![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Екзистенціалізм
Екзистенціалізм - філософська течія, що висуває на передній план абсолютну унікальність людського буття, що не припускає адекватного вираження людських понять засобами мови. Екзистенція (лат.) означає існування. Філософія екзистенціалізму - філософія людського існування. Витоки екзистенціалізму, як уже зазначалося, лежать у вченні Сьорена К'єркегора (1813 - 1855 р.), що першим сформулював поняття «екзистенція», тлумачачи його як «внутрішнє» буття, що переходить у зовнішнє. Значний вплив на формування і розвиток екзистенціалізму мали також «філософія життя» і особливо феноменологія німецького мислителя Едмунда Гуссерля (1859 -1938 р.). Оскільки предметне буття виражає собою «несправжнє існування» людини, набуття людиною екзистенції вимагає вирішального вибору, за допомогою якого людина переходить від споглядального-почуттєвого буття, детермінованого зовнішніми чинниками, до «самої себе», єдиної та неповторної. Цей шлях К'єркєгор, на противагу спекулятивній діалектиці Гегеля, назвав «екзистенціальною діалектикою». Він виділив три основних стадії висхідного руху до екзистенції, тобто до справжнього існування: естетичну, етичну і релігійну. Принцип естетичної стадії - детермінація зовнішнім, тобто орієнтація на «насолоду». Тут вибір здійснюється в найпримітивнішій формі, тому що вибирається лише об'єкт, а самий потяг заданий заздалегідь безпосередньо почуттєвою стихією людського життя. Принцип етичної стадії -обов'язок. Це вже самовизначення суб'єкту, але поки що суто раціональним засобами, відповідно до велінь морального закону. Абстрактність морального закону цілком долається на релігійній стадії існування, коли людина неймовірним зусиллям волі відмовляється від старих навичок свого існування, всім єством своїм приймає страждання як принцип існування і тим самим прилучається до долі розп'ятого Христа. Екзистенціалізм став філософським вираженням глибоких потрясінь, з якими зіткнулася західна цивілізація в XX сторіччі. Його головними представниками є: у Німеччині - Мартіи Хайдег-гер (1889 - 1976 р.), Карл Ясперс (1883 - 1969 р.), у Франції - Жан-Поль Сартр (1905 - 1980 р.), Альбер Камю (1913 - 1960 р.), Габріель Марсель (1889 - 1973 р.), Моріс Мерло-Понті (1908 -1961 р.). Сімона де Бовуар (І9І5 - 1986 р.), в Іспанії - Хосе Ортега-і-Гасет (1883 - 1955 р.), в Італії - Пікколо Аббаньяно (1901 - 1977 р.). Прихильники екзистенціалізму не робили спроб проникнути в методологічні аспекти науки або розкрити природу моралі, релігії, мистецтва. У центрі їхньої уваги були питання провини й відповідальності, рішення й вибору, ставлення людини до смерті й інші, а проблеми науки, релігії, моралі, мистецтва цікавили їх остільки, оскільки вони стосувалися названих питань. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західноєвропейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті, як найтаємничішої сутності людського існування. Всі символи художніх творів екзистенціалістів - навіть назви багатьох з них («Нудота», «Мертві без поховання» Ж.-П. Сартра, «Чума», «Людина, що бунтує» А. Камю) - орієнтовані на те, щоб емоційно передати стани й умонастрої людського існування. У якості основних категорій людського буття в них виступають турбота, покинутість, відчуженість, страх, відповідальність, вибір, смерть та ін. Моделлю людини, як такої, для екзистенціалістів стала людська істота, що перебуває у так званій порубіжній ситуації - ситуації на грані життя і смерті, - зневірена і стражденна. У екзистенціалізмі виділяють два напрямки: релігійний (Г. Марсель, К. Ясперс) і атеїстичний (Ж.-П. Сартр, А. Камю). Перший закликає до руху від світу до Бога, до самозаглиблення, що нібито уможливлює досягнення нового, «трансцендентного» виміру буття. Атеїстичний екзистенціалізм, на думку Ж.-П. Сартра, є значно послідовнішим. Він вчить, що навіть коли Бога немає, все ж наявне, принаймні, одне буття, що існує до свого визначення за допомогою понять. Цим буттям є людина, людська реальність. Згідно Сартру, людина спочатку існує, з'являється у світі й лише потім визначається. Далі він робить висновок про те, що екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття й покладає на неї повну відповідальність за існування. У цьому сутність основного принципу екзистенціалізму, з якого випливають важливі наслідки: немає наперед заданої людської природи, ніяка зовнішня сила, крім самого індивіда, не може зробити його людиною. Екзистенціалісти виступають проти віри в якийсь заздалегідь гарантований прогрес, що нібито здійснюється сам по собі, поза зусиллями і власною діяльністю людини. Будучи вільною, представляючи собою проект, відкритий у майбутнє, людина перебуває постійно в ситуації вибору. У описі ситуації вибору чітко виділяються два моменти: суб'єктивний і об'єктивний. Людина завжди вибирає свою позицію, свій вчинок, свою оцінку. Але вона не може це робити будь-як. Вона відповідає перед собою за свій власний вибір. Не можна зробити інший вибір, не знаючи істини про самого себе. А щоб пізнати її, треба пройти через «іншого» (батьків, товаришів, кумирів, лідерів; які сьогодні живуть, які раніше жили, художні образи літературних творів). Обираючи себе, свою лінію життя, творячи себе, людина одночасно творить образ людини, значимий для усіх. Хочеш жити «несправжнім життям» - живи «як усі». Хочеш жити «справжнім життям» - повставай проти суспільства, вибирай «не як усі», а обери відповідальність. Але ще до того, як зробити цей вибір, кожна людина, на думку екзистенціалістів, робить свій фундаментальний вибір, бути або не бути, жити або не жити. Яке ж завдання філософії в цьому «порубіжному виборі» людини? Допомогти, коли життя втрачає для людини смисл, коли вона стикається з необхідністю вибору між життям і смертю. Допомогти достойно померти, коди приходить смерть або коли людина сама вибирає собі шлях «буття до смерті». Допомогти боротися зі смертю, оскільки життя є «буття до смерті». Але ще не сама смерть. Допомогти людині не втратити відчуття самоцінності життя, його змістовності.
4. Релігійна філософія. Сучасна релігійна філософія подана різноманітними течіями, що мають спільні риси й ознаки, ґрунтуються на різноманітних філософських ідеях. Найбільш поширеним напрямком у католицькій філософії є неотомізм. Він базується на вченні Фоми Аквінського, центральним принципом якого е принцип гармонії віри і розуму. Послідовники цього вчення розглядають його через призму сучасності, намагаються довести, що доктрині, яку вони захищають, властиві універсальні можливості піднятися над полярністю матеріалізму й ідеалізму, сцієнтизму й анти сцієнтизму. Головними представниками неотомізму є Е. Жільсон (1884 - 1978 р.), Ж. Марітен (1882 - 1972 р.) - у Франції, Е. Корет (народ. 1919) - в Австрії, І. Бохеньський (народ. 1908) у Швейцарії, К. Ранер (1904 - 1984 р.), К. Войтила (народ. 1920) - у Польщі (теперішній Папа Римський Іоанн-Павло II). Неотомісти розрізняють два джерела пізнання - природний розум (науку) і божественне одкровення (віру як непохитну впевненість у тому, що Бог відкрив людині за допомогою слова і що вимовлене богом е для них істинним). Вони демонструють послідовну приналежність до креаціоністського світорозуміння та стверджують, що основу всього існуючого складає тотальність чистого божественного буття, яке породжує багатомірність творення. Божественне буття фіксується лише трансцендентальними поняттями, такими, як «єдність», «істина», «благо», «краса». Бог, за основними положеннями неотомізму, є тотожністю сутності й існування. Він, по-перше, створив світ і, отже, світ є проявом його сил і можливостей. По-друге, людина створена «за образом і подобою Бога», їй властиві розум і свобода волі. І, по-третє, Бог не тільки створив світ, але й керує ним. Таким чином, між Богом і світом існують певні зв'язки, що характеризуються як подібність, аналогія. На цьому будується неотомістська доктрина «аналогії буття» - фундамент традиційних доказів буття Бога. Неотомісти вважають, що Бог, створивши світ із нічого, наповнює його власною екзистенціальною повнотою й одночасно будує його за визначеною сутнісною подобою. Неотомістським уявленням про людину і світ протистоїть вчення Пьєра Тейяра де Шардена (1881 - 1955 р.), який вважав, що сучасна наука істотно скорегувала середньовічну конструкцію будови світу, доводив, що світ перебуває в постійній зміні і розвитку. Принцип еволюції, на його думку, притаманний усім явищам природи. Основними стадіями розвитку світу, космогенезу, за Тейяром де Шарденом, виступають стадії «пе-реджиття» (неорганічна природа), «життя» (органічна матерія), «думки» і «наджиття». На етапі «думки», як заздалегідь спланованого вищою інстанцією результату еволюції космічного цілого, з'являється людина, яка згущує в собі психічну енергію, яка творить «ноосферу», персоналізує світ. «Наджиття» знаменує собою стан єднання душ людей після завершення історії в космічному Христі. Для його філософсько-історичних поглядів характерна гуманістична, християнсько-ліберальна спрямованість. Тейяр де Шарден вірив у силу союзу християнства і гуманізму, покликаних згуртувати усіх людей планети, висував ідею єднання науки і містики в якості панацеї від усіх бід сучасності.
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 571; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |