Страхування каско суден

Страхування каско суден (СКС) - вид морського стра­хування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі - судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

Договір страхування може бути укладений на будь-який термін. У морському страхуванні звичайно прийнято укладати договір на термін 1 рік або на рейс (перехід судна від місця відправлення до місця призначення, а у випадку необхідності і зворотний перехід). Договір страхування чинний у межах певного географічно­го регіону.

На страхування приймаються лише морехідні судна.

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мо­реплавання під час застрахованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у не морехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов'язані з такими обставинами.

розглянемо принципові умови страхування каско су­ден, використовувані українськими страховиками.

Об’єктом страхування виступають морехідні судна з їхніми машинами, устаткуванням, а також фрахт, витра­ти по спорядженню й інші витрати, пов'язані з експлуатацією судна.

Правила страхування передбачають п'ять різновидів умов страхування суден, але за будь-яких умов підлягають обов'язковому відшко­дуванню збитки:

а) від повної загибелі судна (фактичної або конструктивної) унаслідок вогню, блискавки, бурі та інших стихійних лих, катастрофи, посадки на мілину, зіткнення з іншим судном або яким-небудь нерухомим або плавучим об'єктом, включаючи лід, або внаслідок того, що судно перекинеться або затоне, а також унаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні і ви­вантаженні вантажу або прийманні палива, вибуху на борті судна, вибуху казанів, недбалості або помилки капітана, механіка або інших членів команди або лоцмана;

б) від пропажі судна безвісти.

Щодо різновидів умов страхування каско суден, то вони ма­ють такий характер:

1. Страхування “З відповідальністю за загибель і по­шкодження”.

Найбільш широкий обсяг відповідальності страховика за цими умовами виявляється, по-перше, в тому, що по страхових ризиках, перерахованих раніше, страховик відшкодує збитки як від повної загибелі, так і від ушкодження судна; по-друге, в тому, що коло страхових ризиків за цих умов значно ширше, ніж за інших, і містить, крім перерахованих, також:

- збитки від ушкодження судна внаслідок заходів, ужитих для порятунку або гасіння пожежі;

- збитки, внески і витрати по загальній аварії;

- збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власни­кові іншого судна внаслідок зіткнення суден;

- усі необхідні і доцільні витрати по порятунку судна, по зменшенню збитку і по встановленню його розміру, якщо збиток підлягає відшкодуванню за умовами страхування.

2. Страхування “Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи”.

Ці умови відрізняються від попередніх, найбільш широких умов страхування суден, такими моментами. Дані умови зо­бов'язують страховика лише до відшкодування збитків від повної загибелі судна. Збитки від ушкодження підлягають відшкодуван­ню, тільки якщо їх причинами були катастрофа, посадка на міли­ну, пожежа або вибухи на борту судна, зіткнення суден або судна з усякими нерухомими або плавучими предметами (включаючи лід), перевертання або затоплення судна, заходи, вжиті для ряту­вання або для гасіння пожежі. За цих умов страхування відшкодо­вуються також:

- збитки від пропажі судна безвісти;

- збитки, внески і витрати по загальній аварії;

- збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власни­кові іншого судна внаслідок зіткнення суден;

- усі необхідні і доцільно зроблені витрати по рятуванню судна.

3. Страхування “Без відповідальності за приватну аварію”.

Специфіка цих умов порівняно з попередніми полягає в по­дальшому обмеженні випадків, що стосуються відшкодування збитків при частковому пошкодженні судна. Збитки, що відно­сяться до загальної аварії, відшкодовуються тільки в тому випад­ку, якщо ушкодження заподіяні устаткуванню, механізмам, ма­шинам і котлам, але не корпусові судна і керму. За цими умовами відшкодовуються тільки збитки від ушкодження судна, заподіяні гасінням пожежі або зіткнення з іншим судном під час рятуваль­них операцій, і не відшкодовуються збитки, спричинені посадкою судна на мілину, пожежею або вибухом на борті судна, зіткненням суден між собою (не вчасно рятувальних операцій) або судна з рухомим або нерухомим предметом (включаючи лід), перекидан­ням або затопленням судна.

4. Страхування “З відповідальністю тільки за повну за­гибель судна, включаючи витрати по рятуванню”.

За цих умов страхування відшкодовуються збитки тільки від повної загибелі судна і пропажі судна без звісти (що прирівнюється до повної загибелі судна), а також розумні і не­обхідні витрати по рятуванню судна. Ніякі інші збитки, в тому числі й ті, що відносяться до загальної аварії, не підлягають відшкодуванню.

5. Страхування “З відповідальністю тільки за повну за­гибель судна”.

За цими умовами відшкодовуються збитки від повної заги­белі судна і пропажі його безвісти. Не відшкодовуються навіть не­обхідні і доцільні витрати по рятуванню судна.

На практиці використовуються також додаткові види страхування до страхування каско, зокрема:

А. Додаткове (до стандартного страхування каско) річне страхування для звичайних суден, які плавають у нор­мальних умовах;

Б. Страхування на певний термін для звичайних суден, що перебувають в умовах, відмінних від нормальних;

В. Спеціалізоване страхування для “незвичайних” (спе­цифічних) суден та іншого майна (страхування яхт, страхування контейнерів та ін.).

ЛЕКЦІЯ 12. АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ.

План лекції.

1. Суть та особливості авіаційного страхування.

2. Обов’язкове страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

3. Обов’язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам.

4. Обов’язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Ключові слова: авіаційне страхування, Авіаційне страхове бюро України (АСБУ), кумулятивність збитків, міжнародне право, експлуатант повітряного судна, екіпаж, авіаційний персонал

1. Суть та особливості авіаційного страхування.

Авіаційне страхування - це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування.

Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на усіх авіа експлуатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Обов’язкове страхування цивільної авіації включає:

· страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

· страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;

· страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

· страхування повітряних суден;

· страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Обов’язкове страхування здійснюється страховиками, які мають ліцензіюна даний вид страхування і є членами Авіаційного страхового бюро, яке здійснює координацію діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представляє їх інтереси в міжнародних об’єднаннях.

Можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

- комплексність, тобто авіаційне страхування охоплює ризики майнового, особового страхування та страхування відповідальності;

- значний розмір страхових сум, визначених у валюті різних держав, що передбачає необхідність перестрахування на міжнародному ринку;

- катастрофічність та кумулятивність збитків;

- дія договорів страхування за межами України;

- регулювання як національним, так і міжнародним правом;

- професійність андерайтерів з авіаційного страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу. Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови, зокрема:

1) Наявність професійно підготовлених фахівців-експертів, тобто спеціалістів, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку.

2) Наявність широкої системи перестрахування, оскільки за розмірами страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших із усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними та міжнародними перестраховиками.

3) Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями, тому що у разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: держави, на території якої сталася подія, держави реєстрації авіаперевізника, держави - власника літака, та держав, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

4) Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту - чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак - пошкоджене майно (наприклад, 50 % від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5-7 осіб - 10 % від квоти), так і за загиблих пасажирів (Ан-24 - 46/48 пасажирських місць, Ту-154 - 168 таких місць - наприклад, 20 % від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20 % від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

2. Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

1.Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку.

2.Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності у пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

3.Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

4.Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

5.Страховими випадками вважаються:

- подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажирів;

- подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження, зіпсуття), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.

6. Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою:

за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів у межах України - суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни (у тому числі для військових та пов'язаних з ними ризиків), на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці;

за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, - суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм ваги;

за речі (поклажу), що знаходяться у пасажира, - суми, еквівалентної 400 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку.

7. Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 2% страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

3. Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна

за шкоду, заподіяну третім особам.

1.Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, збитки третім особам, заподіяні під час експлуатації повітряного судна.

Третіми особами вважаються фізичні і юридичні особи (їх майно), які не пов'язані із страхувальником договірними зобов'язаннями (в тому числі договором на перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.

2.Страхувальником є експлуатант повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах.

3.Страховим випадком вважається авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб, та майну фізичних і юридичних осіб.

4. Страхова сума, встановлена за договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж:

для польотів, що виконуються у межах України, на повітряному судні з максимальною злітною масою:

а) до 500 кілограмів – 100 000 гривень;

б) від 501 до 1000 кілограмів – 200 000 гривень;

в) від 1001 до 2000 кілограмів – 500 000 гривень;

г) від 2001 до 6000 кілограмів – 1 000 000 гривень;

ґ) від 6001 до 25000 кілограмів – 5000 000 гривень;

д) від 25001 до 50000 кілограмів – 25 000 000 гривень;

е) від 50001 до 100000 кілограмів – 50 000 000 гривень;

є) від 100001 до 500000 кілограмів – 100 000 000 гривень;

ж) понад 500001 кілограм – 150 000 000 гривень;

для міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країн (у тому числі для військових та пов'язаних з ними ризиків), на території яких виконуються польоти повітряного судна, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці.

5. Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 1% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

4. Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

1.Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

2.Страхувальником є експлуатант повітряного судна.

3.Прізвища та імена застрахованих осіб вносяться до страхового поліса (сертифіката) або в додаток до поліса (сертифіката), який є його невід'ємною частиною і засвідчується підписами та печатками страховика і страхувальника.

4.Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків (з початку передпольотної підготовки до закінчення післяпольотних робіт).

5. Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою ніж 100 000 гривень за кожну застраховану особу.

6.Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови встановлення факту настання страхового випадку згідно з договором обов'язкового страхування виплачує:

· у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку - спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством - 100 відсотків страхової суми;

· у разі встановлення застрахованій особі інвалідності I групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків страхової суми;

· у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу - 0,2 відсотка, але не більш як 50 відсотків страхової суми.

7. Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати2%страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

ЛЕКЦІЯ 13. СТРАХУВАННЯ МАЙНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН.

План лекції.

1. Добровільне страхування рухомого та нерухомого майна громадян.

2. Добровільне страхування професійної відповідальності.

3. Добровільне страхування відповідальності власників (мешканців) житлових будинків та квартир.

4. Добровільне страхування відповідальності власника автостоянки або гаражу.

Ключові слова: власне майно, заставне майно, майно, передане в лізинг та оренду, професійна відповідальність, відповідальність мешканців квартир, відповідальність власника автостоянки

1. Добровільне страхування рухомого та нерухомого майна громадян.

Об’єктом страхування виступає майно громадян (власне, передане в оренду, передане в лізинг, заставне). Страхування майна проводиться на випадок його пошкодження та втрати, як правило, від наступних страхових ризиків:

- пожежа, вибух, влучення блискавки;

- пошкодження водою з каналізаційних та інших систем;

- пограбування, крадіжка та акти вандалізму, що її супроводжують;

- протиправні дії третіх осіб;

- стихійні лиха та катастрофічні природні явища (буря, тиск снігового покриву, повінь, землетрус тощо)

та охоплює страхування страхування наступних його категорій: квартири, будинки, ремонт, меблі, побутова техніка, домашні тварини тощо.

Не приймаються на страхування, як правило, такі види майна:

7. Наявні гроші в національній та іноземній валюті.

8. Акції, облігації та інші цінні папери.

9. Рукописи, плани, креслення, бухгалтерські та ділові книги, слайди та фотознімки.

10. Технічні носії інформації комп’ютерних та аналогічних систем, зокрема магнітні плівки та диски, блоки пам’яті і т. д.

11. Вибухові речовини.

Дорогоцінні метали, дорогоцінні та напівдорогоцінні камені та вироби з них, а також рідкісні та антикварні предмети можуть прийматися на страхування, але за підвищеним тарифом та за наявності документів, що підтверджують їх вартість.

Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

§ атомного вибуху, радіаційного та хімічного впливу;

§ військових дій, громадянських заворушень, конфіскації на підставі рішення судового органу;

§ корозії, гниття, зносу, самозапалення та інших природних властивостей застрахованих предметів;

§ внутрішніх пошкоджень, які мали місце до укладення договору страхування;

§ дії нормальних погодних умов, які є звичайними для даної пори року тощо.

Виплата страхового відшкодування проводиться відповідно до величини збитків з врахуваннямфраншизи.

2. Страхування професійної відповідальності.

Об’єктом страхування виступає відповідальність людини певної професії за помилку, допущену нею під час виконання своїх професійних обов’язків і яка:

1. Призвела до матеріальних збитків (архітектори, будівельники, бухгалтери, аудитори та ін.).

2. Завдала шкоди життю та здоров’ю третьої особи (лікарі, фармацевти, водії транспортних засобів, які працюють за наймом та ін.).

Страховий випадок – це помилка, допущена під час виконання особою своїх професійних обов’язків. Страховий платіж визначається для кожного виду професійної діяльності окремо і залежить від віку, стажу роботи страхувальника та інших чинників. Відповідальність страховика за всіма збитками, що виникли протягом терміну дії договору страхування не може перевищувати певного ліміту.

3. Страхування відповідальності власників (мешканців) житлових будинків та квартир.

Об’єктом страхування виступає відповідальність власників (мешканців) (далі – страхувальників) житлових будинків та квартир, за шкоду завдану життю, здоров’ю або майну третіх осіб, внаслідок своєї господарської діяльності, в результаті володіння, використання або розпорядження майном на території місця свого проживання, яка зазначена у договорі страхування.

Страховим ризиком є раптові, непередбачувані події (пожежа, вибух побутового газу, витік води із теплової чи водопровідної, каналізаційної мережі та т. ін.), які призвели до ушкодження здоров’я або пошкодження майна третіх осіб на території, яка зазначена у договорі страхування.

Не визнаються страховими випадки, пов’язані із:

§ проведенням будівельно-ремонтних робіт на території страхувальника;

§ використанням та зберіганням страхувальником легкозаймистих речовин, вогнепальної зброї та вибухових пристроїв тощо.

4. Страхування відповідальності власника автостоянки або гаражу.

Об’єктом страхування виступає відповідальність власника автостоянки або гаражу (далі - страхувальник) за пошкодження, знищення або крадіжку автотранспортного засобу, який належить третім особам, під час його зберігання на автостоянці або у гаражі страхувальника.

Страховим ризиком є раптова подія (пожежа, руйнація будинків, споруд і конструкцій, землетрус, повінь, паводок, буря, вихор, смерч, град, злива, осідання ґрунту тощо; крадіжка автотранспортного засобу, протиправні дії зловмисників) інші події, які дають підставу третій особі вимагати від страхувальника у встановленому законодавством порядку відшкодування заподіяного йому майнового збитку.

Не визнаються страховими випадками події, які пов’язані із:

§ крадіжкою запчастин автотранспортного засобу, багажу, вантажу, документів, грошей і т. і., що знаходилися в автотранспортному засобі;

§ порушенням третьою особою правил збереження автотранспортного засобу та правил пожежної безпеки;

§ шкодою, завданою автотранспортному засобу третьою особою, яка знаходилася у стані алкогольного сп’яніння, під впливом наркотичних або токсичних речовин;

§ шкодою, завданою автотранспортному засобу навмисними діями працівників Страхувальника.

Дата добавления: 2013-12-13