Регіональна диференціація шлюбного складу населення

Деформації та кризові прояви у демографічних процесах перехідного періоду 90-х років в Україні зумовили особливості регіональної диференціації шлюбного складу населення у міжпереписний період 1989–2001 рр. Згідно з результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. у всіх без винятку областях України та в АР Крим відбулося зниження головного з інтегральних показників шлюбного стану населення – частки чоловіків і жінок, які перебувають у шлюбі у віці 16 років (або 15) і старші (табл. 4.6.7).

Таблиця 4.6.7. Кількість осіб у віці 16 років і старші, які перебувають у шлюбі, на 1000 жителів відповідної статі і віку по АР Крим та областях України, у міських поселення та сільській місцевості (за даними переписів населення)

Області	Чоловіки	Жінки
				2001*					2001*
Україна
АР Крим
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м. Київ
м. Севастополь(міськрада)		…	…	…			…	…	…

Джерело: таблицю складено за даними переписів населення відповідних років. Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. Центральное статистическое управление при Совете Министров СССР. – М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1963. – С. 45; Населення України 1992. Демографічний щорічник. Мінстатистики України. Управління демографічної статистики та праці. – К.: Техніка, 1993. – С. 44-46; Всеукраїнського перепису 2001 р.

Примітка: Відповідні показники за 1970, 1979 рр. отримані за авторськими розрахунками даних розробки матеріалів переписів населення Держкомстатом України. Контингенти з невідомим шлюбним станом осіб були виключені з обчислення відповідних показників. Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби.

* Для віку 15 років і старші.

Змінилась міжобласна географія шлюбного складу населення. Якщо у відносно стабільній соціально-економічній обстановці 70-80 років підвищені та максимальні значення згадуваних інтегральних показників перебування у шлюбі спостерігались не лише у західних та південних областях, але і в індустріально розвинених, то в скрутних умовах перехідного періоду шлюбна структура індустріального регіону зазнала чи не найбільших ушкоджень і деформацій. Змінилась також географія максимальних та мінімальних значень згадуваних показників шлюбного стану. У 2001 р. максимальний їх рівень у чоловіків (693‰) був у Вінницькій області, у жінок, як завжди, в Закарпатській (602‰), мінімальний – відповідно в АР Крим (613‰) та в індустріальній Харківській області (510‰). У жінок ці показники вирізнялись більш високою варіацією порівняно з чоловіками (табл. 4.6.7).

З огляду на динамічні та міжобласні порівняння одружених чоловіків та заміжніх жінок стало значно менше, особливо в Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій областях та АР Крим. Ці області у минулому акумулювали контингенти молоді у сфері зайнятості та студентської молоді, що створювало сприятливі умови для "шлюбного ринку". Тому вони вирізнялись порівняно високими рівнями показників перебування у шлюбі, незважаючи на підвищені частки розлучених. Безробіття, малозабезпеченість, відсутність житла для створення сім’ї, у перехідний період негативно позначились на шлюбно-сімейній ситуації, що зумовило структурні деформації та прояви демографічної кризи у шлюбному складі населення згадуваних областей. Ситуація тим більш проблемна, що це області з високою чисельністю населення, які значною мірою визначають загальну демографічну, у тому числі шлюбно-сімейну ситуацію в Україні.

В той же час зміни соціально-економічних умов в країні та підвищення ролі малих господарств, сімейної кооперації в макроекономіці та матеріальному забезпеченні населення сприяли закріпленню молоді на селі та пожвавленню шлюбно-сімейної ситуації в аграрних областях. Особливо ці зміни стосувались північних та центральних регіонів України. Тому в ряді аграрних областей показники перебування у шлюбі чоловіків і жінок лишались високими порівняно з індустріальними областями, незважаючи на суцільне зниження їх рівнів.

Слід зауважити, що станом на 2001 рік західні області України також, як і в минулому, зберігали стійку тенденцію порівняно високих часток одружених чоловіків і жінок та найнижчі частки розлучених. Цьому сприяють самобутні шлюбно-сімейні традиції, про відносну стійкість яких свідчать також порівняно низькі частки незареєстрованих шлюбів. Порівняно високі показники перебування у шлюбі зберігаються також у південних областях України, що пояснюється специфікою умов життя і побуту цих областей.

Структурні зміни шлюбного складу населення були зумовлені, головним чином, посиленням тенденцій перебігу показників шлюбності і розлученості у міжпереписний період 1989–2001 рр. Провідне значення мало різке зниження шлюбності внаслідок відкладання шлюбів "до кращих часів", особливо з огляду на підвищений рівень показників розлученості. Кількість шлюбів на 1000 жителів зменшилась від 9,5 (10,1 у містах і 8,0 в селах) у 1989 р. до 6,4 (6,8 у містах і 5,4 в селах) у 2001 р., тобто майже у 1,5 раза. Кількість розлучень зросла за відповідні роки від 3,7 (4,8 у містах і 1,6 в селах) до 3,7 (4,5 у містах і 2,1 в селах), особливо в селах – на 31,3%. Кількість розлучень на 100 шлюбів зросла від 39,6 (47,5 у містах і 19,3 в селах) до 58,6 (66,1 у містах і 38,9 в селах), тобто для всіх жителів – у 1,5 раза, для міських – на 39,2%, сільських – у 2 рази. Несприятливе співвідношення показників шлюбності і розлученості зменшило приріст шлюбних пар, що позначилось на зменшенні показників перебування у шлюбі. Приріст шлюбних пар на 1000 жителів зменшився від +5,8 (+5,3 у містах і +6,4 в селах) у 1989 р. до +2,7 (+2,3 у містах і +3,3 в селах) у 2001 р., тобто в середньому майже у 2,1 раза. В той же час підвищення розлученості і смертності спровокувало збільшення часток розлучених і овдовілих. Така ситуація несприятлива у контексті необхідності омолодження шлюбного складу населення та підвищення його демографічного потенціалу.

Дата добавления: 2014-01-04