Розлучені та овдовілі

Ніколи не перебували у шлюбі

З огляду на зменшення показників перебування у шлюбі частка тих, які ніколи не перебували у шлюбі, значно збільшилась, для віку 16 років і старші з перевагою у чоловіків. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на 1000 осіб у віці 16 років і старші припадало: холостяків 227 (241 у містах і 198 у селах), дівчат 147 (161 у містах і 117 в селах). Порівняно з 1989 р. частка холостяків згадуваного віку у містах збільшилась на 33,1%, в селах і на 17,2%, частка дівчат збільшилась відповідно на 23,8% і 18,2% (табл. 4.6.2). Отже, у міжпереписний період збільшилась диференціація згадуваних показників у розрізах місто і село, особливо у чоловіків, та холостяки і дівчата, особливо у міських жителів. Проте частка жінок, які ніколи не перебували у шлюбі, була у 1989 р. і лишилась у 2001 р. в середньому нижчою порівняно з чоловіками. В той же час частки холостяків і дівчат у загальній чисельності населення характеризуються відмінностями їх повікової диференціації.

Таблиця 4.6.6. Склад населення України за шлюбним станом, статтю та віком (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Вік	На 1000 осіб відповідної статі та віку:
Чоловіки	Жінки
Перебувають у зареєстро-ваному та незареєстро-ваному шлюбі	Ніколи не перебу-вали у шлюбі	Вдові	Розлучені (розійшлися)	Перебувають у зареєстро-ваному та незареєстро-ваному шлюбі	Ніколи не перебу-вали у шлюбі	Вдові	Розлучені (розійшлися)
Все населення у віці:
15 років і старші
16 років і старші,у тому числі:
15-19
20-24
25-29
30-39
40-49
50-59
60-69
70 років і старші

Джерело: складено за даними Держкомстату України.

Згідно з даними табл. 4.6.6 частка холостяків більша за частку дівчат у віці 20-24 роки у 1,6 раза, у 25-29 років у 2 рази. Така ситуація пояснюється не лише різницею шлюбного віку чоловіків і жінок (останні виходять заміж раніше, ніж одружуються чоловіки), а й відкаладанням шлюбів чоловіками "до кращих часів". Тут впливала матеріальна малозабезпеченість та побутова необлаштованість молоді, особливо якщо зважити на те, що чоловік має бути головним годувальником сім’ї. З огляду на необхідність подолання деформацій у шлюбному складі населення, зумовлених труднощами перехідного періоду, надмірне поширення холостяцтва є тим резервом, який має бути задіяним стимулюючими заходами щодо своєчасної реалізації шлюбно-сімейних орієнтацій.

В показниках шлюбного складу населення узагальнюється насамперед дія розлученості і смертності при компенсаторній ролі повторної шлюбності. У міжпереписний період 1989–2001 рр. частки розлучених і овдовілих чоловіків і жінок формувались під впливом високих рівнів показників розлученості і смертності як проявів демографічної кризи в Україні. За матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на 1000 осіб у віці 16 років і старші припадало: розлучених чоловіків 70 (75 у містах і 57 в селах), жінок 105 (127 у містах і 62 у селах); овдовілих – чоловіків 40 (38 у містах і 45 в селах), жінок 196 (177 у містах і 243 в селах) (табл. 4.6.2). Станом на 2001 р. порівняно з 1989 р. частки розлучених і овдовілих у віці 16 років і старші значно збільшились у чоловіків і жінок: розлучених чоловіків – у 1,5 раза, у жінок – на 1/3; овдовілих чоловіків – на 1/3, частка овдовілих жінок залишилась на такому ж високому рівні, як і в 1989 р. Особливістю 90-х років є переважаюче і значне зростання частки розлучених чоловіків у сільських жителів – у 1,8 раза, у міських – лише у 1,4; вдівців у міських жителів – у 1,4 раза, у сільських лише – у 1,2. У більш віддаленому минулому, навпаки, розлучених було більше у містах, а вдівців – у селах.

Щодо статево-вікових відмінностей: як правило частки холостяків та одружених вищі у чоловіків порівняно з дівчатами та жінками, розлучених і овдовілих – у жінок (у чоловіків більше можливостей одружитись вдруге). Розлученим жінкам і вдовам середнього і старшого віку важче вийти заміж, особливо якщо у них діти. Позначаються також статеві диспропорції, оскільки в цьому віці жіноча частина населення переважає чоловічу (внаслідок більш високої смертності чоловіків порівняно з жінками). Крім того, частіше чоловіки одружуються вдруге з жінками значно молодшого віку. Внаслідок такої шлюбної ситуації у 2001 р. частка вдів у віці 16 років і старші в середньому майже в 5 разів (4,6 у містах і в 5,4 раза в селах) перевищувала частку вдівців. Проте серед сільських жителів частка вдів у всі часи залишалась, як правило, вищою порівняно з міськими. Щодо повікової диференціації, то частки розлучених чоловіків і жінок порівняно високі у середньому віці – 30-49 років, вдових – у старшому віці, починаючи з 50-ти років. Максимальні значення часток овдовілих спостерігаються у 70 років: у чоловіків їх значення досягають 251 на 1000 осіб, у жінок – 664, тобто в 2,6 раза більші (табл. 4.6.6). Така шлюбна ситуація загострює проблеми самотності, особливо людей старшого віку.

Дата добавления: 2014-01-04