Хто, коли і навіщо звертається до психолога-консультанта

Найчастіше до психолога-консультанта звертаються люди, що представляють собою так званий середній шар населення і знаходяться за станом їх фізичного і психологічного здоров'я в зоні підвищеного ризику. Під зоною підвищеного ризику розуміються життєві ситуації, опинившись в яких люди, схильні до нервових, психічних, а також фізичних захворювань, дійсно ризикують захворіти. Інші, фізично і психологічно сильні, досить здорові люди виходять з подібних життєвих ситуацій, відчуваючи лише відчуття втоми або дискомфорту.

Ті, хто звертаються в психологічну консультацію, - це звичайно не дуже добре пристосовані до життя і не надто зайняті на своїй роботі люди, так як для того, щоб отримати грунтовну консультацію психолога, необхідно час. Серед тих, хто реально і найчастіше звертається за допомогою до психолога-консультанта, чимало життєвих невдах, і саме невдачі змушують цих людей, які почуваються фізично здоровими, шукати допомоги з боку психолога. Серед клієнтів психологічних консультацій зустрічається чимало людей, які мають ті чи інші емоційні відхилення, які в свою чергу є наслідком багаторазових життєвих розчарувань і фрустрації.

Коли ж ці та інші люди активно починають шукати допомогу у психолога? Це, як правило, відбувається не відразу при виникненні у них проблем, а у найважчі періоди їхнього життя. Людина приходить до психолога-консультанта тоді, коли не знає, як вчинити, або коли вичерпані його можливості самостійно справитися зі своєю проблемою. За консультативною допомогою до психолога людина може звернутися тоді, коли перебуває в стані душевного розладу, коли йому здається, що з ним або з близькими для нього людьми відбувається щось жахливе, чревате неприємними наслідками.

Що ж шукають люди у психолога-консультанта? Навіщо вони звертаються до нього? На ці питання можна відповісти наступним чином. Деякі клієнти в загальному знають, як вирішувати свою проблему, і шукають у психолога-консультанта лише емоційної підтримки. Інші не знають, як справитися з проблемою, і йдуть до психолога за радою. Треті не цілком упевнені в собі або не знають, що конкретно вибрати з наявних у них можливостей для розв'язання своєї проблеми. Їх необхідно переконати і направити їх активність у потрібне русло. Четвертим - це в більшості своїй самотні люди-просто треба з кимось поговорити по душах. У них зазвичай немає серйозних психологічних проблем, але час від часу вони гостро потребують уважного і доброзичливому співбесіднику. Серед клієнтів психологічної консультації зустрічаються і такі, кого до психолога-консультанта призводить порожня цікавість чи бажання просто кинути йому виклик. Деякі щиро хочуть дізнатися, хто такий психолог-консультант і чим він займається, інші заздалегідь переконані, що він займається несерйозним справою, і намагаються це йому довести, поставивши психолога-консультанта в незручне становище.

Професійна позиція психолога-консультанта така, що він повинен приймати всіх без винятку клієнтів, уважно, доброзичливо і по-людськи ставитися до них незалежно від того, хто вони, навіщо прийшли до нього, як налаштовані і які цілі переслідують. Це не тільки пов'язано з необхідністю для професійного психолога зберегти свій авторитет і особа, але також з тим, що він так само, як і лікар, за нормами своєї професійної етики зобов'язаний надавати допомогу всім, хто до нього звертається і хто цього потребує, в тому числі і тим, хто під час консультації поводиться не цілком етично.

3. Чим психологічне консультування відрізняється від інших видів практичної психологічної допомоги людині

Психологічне консультування відрізняється від інших видів надання практичної психологічної допомоги людям наступними основними особливостями. На відміну, наприклад, від індивідуальної і групової психотерапії воно припускає відносно короткочасний період та епізодичний характер особистих контактів психолога-консультанта з клієнтом. Різні види індивідуальної і групової психотерапії розраховані зазвичай на більш тривалий термін безперервного взаємодії психолога з клієнтом - від декількох тижнів до декількох місяців і навіть років, при значно більшому загальній кількості годин, що витрачаються на роботу з клієнтом.

У психотерапії (на відміну від практики психологічного консультування) активну роль в позбавленні клієнта від психологічних проблем відіграє психолог. Саме він робить активні дії, спрямовані на вирішення проблеми клієнта, а сам клієнт грає в основному пасивну роль, тобто просто сприймає впливу психотерапевта і реагує на них. У психологічному консультуванні справа йде інакше: тут психолог-консультант в основному тільки дає поради клієнтові, а їх практична реалізація стає справою самого клієнта, активну роль він зберігає за собою.

В інших видах практичної психологічної роботи з клієнтами на відміну від консультування проводиться психотерапевтична практика припускає безпосереднє особисте спілкування, взаємодія клієнта і психолога, причому навіть в той час, коли клієнт вирішує свою проблему. Основна психокорекційна робота, пов’язана з практикою психологічного консультування, найчастіше проводиться самим клієнтом у відсутність психолога, без прямого або постійної взаємодії з ним.

У психологічному консультуванні психодіагностика на початку роботи з клієнтом повинна бути зведена до мінімуму і в основному повинна спиратися на результати безпосереднього спостереження консультанта за поведінкою клієнта, коли консультант спілкується з ним в психологічній консультації. Психодіагностика включає в себе аналіз та узагальнення даних, безпосередньо одержуваних від клієнта без застосування спеціальних психологічних тестів. У психокорекційної роботи психодіагностика грає більш помітну роль, проводиться зазвичай на самому початку консультації і на неї відводиться значно більше часу.

За кінцеві результати роботи з клієнтом психолог-консультант не несе прямої персональної відповідальності (консультант не відповідає за те, чи скористається чи не скористається клієнт його порадами). Консультант відповідає лише за правильність своїх висновків про суть проблеми клієнта і за потенційну ефективність запропонованих клієнту практичних рекомендацій. В інших видах психотерапевтичної практики психолог несе особисту відповідальність за кінцеві результати своєї роботи з клієнтом, оскільки сам займається корекцією психології і поведінки клієнта, сам реалізує свої висновки та рекомендації.

Консультант-психолог не обов’язково повинен володіти прийомами і методами психотерапії, за винятком тих, які він може застосувати в самій консультаційній практиці. Психотерапевт ж, що займається практичною корекцією, повинен професійно володіти її методами, так як в їх застосуванні і полягає основна частина його роботи.

Дата добавления: 2013-12-14