Сутність та різновиди політичної пропаганди та агітації

Психологічна війна в політиці та основні прийоми її ведення

Психологічна війна – це сукупність різноманітних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни у бажаному напрямку їх психологічних характеристик (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, мотивів, установок, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості загалом (В. Г. Крисько). Сфери використання психологічної війни в політиці:
1. Діяльність окремих політиків;
2. Виборчі кампанії;
3. Політична реклама;
Головна мета психологічної війни: домогтися повороту від підтримки опонентів з боку мас до ворожого ставлення до них і відкритої боротьби.
Прийоми психологічної війни:
І. Прийоми психологічного тиску:
- багаторазові повторення однієї і тієї ж тези;
- посилання на авторитети;
- викривлення цитат, статистики;
- тенденційний підбір ілюстративного матеріалу;
ІІ. Прийоми соціологічного тиску:
- впровадження у певне суспільство цінностей іншого;
ІІІ. Прийоми, повязані з порушенням законів логіки:
- підміна тези;
- “рух по колу”;
ІІІ. Маніпуляція подачею інформації:
- дроблення інформації;
- підвищення швидкості подачі інформації;
- передача інформації без коментарів;
- маніпулювання зображенням;
- “спіраль замовчування” – замовчування думок опонентів;
- “смердючий оселедець” – “переключення” уваги громадськості на менш важливі політичні події;
ІV. Використання чуток, пліток, анекдотів;

Пропаганда (від лат. propaganda — поширення, розповсюдження) – позитивне повідомлення про неконкретний об’єкт для максимально широкої аудиторії. Пропаганда — це діяльність, спрямована на популяризацію і поширення ідей у суспільній свідомості. Пропагувати — означає усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації чи за допомогою інших засобів поширювати їхні ідеї, теоретичні знання, погляди, переконання тощо.
Метою пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного ставлення до певного об’єкту.
Головна мета пропаганди — довести головні ідеї та теоретичні знання до широких верств населення і перетворити на особисті переконання.
Пропаганда – процес закріплення в свідомості певних цінностей.
Агітація (від лат. agitatio — спонукання до дії) – пропагандистська діяльність з метою пробудження до політичної активності як окремих груп, так і широких верств населення.
Агітація— це вплив на свідомість людей шляхом поширення окремих ідей та гасел з метою мобілізації їх на виконання поставлених завдань.
Основні підходи до розуміння агітації:
а) це поширення політичних ідей і гасел з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності політичних дій;
б) це один з поширених засобів політичної боротьби;
в) це усна, друкована і наочна політична діяльність, за допомогою якої ті чи інші політичні сили впливають на свідомість і настрої мас з метою спонукати їх до активної дії у певному напрямі.
У політичній боротьбі агітація використовується як у явній, так і в прихованій формі.
Завдання пропаганди: поєднання теоретичного та буденного рівнів свідомості.
Механізм введення у буденну свідомість об’єктів теоретичної свідомості:
- надання ідеям образно-емоційних форм;
- спрощення (примітивізація) ідей;
- систематичне повторення одних і тих самих положень;
- використання перебільшення, неправди;
Фактори пропаганди:
1. Чим більший розрив між досвідом людей та ідеєю, тим більше викривлення і брехні у пропаганді;
2. Пропаганда має орієнтуватись на референтні групи (“лідерів думок”);
Види пропаганди:
- “біла” пропаганда (відоме джерело, правдиве повідомлення);
- “сіра” пропаганда (джерело невідоме, істинність не встановлена);
- “чорна” пропаганда (фальсифікація джерела і повідомлення);
Головна відмінність між пропагандою та агітацією полягає в тому, що пропагандист, розкриваючи одне питання, повинен висловити багато ідей, так багато, що їх не одразу в змозі засвоїти пересічні громадяни. Агітатор, розкриваючи те саме питання, візьме тільки одну його складову (частину), причому найбільш відому всім громадянам, і спрямує всі свої зусилля на те, щоб, спираючись на цей всім відомий факт (приклад), показати людям напрям дій, що приведуть до покращання загального стану.

Дата добавления: 2014-01-04