Поняття тлумачення правових норм

Лекція 7. Тлумачення норм права

Тлумачення (інакше інтерпретація) права розглядається в якості особливого виду юридичної діяльності, головним змістом якої є розкриття змісту нормативно-правових актів у тісному зв’язку з основними тенденціями правової політики держави. Тлумачення права служить підвищенню ефективності правореалізуючої діяльності суб’єктів правовідносин, зміцненню законності і правопорядку.

Об’єктивна необхідність тлумачення права зумовлена подальшим розвитком ринкових відносин, безперервним вирішенням внутрішніх і зовнішніх завдань по розбудові демократичної держави. Висока мобільність вказаних факторів в порівнянні з невисокими темпами правотворчої діяльності, роблять тлумачення права засобом наближення правозастосування до реальних потреб практики.

Розробка нових юридичних приписів неможлива без тлумачення, оскільки у розвинутій системі законодавства більшість знову виданих норм, так чи інакше пов’язані із вже існуючими законодавчими положеннями. Неабияке значення має тлумачення і для створення зводів законів, зібрань і довідників по законодавству, для обліку нормативних актів. Процес тлумачення неминучий і при реалізації правових норм: в діяльності суду, прокуратури та інших державних органів, при укладенні угод і договорів, в роботі товариських судів і інших органів суспільства, при здійсненні громадянами юридично важливих дій і т.п.

Тлумачення норм права – це діяльність компетентних органів держави, громадських організацій і окремих громадян по пізнанню та встановленню ними дійсного змісту норм права.

Тлумачення норм права має своєю ціллю:

правильне і одноманітне розуміння норм права;

правильне і одноманітне застосування норм права.

Необхідність тлумачення обумовлена наступними причинами:

неповне охоплення юридичними нормами фактичних умов життя;

невизначений характер норми права, наявність спеціальних, насамперед, оціночних понять та визначень, в яких нелегко розібратися юридично непідготовленим особам без спеціального тлумачення;

нечіткість, схематизм, помилковість нормативних положень як результат недогляду, халатності правотворчих органів;

необхідність тлумачення норм права іноді виходить із змісту самого нормативного акту, коли в ньому зустрічаються вирази “і т.д.”, “і т.п.”, “інше”. Встановити їх реальне значення можливо тільки за допомогою тлумачення.

Тлумачення охоплює всі рівні, ступені юридичного аналізу:

аналіз буквального тексту, тобто “букви закону”;

догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко-юридичних особливостей, конструювання їх логічної структури на підставі правових приписів, тобто “догми права”;

соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов, які дозволяють пізнати волю нормотворчого органу, тобто “духу закону”

В процесі тлумачення встановлюється:

зміст норми права;

її основна мета і соціальна спрямованість;

можливі наслідки дії акту, що тлумачиться;

суспільно-історична обстановка його прийняття,

умови, в яких проходить тлумачення і т.і.

Для правильного і глибокого виявлення волі, вираженої у нормативному акті, необхідно проаналізувати більшість різноманітних матеріалів: сам текст нормативного акту, його преамбулу, офіційні і неофіційні його роз’яснення, інші близькі за змістом норм і т.д. Однак, головним об’єктом тлумачення, при суворому режимі законності повинен бути текст нормативного акту, оскільки в ньому знаходить своє безпосереднє виявлення воля законодавця.

Тлумачення, особливо важливе і для осіб і органів, які застосовують правові норми, оскільки застосування права задля них є одним з основних обов’язків. Однак, це не зменшує важливості тлумачення і громадянами. Відоме правило, що не можна відмовлятися незнанням закону, якщо він оприлюднений у відповідній загальнодоступній формі. Звідси неминуче випливає висновок, що громадяни не повинні посилатись не тільки на незнання, але і на введення в оману щодо змісту законів.

Тлумачення норм права має два напрямки – з’ясування (для себе) і роз’яснення (для інших).

З’ясування змісту норми права є необхідною передумовою для правильного розуміння і реалізації її вимог.

Роз’яснення правової норми здійснюється тоді, коли у процесі її з’ясування з’являються непорозуміння в її змісті.

В такому випадку необхідні додаткові роз’яснення дійсного змісту правової норми. З’ясовуються всі норми права, а роз’яснюються лише ті, які потребують додаткових уточнень в процесі застосування норм права на практиці. Таким чином, за з’ясуванням норми права не завжди йде роз’яснення її змісту.

Тлумачення-з’ясування уявляє собою інтелектуальну діяльність в процесі якої з наукових позицій пізнаються глибинні властивості права, достовірно і об’єктивно викладається сутність правових приписів, які містяться у правових нормах.

Ефективність тлумачення-з’ясування залежить від рівня правосвідомості особи, яка тлумачить норми права. Чим вищий рівень правосвідомості того, хто з’ясовує чи роз’яснює зміст правових норм, тим менше правопорушень, тим повніше задовольняються права і свободи особистості.

Особливу роль при тлумаченні-з’ясуванні належить спеціальній юридичній підготовці, глибокому опануванню новітніми досягненнями юридичної науки, високій юридичній культурі. Від рівня професійної підготовки юристів багато в чому залежить якість правороз’яснювальної роботи, розуміння населенням дійсного змісту правових норм, точне здійснення їх приписів.

Отже, тлумачення-з’ясування – це внутрішня інтелектуальна діяльність суб’єкта по з’ясуванню змісту нормативно-правового акту, яка не виходить за межі його змісту.

Способи (методи) тлумачення – це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх смислу (змісту) в цілях практичної реалізації.

Види (прийоми) тлумачення – з’ясування:

філологічне (текстове, граматичне) з’ясування змісту правової норми шляхом аналізу її тексту на основі використання законів філології – з’ясування смислу норми права шляхом граматичного аналізу її словесного формулювання із використанням закону філології; базується на даних граматики, лексики і передбачає аналіз слів, речень, словникових формулювань юридичних норм. Граматичне тлумачення починається з обміркування відповідного тексту нормативного акту (текстове тлумачення).

Насамперед, встановлюють значення кожного слова і виразу, які застосовуються в нормативному приписі. Потім переходять до аналізу форми іменників і прикметників, дієслів, виду дієприкметників та ін. Потім з’ясовують граматичну структуру речення. Окремі слова і вирази, розділові знаки, неприпустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення з’ясовується буквальний зміст норми права на підставі якого далеко не завжди можна зробити дійсний висновок;

Законодавчий текст – це не звичайний літературний твір. У ньому вживається цілий ряд спеціальних термінів. В законодавстві багато так званих повсякденних, загальновживаних термінів, які залучаються із звичайної побутової мови і використовуються у своєму загальному значенні. Часто використовуються також загальновживані терміни, які мають в нормативному акті свій особливий зміст (наприклад, доказ, підозрюваний, скарга та ін.). Вони більш точно, ясно і повно визначають необхідні поняття. За звичай такі терміни, щоб обминути надзвичайно широкого і неточного тлумачення, чітко визначаються в нормативному акті (наприклад, ст.32 КПК України, де спеціально формулюються визначення багатьох термінів, які уживаються в кодексі). Спеціальні юридичні терміни (наприклад, позивач, дізнавач та ін.) відпрацьовуються правознавством і створюються законодавцем. Спеціальні юридичні знання, вивчення судової і арбітражної практики – необхідна підстава їх правильного розуміння. Широко використовуються в нормативних актах і спеціальні терміни, які залучаються з різних галузей науки, техніки, мистецтва, – так звані технічні терміни. Без таких термінів обійтися досить важко, оскільки право охоплює більшість сфер суспільного життя. Ці терміни, зазвичай, не тлумачаться в нормативних актах, і якщо виникають непорозуміння при їх тлумаченні, потрібно використовувати відповідні довідники, словники, звертатися за допомогою фахівців.

Фахівці, які вивчали проблеми тлумачення норм права, запропонували деякі загальні правила граматичного тлумачення. До них можна віднести такі правила:

словам і виразам закону слід надавати те значення, яке вони мають в літературній мові, якщо немає підстав для іншої їх інтерпретації. В міжнародному праві це правило називається «золоте правило тлумачення»;

якщо є легальна дефініція терміну, або якщо законодавець іншим чином визначив його значення, то в цьому значенні і повинен розумітися термін, не зважаючи на його інше значення в звичайній мові;

значення терміну, встановленого законодавством для однієї галузі права, не може розповсюджуватися на інші галузі;

якщо в законі не визначено тим чи іншим способом значення юридичних термінів, то їм слід надавати те значення, в якому вони вживаються в юридичній практиці і науці;

якщо в законі використані технічні чи інші спеціальні терміни і значення їх не визначено законодавцем, то їм слід надавати те значення, яке вони мають в відповідних галузях знань;

ідентичним формулюванням в рамках одного і того ж акту не можна надавати різне значення, якщо із цього акту не витікає інше;

не можна без достатніх підстав різним термінам надавати одне й теж значення;

недопустимо таке тлумачення значення норми права, при якому її окремі слова і вирази оцінювались би як зайві;

словам і виразам закону слід надавати те значення, в якому вони вживаються в період видання закону;

значення складних виразів необхідно встановлювати відповідно з синтаксичними правилами мови, на якій сформульована інтерпретаційна норма;

при тлумаченні тексту закону, викладеного не на основі першоджерела, слід звертатися до тексту першоджерела.

систематичне – з’ясування смислу норми шляхом встановлення її системних зв’язків з іншими нормами. Систематичне тлумачення складається в з’ясуванні змісту норми права шляхом зіставлення її з іншими нормами і встановлення її зв’язку з ними. Будь-яка правова норма уявляє собою змістовну частину системи права і діє в тісному зв’язку з іншими нормами. Таким чином, щоб з’ясувати дійсний зміст норми права, необхідно з’ясувати її логічний зв’язок з іншими нормами. Перед усім встановлюються зв’язки з нормами близькими за змістом і тлумаченою нормою.

Звертається увага на те, в якому нормативно-правовому акті вона сформульована (законі, указі, постанові та ін.), яке місце в цьому акті вона займає. Якщо дана норма знаходиться в підзаконному акті, то необхідно переконатися, що вона відповідає закону або іншим актам, що мають більшу юридичну силу.

Систематичне тлумачення має особливо важливе значення для органів, які застосовують норми права. Воно є необхідною умовою правильної кваліфікації юридичних справ. Наприклад, якщо застосувати норму, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил керування або експлуатації бойової техніки, спеціальної або транспортної машини, необхідно точно з’ясувати яке саме правило порушено, а для цього необхідно звернутися до інших нормативних актів, в яких містяться саме ці правила. В цілому систематичне тлумачення обумовлено взаємозв’язком суспільних відносин, які регулюються нормами права.

історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-порівняльне) – з’ясування смислу норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття. З’ясування цілей і завдань, які закладені законодавцем. Важливо врахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовлюють ініціативу і саме появлення акту, процес його обговорення. Суттєве значення в історико-політичному тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі при обговоренні законопроекту, дебати в парламенті та ін. самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і бути підставою для прийняття юридичних рішень. Історично-політичне тлумачення сприяє точної і правильної реалізації правових норм, попереднє порушення законності при їх застосуванні;

функціональне – цей спосіб тлумачення правових норм полягає в урахуванні факторів і умов, в яких реалізується, функціонує чи діє норма права, з’ясовується вплив факторів. Іноді ці фактори можуть співпадати з історичними факторами. Це підкреслює, що способи тлумачення можуть співпадати або використовуватись комплексно;

теологічне (цільове) тлумачення правових актів спрямовано на встановлення мети його видання: безпосередніх, віддалених, кінцевих;

Деякі вчені (Алексеєв С.С., Котюк В.О.) відокремлюють логічне і спеціально-юридичне тлумачення:

логічне тлумачення – передбачає самостійне використання правил логіки для з’ясування змісту норми, яка іноді не співпадає з буквальним змістом за причиною невдалого вибору законодавцем словесних форм (логічні перетворення, виведення норм із норм, висновки із понять, по аналогії, від протилежного, доведення до абсурду);

Спеціально-юридичне тлумачення – сукупність прийомів, що відокремлені від інших способів тлумачення в зв’язку з аналізом спеціальних термінів, технічно-юридичних засобів і прийомів виразу волі законодавця.

При з’ясуванні правових норм потрібно використовувати всі вказані прийоми. Тільки їх сумісне застосування сприяє точному і правильному розумінню змісту тлумачення норми права.

Дата добавления: 2017-02-01