Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінального покарання у виді конфіскації майна

Конфіскація майна, відповідно до ст. 59 КК України та ст. 49 КВК України, може застосовуватися судом лише як додатковий вид покарання, який полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке належить засудженому на праві власності, у тому числі його частка в спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається в Додатку до КК України.

При цьому слід зазначити, що при виконанні покарання у виді конфіскації майна у вироку суду має бути чітко визначена та частина майна, яка конфіскується, або перелічено всі предмети, що конфіскуються (ст. 59 КК України). Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму не допускається. Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою.

Особливістю конфіскації майна є те, що вона може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в ст. 59 КК України, а саме: встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (рішення (постанова) Верховного Суду України від 04.04.2011, винесена в порядку неоднакового застосування кримінального закону (п. 1 ч. 1 ст. 400 -12 КПК України), згідно якого конфіскація майна підлягає застосуванню лише за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з користі. Конфіскація, як вид покарання, до неповнолітніх не застосовується (ст. 98 КК України).

Вирок у частині конфіскації майна звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції, як того вимагає ст. 404 КПК України.

Під час перевірки додержання законів при виконанні покарання у виді конфіскації майна слід мати на увазі, що відповідно до ст. 125 КПК України в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. В порядку, передбаченому ст. 126 КПК України, забезпечення можливої подальшої конфіскації майна проводиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. При цьому накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Арешт майна і передача його на зберігання оформлюються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання (ця особа попереджається під розписку про кримінальну відповідальність за незбереження майна відповідно до ст. 388 КК України). До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Звернення вироку до виконання у частині конфіскації майна засудженого полягає у направленні органу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна копії вироку, виконавчого листа, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, що підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а в разі потреби і копії постанови про накладення арешту на майно. У разі відсутності у справі відомостей щодо опису майна виконавчий лист надсилається за останнім місцем проживання засудженого.

Суд також повідомляє фінансову установу за останнім місцем проживання засудженого про направлення виконавчого листа органу державної виконавчої служби. Якщо майно засудженого знаходиться у декількох місцях, то повідомлення надсилаються за всіма відомими адресами за місцем знаходження майна.

Прокурор повинен перевірити своєчасність звернення судами вироків до виконання та направлення їх копій разом із розпорядженнями про виконання обвинувального вироку.

Перед проведенням перевірки необхідно вивчити Закони України “Про державну виконавчу службу” та Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 4 листопада 2010 року N 2677-VI”, а також ознайомитися з Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністра юстиції України № 74/5 від 15. 12. 1999 з наступними змінами і доповненнями.

Розпочинаючи перевірку, прокурору слід витребувати з суду інформацію про кількість виконавчих листів, надісланих судом органам державної виконавчої служби для виконання кримінальних покарань у виді конфіскації майна. Слід мати на увазі, що виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється лише за місцем знаходження майна.

Виконавче провадження відкривається на підставі виконавчого документу - виконавчого листа, що видається судом на підставі вироку – (стаття 17 Закону України „Про виконавче провадження”). Виконавчий лист має бути пред’явлений до виконання своєчасно і відповідати вимогам статті 18 Закону, що пред’являються до виконавчих документів.

У відповідності до вимог статті 25 Закону, у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна 3-х денний термін для відкриття виконавчого провадження не надається, а виконується в цей же день, про що виноситься відповідна постанова.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження протягом наступного дня після винесення, надсилається боржнику та органу, що видав виконавчий документ (суду). Рекомендується шляхом зустрічної перевірки в місцевому суді з’ясувати, чи своєчасно надходять копії таких постанов, чи веде суд їх облік, чи узагальнюється своєчасність надходження до суду постанов про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами в десятиденний строк. Крім того, прокурору необхідно з’ясувати, чи організовано підрозділом державної виконавчої служби належний облік та реєстрація виконавчих документів, які надходять до відділу, наявність відомчого контролю за реєстрацією, обліком та вирішенням таких документів.

Необхідність цих дій прокурора пояснюється поширеністю практики несвоєчасної реєстрації надходження виконавчих документів, вчинення на них резолюцій керівниками без зазначення дат, що дає виконавцям можливість безкарно порушувати строки відкриття провадження.

При виконанні конфіскації майна за виконавчими документами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий документ відповідає вимогам ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження".

У разі невідповідності виконавчого документа ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" або відсутності одного з перелічених документів державний виконавець може винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" в разі відмови у відкритті виконавчого провадження через невідповідність виконавчого документа встановленим вимогам державний виконавець зобов’язаний роз’яснити заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які його видали, щодо приведення документа у відповідність із ст. 18 цього Закону.

Під час виконання покарання, для виявлення та арешту майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його реєстрації, проживання, місцезнаходженням майна.

У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше до протоколу опису і постанови про накладення арешту на майно, складеного органами досудового слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна із зазначенням попередньої оцінки майна.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

Установивши розтрату, відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт. У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до правоохоронних органів. До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами досудового слідства.

Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено й арештовано державним виконавцем.

Частка майна засудженого у спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в фінансових установ органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до фінансових установ копію виконавчого листа з розпорядженням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з фінансових установ про виконання розпорядження державного виконавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

За наявності декількох виконавчих документів про конфіскацію майна щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому інструкцією "Про проведення виконавчих дій”, затверджену наказом Міністерства юстиції України".

У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону та пункту 5.1.2 Інструкції, а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задоволення вимог стягувачів.

Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п'ять днів про час проведення такої дії.

Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих.

Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження майном, конфіскованим за вироком суду, здійснюються відповідно до Закону та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі й повертає його суду.

Строки здійснення виконавчого провадження встановлені статтею 30 Закону, відповідно до частини 2 цієї статті державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії за виконавчим листом про конфіскацію майна протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому слід враховувати, що строки виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій та час зупинення виконавчого провадження, а також на час реалізації арештованого майна боржника.

Перевіряючи законність постанов, винесених державними виконавцями про закінчення провадження за виконавчими листами про конфіскацію майна у порядку кримінального судочинства, прокурорам слід виходити з того, що єдиною підставою є п. 8 статті 49 Закону – фактичне повне виконання виконавчого документу. Законність постанов державних виконавців про закінчення виконавчого провадження за іншими підствами підлягає ґрунтовній перевірці, особливо випадки закінчення провадження за фактами смерті боржників, закінчення проваджень за збігом строків для даного виду стягнення (належить перевіряти правильність обчислення процесуальних строків, вирішувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у несвоєчасному виконанні вироку).

Підставою закінчення виконавчого провадження згідно п. 10 ст. 49 Закону є також направлення виконавчого документу за належністю до іншого підрозділу державної виконавчої служби. При цьому безпідставні, тривалі пересилання документів та листування з цього приводу нерідко використовуються окремими посадовцями державної виконавчої служби як спосіб не приймати документ до провадження і не виконувати його. При виявленні такого факту прокурор має з’ясувати коли саме до відділу державної виконавчої служби, що перевіряється, надійшов виконавчий документ суду про конфіскацію майна, коли і яким державним виконавцем відкрито виконавче провадження, в які терміни вчинено виконавчі дії для фактичного і повного виконання вироку суду. Коли і яким чином надійшли документи, що направлені до іншого підрозділу державної виконавчої служби, чим викликана така необхідність, в які строки після отримання таких даних прийнято рішення і чи відповідає його форма і зміст вимогам Закону України „Про виконавче провадження”.

Прокурору належить пересвідчитись у фактичному надходженні виконавчого документу до іншого відділу державної виконавчої служби, відсутності спору про належність виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження за новим місцем виконання. У разі територіальної віддаленості підрозділу, до якого направлений виконавчий лист, зустрічну перевірку доцільно проводити шляхом направлення доручення відповідному територіальному прокурору.

За кожним випадком ненадходження виконавчих документів до відділу державної виконавчої служби, куди він нібито був направлений, доцільно спочатку провести прокурорську наглядову перевірку за додержанням законодавства щодо виконання вироку суду. Якщо під час цього прокурором буде виявлено ознаки злочину, тоді слід провести перевірку в порядку ст.97 КПК України.

При перевірках та висвітленню у довідках підлягають питання своєчасності і повноти проведення виконавчих дій, а також наявності та ефективності відомчого контролю за примусовим виконанням судових рішень у кримінальних справах у виді конфіскації майна.

Прокурору слід також приділяти увагу достовірності складених державним виконавцем актів про відсутність у засудженого майна, що підлягає конфіскації. Таку достовірність можливо перевірити шляхом опитування осіб які брали участь під час виконавчих дій, шляхом безпосереднього направлення запитів у відповідні органи та установи (по аналогії з державним виконавцем) тощо. У разі виявлення фальсифікації вирішувати питання про відповідальність винних у цьому службових осіб, аж до притягнення їх до кримінальної відповідальності за службові злочини. Такі факти встановлюються шляхом перевірки за місцем знаходження майна та опитування осіб, які брали участь у проведенні виконавчої дії, понятих, інших не зацікавлених осіб.

Реалізація конфіскованого майна має здійснюватись відповідно до ст.ст. 64, 62 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій.

При відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Розшук боржника та належних йому транспортних засобів здійснюють органи внутрішніх справ. Розшук іншого майна здійснює державна виконавча служба. Своєчасність та повноту вжитих державним виконавцем заходів по встановленню місця перебування боржника та його майна прокурор перевіряє шляхом вивчення виконавчих проваджень, журналів реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції та зустрічних перевірок в органах внутрішніх справ, а також в інших задіяних у виконавчому провадженні підприємствах, установах, організаціях.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, і зберігається в архіві державної виконавчої служби.

Дата добавления: 2014-01-04