Акціонери

Споживачі

Аналіз цілей та інтересів зацікавлених груп організації

Важливо під час побудови стратегії оцінити сподівання та інтереси зацікавлених груп. Такий аналіз буде особливо ефективним для розроблення та реалізації загальнокорпоративної стратегії.

Споживачі є найвпливовішою групою в ринковій економіці. Якщо їхні сподівання не будуть виправдані, то вони купуватимуть товари та послуги інших організацій. Споживач - це основа бізнесу. Основні його цілі - якість товару, його цінність, ціна, сервісне обслуговування, розвиток послуг як елементу товару, повна та достовірна інформація про товар чи послугу тощо. Найбільші проблеми для системи менеджменту виникають під час ідентифікації потреб та цілей споживачів у конкретний часовий період. Для цього затрачають значні кошти підприємства, які можуть перевищити витрати на врахування цілей усіх інших зацікавлених груп. Що думає купувати споживач, і що він вважає "цінністю" - це передусім визначає пропозицію організації, і відповідно стратегію підприємс­тва. Однак варто пам'ятати, що споживачі не є винятково однією групою, від якої залежить успішність стратегії підприємства. І твердження, яке все частіше зустрічається у вітчизняній та іноземній літературі, про те, що не на обсяги випуску, а на якість продукції та послуг, на задоволення потреб споживачів має орієнтуватись підприємство, є хибними. Як влучно зауважує В. Герасимчук, не варто в категоричній формі заявляти, нібито підприємство у своїй комерційно-господарській діяльності має орієнтуватись на все, що завгодно, тільки не на збільшення обсягів виробництва.

Інвестори вклали свої кошти в підприємство з метою отримати винагороди у вигляді дивідендів та збільшення вартості акцій, тобто основна їхня мета - це отримання доходу на вкладений капітал. Деколи акціонери, як і окремі менеджери, вкладають кошти у проекти з високим рівнем економічного ризику, тобто йдуть на ризик заради відчуття самого ризику⁴⁹. В українській економіці акціонери мають значний вплив на діяльність підприємств. Хоча вітчизняне законодавство чітко регламентує відносини акціонерів та менеджменту підприємства. Відповідно до закону України ст. 47 "Про господарські товариства" керівництво поточною діяльністю не є компетенцією акціонерів, а винятково виконавчих органів. Більше того ця стаття передбачає, що загальні збори можуть передати виконавчим органам товариства (менеджменту) частину належних їм прав. Однак у практиці функціонування вітчизняних підприємств акціонери, як правило, здійснюють безпосереднє керів­ництво поточною діяльністю, тим самим реалізуючи насамперед власні цілі, що загалом негативно позначається на розвитку під­приємства та менеджменту. Відповідно до того ж таки закону акціонери мають право на отримання регулярної та вичерпної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, своєчасні виплати дивідендів та справедливе відшкодування капіта­лу у разі банкрутства підприємства. У разі незадоволення потреб та недосягнення основних цілей акціонерів вони можуть звільнити управлінський персонал або продати організацію.

Однак вітчизняна інституційна структура економіки є недос­коналою, що виявляється в порушенні прав акціонерів на отримання адекватної та вичерпної інформації, а також у перешкоджанні реалізації права участі в прийнятті управлінських рішень. Тому виписані законодавчі норми не регулюють усіх конфліктів, що виникають через випадки розбіжностей у інтересах самих власників, власників і ме­неджерів, менеджерів і працівників, організацій та споживачів тощо.

Менеджмент підприємства

Основні цілі менеджменту - висока заробітна плата, влада (кар'єрне зростання), самовираження, соціальна захищеність, рівність можливостей, захист здоров'я на робочому місці, невтручання в осо­бисте життя тощо. Саме такі матеріальні стимули та соціальний статус забезпечуються стабільністю і розвитком підприємства. За останні десятиріччя, як стверджують науковці, заробітна плата у менеджерів зростає швидшими темпами, ніж величина акціонерного капіталу, що свідчить про значний вплив цілей та потреб менеджерів на розвиток підприємства. Однак стрімко збільшується розрив між доходами пра­цівників, з одного боку, і доходами підприємств і капіталу, з іншого. Так, на початку 60-х років топ-менеджери в США заробляли приблизно в 40 разів більше, ніж працівники, у 2002-2003 рр. - у 531 раз більше.

Менеджмент розробляє методи, які об'єднують норми пове­дінки персоналу, оплати посадових осіб, укладання майнових угод, інші аспекти виробничо-господарського процесу. Такі норми оформ­люють у вигляді внутрішньо-корпоративних документів, і вони мають правову чинність на рівні організації, якщо не суперечать законодавчо визначеним нормам.

Щоб створити добру управлінську команду, необхідні роки, а погане управління менеджментом здатне знищити її протягом де­кількох днів. Часто на різних рівнях менеджменту є різні цілі. Такі цілі мають різні вектори спрямування та іноді суперечать одне одному. Можливо тому застосування принципів децентралізації сучасним менеджментом є способом вирішення проблем узгодже­ності цілей управління підприємства.

Працівники

Основні потреби працівників - це адекватна заробітна плата, нормальні умови праці, соціальна захищеність, недискримінаційне ставлення до будь-кого з членів колективу, особливо членів меншин, які не входять у склад впливових неформальних груп, надання та створення можливостей для навчання та розвитку, кар'єри тощо.

Права працівників захищені Конституцією України та законодавст­вом. Працівники належать до керованої системи, а отже, найменш істотно впливають на ефективність менеджменту підприємства. Тільки відмова у задоволенні їхніх мінімальних очікувань може призвести до відмови від виконання власних обов'язків. Профспіл­кові організації покликані захищати права працівників та умови дотримання контрактів з боку адміністрації підприємства. Однак лише з прийняттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 р. профспілки стали організа­цією, яка дійсно має змогу захистити трудові та соціально-еконо­мічні права та інтереси працівників. Тобто цілі профспілкових організацій переважно збігаються із цілями працівників. У еконо­мічно розвинутих країнах профспілки своїми діями здатні обмежити здатність менеджменту управляти або повністю захопити контроль над підприємством та ситуацією, що склалась. Водночас в Україні рішення, які прийняті профспілками, мають рекомендаційний характер, тобто не є обов'язковими до виконання роботодавцями. Особливість розвитку вітчизняних профспілок полягає у виборі незалежності від державних органів влади і співпраці з політичними партіями та рухами за програмами соціально-економічного харак­теру, об'єднанні зусиль з останніми формуванням передвиборчих блоків та парламентських фракцій. Варто зазначити, що крім функції захисту прав та інтересів працівників профспілки повинні викону­вати виховну та навчальну функції серед працівників з метою гармонізації інтересів зацікавлених груп. Менеджери кожної орга­нізації, де діють профспілкові організації, повинні формувати чіткі довгострокові цілі, на основі яких розвивати взаємовідносини з профспілковими організаціями.

Дата добавления: 2013-12-13