Суть, форми та види медичного страхування

Медичне страхування – це страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини, у тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком.

Медичне страхування може проводитись як у добровільній, так і в обов’язковій формі. Добровільними видами медичного страхування відповідно Закону України “Про страхування” є: безперервне страхування здоров’я та страхування здоров’я на випадок хвороби.

Суб’єктами добровільного медичного страхування витупають:

- страхувальники – громадяни та підприємства, що представляють інтереси громадян;

- страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення даного виду страхування;

- медичні установи, що надають допомогу і мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку гарантує страховик. Страховий поліс з добровільного медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо.

Особливістю медичного страхування є те, що страхова сума (її частина) може виплачуватись безпосередньо застрахованому, а може передаватись страховиком медичній установі у вигляді оплати вартості лікування застрахованого (придбання ліків, перебування в стаціонарному лікуванні та ін.).

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.

При індивідуальному страхуванні страхувальниками виступають окремі громадяни, які укладають договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів.

При колективному страхуванні страхувальником, як правило, є підприємство, організація, установа, яка укладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок своїх та/або їхніх грошових засобів.

Обов’язкове медичне страхування в Україні ще не введено, хоча в переліку обов’язкових видів, що здійснюються в Україні, воно подано першим.

2. Безперервне страхування здоров’я.

Об’єктом страхування виступає здоров’я та працездатність фізичних осіб.

Не можуть бути застрахованими:

- особи, які знаходяться на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах, центрах з профілактики та боротьби зі СНІДом;

- інваліди 1-3 груп.

Страховим ризиком є захворювання Застрахованої особи з втратою працездатності.

Страховим випадком вважається звернення Застрахованої особи у медичний заклад, передбачений договором страхування, у випадку гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або отруєння за отриманням консультативної, профілактичної чи іншої медичної допомоги відповідно до обраної медичної програми.

Страховик, як правило, пропонує наступні види страхових Програм:

1. “Амбулаторно-поліклінічна допомога”.

Ця програма гарантує надання та оплату вартості амбулаторно-поліклінічного лікування у кваліфікованих спеціалістів будь-якого профілю: терапевта, хірурга, травматолога, окуліста, невропатолога, дерматолога, психолога та ін. та проведення у повному обсязі лабораторних та допоміжних методів обстеження, включаючи аналіз шлункового соку, дуоденальне зондування; рентгенологічні дослідження, ЕКГ, РВГ, РЕГ, ЕЕГ та ін., в лікувальних закладах, з якими страховиком укладені договори про співробітництво, у тому числі в денному стаціонарі, з оплатою вартості ліків після закінчення повного курсу амбулаторного лікування.

2. “Стаціонарна допомога”.

Ця програма гарантує надання та оплату в межах страхової суми вартості стаціонарної медичної допомоги в лікувальних закладах, з якими страховиком укладені договори про співробітництво. Госпіталізація здійснюється на протязі 1-3 діб з моменту отримання напрямку лікаря та невідкладно - у разі гострого захворювання або нещасного випадку. Гарантується оплата вартості ліків, необхідних для лікування, надання необхідних побутових умов, оплата вартості харчування.

3. “Швидка медична допомога”.

Ця програма гарантує надання та оплату в межах страхової суми вартості висококваліфікованої цілодобової невідкладної медичної допомоги виїзних загальнопрофільних бригад спеціалістів та спеціалізованих бригад (кардіологічних, неврологічних тощо).

4. “Стоматологія”.

Ця програма гарантує надання та оплату в межах страхової суми вартості послуг, пов’язаних з первинним оглядом застрахованої особи лікарем-стоматологом із застосовуванням нових технологій; необхідний комплекс діагностичних досліджень та застосування анестезії при проведенні лікувальних процедур; терапевтичну допомогу – лікування карієсу, пульпіту, періодонтиту із заміщенням дефекту зуба пломбою; хірургічну допомогу – видалення зуба.

5. “Аптека”.

Ця програма передбачає забезпечення застрахованої особи лікарськими засобами для лікування гострих захворювань чи ускладнень захворювань. Вартість однієї упаковки будь-якого лікарського засобу не повинна перевищувати певної встановленої суми.

Не визнаються страховими випадками звернення застрахованої особи до медичного закладу у зв’язку із хворобою, яка є наслідком, як правило, таких подій:

- військових дій, тероризму, громадянських заворушень, стихійних лих;

- атомного вибуху, радіації та радіаційного забруднення;

- вживання алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин, самолікування;

- спроби вчинення самогубства, за винятком випадків, коли особа була доведена до такого стану офіційно підтвердженими протиправними діями третіх осіб;

- навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком та страхувальником, причому для кожної медичної Програми страховик має право встановлювати її мінімальний розмір. Виплата страхової суми або її частини проводиться медичному закладу у вигляді оплати наданих застрахованій особі медичних послуг.

Страхові тарифи встановлюються страховою компанією, виходячи з величини страхового покриття, обраної Програми страхування, а також віку та стану здоров’я страхувальника.

3. Страхування здоров’я на випадок хвороби.

Об’єктом страхування виступає життя, здоров’я та працездатність фізичних осіб.

Не можуть бути застрахованими особи:

- у яких на момент укладення договору страхування вже виникло захворювання, від якого вони хотіли б застрахуватися;

- які знаходяться під постійним наглядом психіатра.

Страховим ризиком є захворювання застрахованої особи певною хворобою.

На страхування приймаються хвороби (їх більше 100), які належать до 12 класів захворювань (інфекційні та паразитарні, онкологічні захворювання, хвороби системи кровообігу, органів дихання, травлення, нервової системи, ускладнення вагітності тощо).

Страховими випадками витупають:

- захворювання застрахованої особи хворобами, що вказані в договорі;

- отримання застрахованою особою інвалідності (1,2,3 груп) в результаті хвороби, на випадок якої проводилося страхування;

- смерть застрахованої особи, що настала в результаті хвороби, на випадок якої проводилося страхування.

Страхові тарифи встановлюються страховою компанією, виходячи з обраних класів захворювань, віку та стану здоров’я застрахованих, їх кількості.

При укладенні договору страхування страховик має право вимагати медичного огляду особи, яка буде застрахована, для визначення фактичного стану її здоров’я. В залежності від результатів попереднього медичного обстеження застрахованій особі призначається відповідна група здоров’я:

- група здоров’я 1 – це практично здорові особи 16 - 40 років без обтяжливої спадковості, які мали в анамнезі дитячі хвороби; без шкідливих звичок або при їх поміркованому вияві, які не працюють на виробництві з особливо шкідливими умовами праці, діти до 16 років;

- група здоров’я 2 – це практично здорові з підвищеним ризиком захворювання особи у віці 20-55 років з обтяжливою спадковістю до діабету, серцево-судинними, онколігічними, нирково-жовчно-камінними захворюваннями, психічними захворюваннями. В анамнезі – черепно-мозкові тра-ми, ускладнені дитячі захворювання, зловживання алкоголем, тютюном, які працювали або працюють на виробництві з особливо шкідливими умовами праці;

- група здоров’я 3 – це особи, які мають хронічні захворювання з тенденцією до загострення частіше двох разів на рік, які зловживають алкоголем, транквілізаторами, снодійним, страждають вираженими неврозами, психопатіями, сексуальними порушеннями, гіпертонічною хворобою 1 і 2 ступеня. Особи віком від 55 років.

Виплата страхової суми (її частини) проводиться:

- у випадку смерті застрахованої особи – 100% правонаступнику, вказаному в договорі;

- при встановленні інвалідності – певний відсоток від страхової суми в залежності від групи інвалідності;

- у разі захворювання хворобою – у розмірі суми, яка встановлена для даної хвороби.

4. Медичне страхування осіб, які виїжджають за кордон.

З метою створення умов, які б гарантували відшкодування громадянину України витрат, пов’язаних з надзвичайними обставинами під час перебування його за кордоном, ст. 9 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.94р. №3857, передбачено, що громадянин України зобов’язаний бути застрахований. Крім цього, статтею 17 Закону України “Про туризм” від 15.09.95р. №324-95 визначено, що медичне страхування туристів є обов’язковим і без страхового полісу громадяни України не можуть виїхати за кордон.

Можливість забезпечення медичним полісом наших громадян за кордоном створюється завдяки діяльності на страховому ринку спеціалізованих організацій (сервісних компаній), які називаються асистантами (від англ. аssistance – допомога). Перебуваючи у закордонній поїздці, людина знаходиться в незнайомому середовищі. При настанні хвороби основною проблемою туриста може стати не оплата медичних витрат як така, а одержання відповідної допомоги. Виклик лікаря, швидкої допомоги, спілкування з персоналом лікувальних установ, придбання медикаментів – усе це і багато чого іншого в чужій країні може викликати серйозні труднощі.

Асистанти – це спеціальні організації, які маючи мережу цілодобових координаційних центрів по всьому світу беруть на себе надання повного спектру медичних, технічних (ремонт автомобіля та ін.) та супутніх послуг (юридична консультація, інформаційне забезпечення) для подорожуючих за межами України.

У своїй роботі асистанти спираються на:

1. Цілодобову диспетчерську службу в різних державах світу, де працюють висококваліфіковані працівники (медики, юристи), кожен з яких знає декілька мов.

2. Договори з медичними та іншими закладами про надання кваліфікованої медичної (чи іншої допомоги) застрахованому.

У системі взаємовідносин “клієнт – страхова компанія” асистант з одного боку – забезпечує надання якісних медичних чи інших послуг застрахованому (відповідно до придбаного ним полісу), а з другої – оптимізує витрати з надання цих послуг.

Після настання страхового випадку застрахованому необхідно подзвонити в найближчий диспетчерський центр компанії-асистанта, після чого йому в найкоротший строк буде надано допомогу, а рахунок виставлено страховій компанії.

Найбільшими сервісними компаніями, які працюють в Україні є: “Mercuri International Assistans and Claim Ltd” (Англія), “CORIS” (Франція), “Mercur Assistance” (Німеччина), “ТIМ-асистанс” (Росія).

Коротко розглянемо особливості даного виду страхування.

Об’єктом страхуваннявиступають витратина одержання невідкладної медичної та іншої (технічної, юридичної) допомоги під час перебування за кордоном. До основних страхових ризиків відносять: раптову хворобу,нещасний випадок,поломку автомобіля та ДТП,втрату документів та багажу, порушення прав застрахованої особи.

Страховик, як правило, не відшкодовує витрати:

- що перевищують необхідні, коли стан здоров’я застрахованої особи за медичним висновком, дозволяє їй повернутися в країну постійного місця проживання;

- на медичні послуги внаслідок вживання алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин;

- на лікування венеричних захворювань та СНІДу;

- на діагностику та лікування захворювань, що почалися в країні постійного місця проживання (в таких випадках оплачуються тільки витрати на негайну допомогу, необхідну для рятування життя);

- на лікування через нещасні випадки, викликані військовими діями, громадянськими заворушеннями чи страйками;

- на лікування чи у разі смерті внаслідок самогубства або навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Страхова сума встановлюється в залежності від країни відвідування. Страхові платежі встановлюються страховою компанією та погоджуються з асистантом. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком асистанту у вигляді оплати вартості наданих застрахованій особі послуг, що передбачені обраною програмою страхування (А, В, С тощо). Якщо застрахована особа з власних коштів оплатила надану їй невідкладну допомогу, то компенсацію проведених витрат вона зможе одержати або від асистанта у країні відвідування, або від страховика після повернення на батьківщину.

Основні програми страхування:

Програма А включає:

- надання медичної допомоги, включаючи госпіталізацію, діагностичні та лікувальні процедури, операції, забезпечення медикаментами, екстрену стоматологічну допомогу;

- транспортування (при необхідності) на батьківщину з медичним супроводом (при необхідності) для подальшого лікування;

- репатріація останків (у випадку смерті Застрахованої особи), включаючи підготовку тіла та труни.

Програма В включає Програму А +

- приїзд та перебування близького родича у випадку госпіталізації Застрахованої особи на термін більше ___ днів;

- повернення на батьківщину неповнолітніх дітей у випадку хвороби або смерті батьків;

- пошук та повернення втраченого багажу та документів;

- правова консультація після настання нещасного випадку, порушенні правил дорожнього руху, в адміністративному процесі;

Програма С включає Програми А + В +

технічний асистанс:

- транспортування пошкодженого транспортного засобу до станції техобслуговування,;

- ремонт;

- доставка Застрахованої особи до місця призначення;

- правовий захистЗастрахованої особи після ДТП.

ЛЕКЦІЯ 6. СТРАХУВАННЯ МАЙНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

План лекції.

1. Суть та особливості страхування майна та відповідальності підприємств у ринковій економіці.

2. Добровільне страхування майна підприємств.

3. Добровільне страхування наземного транспорту (авто-каско).

4. Добровільне страхування вантажів.

Ключові слова: страхування майна підприємств, експертна оцінка майна, страхування відповідальності підприємств, страхування автотранспорту, страхування вантажів

1. Суть та особливості страхування майна та відповідальності підприємств у ринковій економіці.

Майнове страхування об’єднує найрізноманітніші види страхування, більшість з яких є добровільними. Для укладання договору майнового страхування потрібно обов’язково визначити страхову суму, яка встановлюється за згодою сторін у розмірі, що не перевищує дійсної вартості застрахованого майна (страхової вартості). Дійсна (страхова) вартість майна встановлюється за згодою сторін на підставі документів, що підтверджують вартість майна, експертної оцінки, або заявленої страхувальником вартості майна, з урахуванням цін і тарифів, що існують на момент укладання договору страхування. Страхова сума може встановлюватися окремо по кожному застрахованому об’єкту або сукупності об’єктів (групам, категоріям майна), зазначених у договорі страхування.

Майно може бути застраховане на основі системи дійсної вартості, що гарантує повне відшкодування збитків у випадку їх виникнення, чи на основі системи пропорційної відповідальності, за якою страхове відшкодування буде становити таку пропорцію до суми збитків, як страхова сума до страхової оцінки.

Договором страхування може бути також передбачена франшиза (умовна або безумовна). Франшиза може встановлюватись окремо по кожному об'єкту страхування, страховому випадку (ризику).

Фізична або юридична особа може укласти договір страхування на термін до одного року. Щодо страхового платежу, то він встановлюється виходячи з розміру страхової суми, строку страхування і страхового тарифу по відповідному ризику та об’єкту страхування.

Майно вважають застрахованим на території України за постійним місцем проживання страхувальника у всіх житлових і підсобних приміщеннях за адресою, вказаною в договорі страхування.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник змінив постійне місце проживання, то перевезене у зв’язку з цим майно або його частка, вважається застрахованим за новою адресою до закінчення терміну, вказаного в договорі.

Договір страхування діє тільки на території, що вказана у договорі страхування (території страхування), при цьому територією страхування нерухомого майна є його фактичне місцезнаходження, а територією страхування рухомого майна є вказані у договорі страхування будівлі, склади та приміщення або ділянки, в яких зберігається застраховане майно. Усі зміни та доповнення до договору страхування приймаються за згодою сторін у письмовій формі.

Розмір збитків визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складання кошторису збитків. Кожна із сторін має право на проведення незалежної експертизи. Незалежна експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення. Якщо незалежна експертиза визнала випадок нестраховим, витрати на її проведення несе страхувальник.

Страхування відповідальності виникло з метою захисту інтересів як потенційних спричинювачів збитків, так і третіх осіб, яким завдано збитків, оскільки винна особа може виявитись неспроможною відшкодувати спричинені збитки.

На відміну від майнового та особового страхування страхування відповідальності має низку особливостей:

1) договір страхування відповідальності завжди укладається на користь третіх осіб, причому наперед вони невідомі, оскільки з’являються тільки після настання страхового випадку;

2) якщо у страхуванні майна страхова сума визначається в межах дійсної вартості об’єкта страхування, в особовому – її розмір має математичне визначення і залежить від платоспроможності страхувальника, то у страхуванні відповідальності страхова сума – це гранична сума відшкодування (ліміт відповідальності), що бере на себе страховик у випадку заподіяння страхувальником шкоди третім особам (їхньому життю, здоров’ю, майну тощо).

3) види страхування, які належать до цієї галузі, носять комплексний характер, оскільки страхування відповідальності може одночасно забезпечувати страховий захист як життя і здоров’я третіх осіб, їх майна, так і навколишнього середовища.

Законодавство більшості розвинутих держав світу, в тому числі і України, передбачає проведення більшості видів страхування відповідальності в обов’язковій формі, особливо об’єктів та дій підвищеної небезпеки.

2. Добровільне страхування майна підприємств.

Об’єктом страхування виступає майно підприємств (власне, передане в оренду, передане в лізинг, заставне). Страхування майна проводиться на випадок його пошкодження та втрати, як правило, від наступних страхових ризиків:

- пожежа, вибух, влучення блискавки;

- пошкодження водою з каналізаційних та інших систем;

- пограбування, крадіжка та акти вандалізму, що її супроводжують;

- протиправні дії третіх осіб;

- стихійні лиха та катастрофічні природні явища (буря, тиск снігового покриву, повінь, землетрус тощо)

та охоплює страхування страхування наступних його категорій:

· для юридичних осіб:

- будівлі, споруди та інша нерухомість;

- внутрішнє оздоблення, ремонт;

- машини та обладнання;

- комп’ютерна та інша оргтехніка;

- меблі;

- сировина та напівфабрикати;

- залишки товару на складах.

Не приймаються на страхування, як правило, такі види майна:

2. Наявні гроші в національній та іноземній валюті.

3. Акції, облігації та інші цінні папери.

4. Рукописи, плани, креслення, бухгалтерські та ділові книги, слайди та фотознімки.

5. Технічні носії інформації комп’ютерних та аналогічних систем, зокрема магнітні плівки та диски, блоки пам’яті і т. д.

6. Вибухові речовини.

Дорогоцінні метали, дорогоцінні та напівдорогоцінні камені та вироби з них, а також рідкісні та антикварні предмети можуть прийматися на страхування, але за підвищеним тарифом та за наявності документів, що підтверджують їх вартість.

Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

§ атомного вибуху, радіаційного та хімічного впливу;

§ військових дій, громадянських заворушень, конфіскації на підставі рішення судового органу;

§ корозії, гниття, зносу, самозапалення та інших природних властивостей застрахованих предметів;

§ внутрішніх пошкоджень, які мали місце до укладення договору страхування;

§ дії нормальних погодних умов, які є звичайними для даної пори року тощо.

Виплата страхового відшкодування проводиться відповідно до величини збитків з врахуваннямфраншизи.

3. Добровільне страхування наземного транспорту (авто-каско).

Об’єктом страхування виступають авторанспортні засоби, а саме: автомобілі (легкові та вантажні), автобуси, мотоцикли та мотоколяски, причепи танапівпричепи та ін., а також додаткове обладнання транспортного засобу, що не входить в його комплект відповідно до інструкції заводу-виробника (автомобільна телерадіоапаратура, світлове, сигнальне та ін. обладнання).

На страхування не приймаються автотранспортні засоби:

· з терміном їх експлуатації з моменту випуску більше ­­­8-10 років;

· від викрадення – не обладнані пристроями проти викрадення;

· зі значними механічними або корозійними пошкодженнями тощо.

Основними страховими ризиками виступають:

- дорожньо-транспортна пригода (ДТП);

- незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка;

- протиправні дії третіх осіб;

- стихійні лиха;

- вибух та пожежа;

- падіння сторонніх предметів, в т.ч. дерев, снігу, льоду тощо.

Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

1. військових дій, громадянських заворушень; конфіскації на підставі рішення судового органу;

2. атомного вибуху, радіаційного та хімічного впливу;

3. транспортування морським, залізничним та іншими видами транспорту;

4. використання для навчальних чи спортивних цілей, в аварійному стані;

5. керування у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння тощо.

Виплата страхового відшкодування здійснюється відповідно до величини збитків з врахуванням франшизи. У разі викрадення транспортного засобу частина страхової суми виплачується після відкриття кримінальної справи (як правило - 40%), решта – після її закриття.

4. Добровільне страхування вантажів.

Об’єктом страхування виступає вантаж, а також, фрахт та інші витрати, що пов’язані з перевезенням вантажу.

Страховими ризиками виступають, як правило, такі:

· Аварія з транспортом, який здійснював перевезення.

· Стихійне лихо, дія вогню або вибух під час перевезення, навантаження та розвантаження.

· Падіння та пошкодження вантажу під час перевезення, навантаження та розвантаження.

· Зникнення транспортного засобу без вісті.

· Протиправні дії третіх осіб.

· Намокання внаслідок заходів рятування від пожежі на транспортному засобі.

· Псування внаслідок несвоєчасної доставки або поломки морозильного устаткування.

Відповідальністьстраховика починається з моменту, коли вантаж буде взято зі складу в пункті відправлення для перевезення, і триває протягом всього перевезення (включаючи перевантаження, а також зберігання на складах в пунктах перевантажень) доти, доки вантаж не буде доставлено на склад вантажоодержувача чи інший кінцевий склад в пункті призначення, зазначеному в договорі.

Місце дії договору страхування може розповсюджуватись на територію України, а також на територію тих держав, через які проходить маршрут перевезення вантажу.

Письмова заява на підставі якої укладається Договір страхування повинна містити наступні відомості:

а) точне найменування, вид упаковки та вагу, або кількість вантажу та багажу;

б) номери і дати документів на перевезення;

в) вид транспорту;

г) спосіб відправлення вантажу (в трюмі чи на палубі, насипом, наливом тощо);

д) пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу;

є) дату відправлення вантажу та ін.

Про всі істотні зміни в ризику, наприклад, про значне уповільнення відправлення вантажу, відхилення від обумовленого в договорі страхування шляху, затримку рейсу, зміну пункту відправлення, перевантаження чи прибуття вантажу, змін засобу відправлення та ін.страхувальник повідомляє страховика в строк, передбачений договором страхування.

Страхова сумавизначається як собівартість вантажу (згідно з рахунком), з можливим включенням, за бажанням страхувальника, вартості фрахту, митних зборів та інших документально підтверджених витрат, що визначають фактичну вартість вантажу у пункті призначення. Вантаж вважається застрахованим у розмірі страхової суми, що була заявлена страхувальником.

Страховий тариф визначається з урахуванням виду та вартості вантажу, виду транспорту, відстані та маршруту перевезення, наявності охорони чи спеціального супроводу тощо. У випадку перевезень кількома видами транспорту, у величині страхового тарифу враховуються всі ці види, а також усі засоби перевантаження.

При перевезенні вантажів, що швидко псуються; крихких та тих, що легко б’ються; небезпечних; антикваріату та творів мистецтва; алкогольних напоїв та тютюнових виробів; обчислювальної, відео- та електротехніки і т. ін., при встановленні страхового тарифу використовуються підвищувальні коефіцієнти.

У випадку постійного вантажо- чи багажопотоку та при укладенні договору на рік та більше, як правило, передбачаються знижки вартості страхування (в 1,2 – 1,5 р.).

Договір може бути укладено: на конкретне одиничне перевезення; на перевезення партії вантажів та багажу; на перевезення, що здійснюються протягом певного часу.

У випадку зникнення вантажу разом із засобом транспорту страхове відшкодування виплачується у повному обсязі, причому транспортні засоби вважаються зниклими без вісті, якщо з часу їх очікуваного прибуття пройшло 30 календарних днів.

ЛЕКЦІЯ 7. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ.

План лекції.

1. Необхідність, види та форми сільськогосподарського страхування.

2. Обов’язкове страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень.

3. Обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків.

4. Добровільне страхування майна с/г підприємств, орендарів та селянських (фермерських) господарств.

5. Добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам та приватним особам.

Ключові слова: сільське господарство, страхування врожаю, страхування тварин, страхування майна с/г підприємств, орендарі, фермерські господарства

1. Необхідність, види та форми

сільськогосподарського страхування.

Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами та іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Сільськогосподарське страхування включає:

- обов’язкове страхування врожаю с/г культур та багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності;

- обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків;

- добровільне страхування майна с/г підприємств, орендарів та селянських (фермерських) господарств;

- добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам та приватним особам.

2. Обов’язкове страхування врожаю с/г культур та багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур

та цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності (далі - обов'язкове страхування) проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

страхувальники - державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;

страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать: град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

- природних сінокосів і пасовищ;

- сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;

- сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;

- підпокривних та безпокривних багаторічних трав;

- посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

У разі коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Максимальні розміри страхових тарифів подано у таблиці 1. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 відсотків.

Договір обов'язкового страхування укладається за встановленою формою.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу ніж на момент виплати страхового відшкодування.

Таблиця 1

Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов’язкового

с/г культур та багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків с/г підприємствами

всіх форм власності.

(відсотків страхової суми)

	Озимі культури	Ярі зернові, зернобобові	Цукрові буряки	Кар-топля	Технічні культури	Сади, вино-градники, інші насад-ження	Овочі у відкритому грунті	Культури у закритому грунті	Розсад-ники
Автономна Республіка Крим	8,5	7,5	9,5				8,5	6,5	6,5
Області:
Вінницька			9,5				8,5	6,5
Волинська							8,5	6,5
Дніпропетровська	8,5	7,5	9,5		9,5		9,5	6,5
Донецька	8,5	7,5	9,5		9,5		9,5	6,5
Житомирська				9,5	9,5		8,5	6,5
Закарпатська	8,5	7,5	-		9,5		8,5	6,5	6,5
Запорізька	8,5	7,5	9,5				9,5	6,5	6,5
Івано-Франківська		7,5			9,5		8,5	6,5
Київська	7,5			9,5				6,5
Кіровоградська	7,5			9,5			8,5	6,5
Луганська	8,5	7,5	9,5		9,5		9,5	6,5	6,5
Львівська		7,5					8,5	6,5
Миколаївська	8,5	7,5	9,5	9,5	9,5		9,5	6,5	6,5
Одеська	8,5	7,5	9,5	9,5	9,5		9,5	6,5	6,5
Полтавська	7,5			9,5			8,5	6,5
Рівненська	7,5					8,5	8,5	6,5
Сумська	7,5					8,5	8,5	6,5
Тернопільська	7,5				8,5		8,5	6,5
Харківська					8,5			6,5	6,5
Херсонська	8,5	7,5	9,5	9,5	9,5		9,5	6,5	6,5
Хмельницька	7,5						8,5	6,5
Черкаська	7,5			9,5	7,5			6,5
Чернівецька		7,5	9,5		8,5	8,5	8,5	6,5
Чернігівська				9,5		8,5	8,5	6,5
м. Севастополь	8,5	7,5	9,5				8,5	6,5	6,5

3. Обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків.

Обов’язковому страхуванню підлягають:

1) племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, ко­зи, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програ­мою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (ге­нетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі), віком від 1 року;

2) зоопаркові тварини віком від 1 року;

3) циркові тварини віком від 1 року.

Не приймаються на страхування тварини:

- що перебувають у місцевості, в якій введено каран­тинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;

- хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородово­го чи післяродового залежування;

- тварини, у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин внаслідок:

- інфекційних хвороб;

- пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду;

- замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах;

- утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини. Франшиза встановлюється у розмірі 10% страхової суми на страховий випадок. Максимальні розміри страхових тарифів становлять 5% страхової суми.

4. Добровільне страхування майна с/г підприємств,

орендарів та селянських (фермерських) господарств.

Об’єктом страхування може бути:

1) урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку, в тому числі врожай тих культур, що вирощуються в захищеному ґрунті;

2) багаторічні насадження, тобто плодово-ягідні кущі та де­рева, що ростуть у садах, та виноградники;

3) будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, транспортні засо­би, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, продукція, сировина, товари та інше майно.

Не приймаються на страхування:

- сільськогосподарські культури, які господарство висівало три роки підряд, але жодного разу не одержувало врожаю;

- тимчасові та старі будівлі, споруди, непридатні для вико­ристання;

- ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву;

- документи, наявні гроші та цінні папери;

- будівлі, споруди та інше майно, яке знаходиться в зоні за­грози обвалу, зсуву, повені або іншого стихійного лиха з моменту офіційного оголошення про це органами виконав­чої влади або за їх дорученням іншими відомствами (гідро­метеослужбою тощо).

Урожай сільськогосподарських культур у відкритому ґрунті страхується на випадок його знищення або пошкодження внаслідок вимерзання, граду, зливи, урагану, бурі, повені, пожежі.

Перелік страхових ризиків для врожаю, що вирощується в закритому ґрунті, включає ураган, град, бурю, пожежу, якщо цими подіями була пошкоджена сама споруда.

Страхові суми встановлюються:

1) для сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у межах мінімальних або максимальних страхових сум, але не менше як 50% і не більше 70% середньої вартості врожаю;

2) для основних засобів у договірній сумі, але не більше дійсної вартості;

3) для товарно-матеріальних цінностей у договірній сумі, але не більше їх дійсної вартості.

5. Добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам

Дата добавления: 2013-12-13