Автотранспортні засоби з вантажопідйомними пристроями

Напівпричепи-контейнеровози

Напівпричепи-контейнеровози розділяються на дві групи:

1 – для перевезення великотоннажних контейнерів з пристроями у вигляді фітингу для кріплення контейнерів;

2 – для перевезення середньо- і малотоннажних контейнерів без облаштувань кріплення.

Напівпричепи-контейнеровози (рис. 8.1) служать для перевезення універсальних автомобільних, залізничних і великовантажних контейнерів.

Вони використовуються в основному при доставці вантажів підприємствам і організаціям із залізничних станцій, морських портів і аеропортів в місцевому і міжнародному повідомленнях.

Рис. 8.1. Напівпричепи-контейнеровози: а – для середньотонажних контейнерів; б – для великовантажних контейнерів

Напівпричепи-контейнеровози виконуються одновісними або з одним двовісним візком. Вони можуть мати рівну або ступінчасту вантажну платформу (зі зниженою середньою частиною). При ступінчастій платформі знижується центр тяжіння навантаженого напівпричепа-контейнеровоза і підвищується його стійкість.

Для перевезення великовантажних контейнерів напівпричепи-контейнеровози мають спеціальні поворотні пристрої (замки) для фіксації контейнерів на вантажній платформі. Вони можуть бути обладнані гідравлічними навантажувально-розвантажувальними пристроями.

Напівпричепи-контейнеровози, що випускаються в нашій країні, мають вантажопідйомність 5... 27 т, а їх навантажувальна висота складає 0,65... 1,5 м.

Для перевезення великотоннажних контейнерів випускаються спеціалізовані напівпричепи-контейнеровози

Напівпричепи із ступінчастим розташуванням майданчиків для контейнерів мають знижений центр мас, підвищену стійкість і швидкість руху.

До вантажопідйомних пристроїв відносяться: УГБ – вантажопідйомний борт (майданчик); УКК – кран стріловидний консольний; УКП – кран портальний; УКГ – пристрій вантажопідйомний, що складається з двох механізмів кранів консольного типу; УВП – облаштування вертикального підйому; УНС – облаштування похилого зняття.

Вантажопідйомний борт типу УГБ встановлюється на рамі автомобіля або напівпричепа і застосовується при перевезенні з механізованим вантаженням або розвантаженням контейнерів і інших штучних вантажів. Залежно від типорозміру встановлена наступна номінальна вантажопідйомність бортів – 0,63 т (УГБ-0,63), 1,0 т (УГБ-1,00) і 1,5 т (УГБ-1,5).

Вантажопідйомні борти, що встановлюються на автотранспортних засобах, класифікуються за п'ятьма основними ознаками. Компонувальному рішенню - вбудований, знімний(навісний). Типу підйомного механізму – тросовий, важільний. Типу гідроприводу - гідравлічний, електрогідравлічний. Типу грузонесущего вузла – голчастий, платформений. Розташуванню вантажопідйомного борту – ззаду або збоку автомобіля, причепа або напівпричепа.

Автомобілі-самонавантажувачі з вантажними бортами (рис. 8.2) забезпечують вантаження і розвантаження штучних або затарених вантажів масою одного місця від 100 до 1000 кг

Рис. 8.2. Автомобіль-самонавантажувач з вантажним бортом

Вантажопідйомними бортами зазвичай обладналися бортові автомобілі і автомобілі-фургони, вантажопідйомність яких більше 2,5 т. Вантажопідйомним є задній борт кузова. Привід цього борту забезпечує його горизонтальне положення при підйомі від рівня землі до рівня підлоги кузова і навпаки – при опусканні. У транспортному положенні вантажний борт закритий. У тих випадках, коли кузов автомобіля не має бортів, вантажопідйомний борт виконується у вигляді знімного горизонтального майданчика, розміри якого дещо менше борту кузова автомобіля. Привід вантажопідйомного борту може бути механічним, гідравлічним і комбінованим. Переміщення вантажопідйомного борту відбувається по вертикальних направляючих стойках або за допомогою шарнірного паралелограма. Вантажопідйомність борту складає 0,5...1 т, навантажувальна висота – 1,2...1,4 м, час підйому і опускання вантажу – 7...20 с.

Найбільше поширення отримали автомобілі із заднім розташуванням вантажопідйомного борту (рис. 8.3, 8.4).

Рис. 8.3. Вантажопідйомний борт АПС 62Ф для автомобіля-фургона ГЗСА-891: 1 – вантажопідйомна платформа; 2 – направляючий важіль; 3 – підйомна рама; 4 – корпус; 5 – гідроциліндр; 6 – кран; 7 – проміжні ланки; 8 – защіпки.

Рис. 8.4. Принципова схема гідроприводу вантажопідйомного борту (а) і конструкція гідроциліндра (б) з гідрозамком: 1 – шестерінчастий насос; 2 – золотниковий розподільник; 3 – гідроциліндр; 4 – гідрозамок; 5,6 – запобіжний клапан; 7 – кулька;8 – дросель; 9 – хрестовина; 10 – пружина; 11 – кулька; 12 – сідло; 13 – голка; 14 – поршень гідрозамку; б, В, Г – порожнина; Д, Е – канал.

Автотранспортні засоби з консольними стріловидними кранами. Консольний стріловидний кран типу УКК (рис. 8.5) встановлюється на рамі автомобіля або напівпричепа, застосовується при перевезенні з механізованим вантаженням-розвантаженням малотоннажних контейнерів і інших штучних вантажів.

Рис. 8.5. Автомобіль-самонавантажувач із стріловидним краном

Залежно від типорозмірів встановлена наступна номінальна вантажопідйомність кранів: 0,63 т (УКК-0,63), 1,0 т (УКК-1,00) і 1,25 т (УКК-1,25).

Розроблені і випускаються автомобілі з консольними гідрокранами типу 403011, 4312, 5950, 5943 та ін. (рис.8.6,8.7).

Рис. 8.6. Загальний вигляд автомобіля з консольним краном мод 403011.

Рис. 8.7. Механізм повороту крану: 1 – стійка; 2, 5 – конічні підшипники; 3 – корпус; 4 – гвинт; 6 – корпус кришки; 7 – поршень; 8 – гайка.

Конструкції кранів різної номінальної вантажопідйомності і їх гідравлічні схеми аналогічні. Наявні відмінності пов'язані з необхідністю виконання вимог стандартів (наприклад, в частини вильоту стріли, розташування крюка при максимальній висоті підйому і т. п.).

Кран виконаний у вигляді єдиного блоку, монтується на рамі автомобіля між кабіною і зрушеним назад кузовом. Він включає наступні основні вузли: основа з маслобаком; колону, нижня частина якої є циліндром повороту, а верхня – циліндром підйому; стрілу; зовнішні опори; вузол управління; гідроприводи і гідронасос, що встановлюється на коробці відбору потужності.

Крани портального типу УКП (рис. 8.8, 8.9) встановлюються на рамі автомобіля або напівпричепа і застосовуються при перевезеннях з механізованим вантаженням-розвантаженням середньо- і малотоннажних контейнерів, штучних вантажів, у тому числі пакетованих.

Рис. 8.8. Автомобіль з портальним краном: 1 – портал; 2 – гідроциліндри.

Рис. 8.9. Принципова схема гідроприводу портального крану: 1 – насос; 2 – трьохзолотниковий розподільник; 3,4,5 – золотники; 6 – клапан обмеження тиску; 7,8 – дроселі; 9 – гідрозамок; 10 – гідроциліндр підйому; 11 – циліндр; 12, 13 – циліндри повороту; 14, 15, 16, 17 – дроселі із зворотними клапанами; 18 – запобіжний клапан; 19 – фільтр.

Встановлена наступна номінальна вантажопідйомність портальних кранів: 1,25 т (УКП-1,25), 3,0 т (УКП-3,0) і 5,0 т (УКП-5,0).

Автомобілі-самонавантажувачі з порталами (рис. 8.10), що коливаються, призначені для перевезення універсальних контейнерів масою 2,5 т. Вантаження і вивантаження контейнерів робиться за допомогою порталів, якими обладналися бортові автомобілі і автомобілі-фургони.

Портал шарнірно сполучений з підлогою кузова автомобіля і має гідравлічний привід.

Рис. 8.10. Автомобіль-самонавантажувач з порталом, що коливається

При вантаженні контейнер закріплюється у верхній частині порталу, який, нахиляючись вперед до кабіни автомобіля, опускає його на підлогу кузова. Вивантаження контейнера робиться в зворотному порядку. За допомогою гідравлічного приводу здійснюється не лише під'їм і опускання порталу з вантажем, але і фіксація його у будь-якому проміжному положенні.

Привід гідросистеми портального крану здійснюється від шестерінчастого насоса, укріпленого на фланці коробки відбору потужності, яка включається важелем з кабіни водія.

Розроблені і випускаються автомобілі з портальними кранами на базі автомобілів ГАЗ, ЗИЛ, МАЗ, КамАЗ та ін. Принцип дії портальних кранів різної вантажопідйомності однаковий.

Дата добавления: 2013-12-13