організації про передачу винного на поруки для перевиховання і виправлення і т.п.). Орган, наділений владними повноваженнями, несе в цьому випадку зобов’язання розглянути дану заяву (скаргу) і винести по ній мотивовані висновки чи рішення. Однак, така заява ще не дає підстави для встановлення завчасного змісту винесеного рішення.

Вказані форми реалізації правових норм вважаються, безпосередніми, так як правові установлення реалізуються самими учасниками суспільних відносин. Якщо ж дані форми не дозволяють в повному об’ємі реалізувати права і обов’язки, передбачені правовими нормами, виникає необхідність в застосуванні права, як особливої форми його реалізації. Це специфічна форма правореалізації потребує самостійного і більш детального розгляду.

Дата добавления: 2017-02-01